• Суть контролю над китайськими ЗМІ

  • Субота, 18 серпня 2007 року

Сяо Фань працював журналістом на пекінському радіо з 1975 по 1988 р. Нижче наводиться його промова на форумі, присвяченому «9 коментарям», в Мельбурні, Австралія. Вона проливає світло на те, як комуністична партія Китаю (КПК) тримає під контролем ЗМІ.

Коли люди згадують про китайське агентство новин «Сіньхуа», вони можуть сказати: «Ніщо не є правдою, крім дат». Згадуючи про передачі Центрального китайського телебачення (CCTV), вони говорять: «За винятком «Світу тварин», все брехня». Китайцям доводиться дивитися сфальсифіковані новини. Народ навіть охарактеризував китайські ЗМІ як собаку партії. В народній пісні співається: «Ця собака вирощена партією і охороняє її двір. Вона готова вкусити будь-кого, кого захоче вкусити партія, і стільки раз, скільки партія забажає».

Сьогодні я збираюся розповісти про те, як КПК тримає під контролем ЗМІ, і що їй неможна довіряти.

Китайські ЗМІ є рупором партії

В перший день, коли я пішов працювати на пекінське радіо, мені прочитали лекцію. Вони сказали: «Наше радіо є рупором партії, таким чином, воно слугує для пропаганди її політики. Ми повинні дотримуватися лінії партії». Те ж саме з газетами й телестанціями.

Коли в Китаї або десь у світі відбувається якась важлива подія, наприклад, різанина 4 червня або війна в Іраку, ми отримуємо інструктаж від міністерства пропаганди або вищих чиновників, і вони пояснюють, в якому ключі ми маємо повідомляти про це. Наприклад, 5 квітня 1976 року жителі Пекіну відправились на площу Тяньаньмень, щоб оплакати смерть прем’єр-міністра Жоу Інхая, а влада наказала розігнати натовп із застосуванням сили. Член політбюро Яо Веньюань пішов на зустріч з бюро адміністрації з віщання та оголосив, що ті люди займалися контрреволюційною діяльністю. Таким чином, ЗМІ, знаходячись під жорстким контролем центрального уряду, повинні розділяти точно таку ж точку зору.

Що стосується локальних ЗМІ, то вони не мають прав на створення власних репортажів про важливі події. Вони можуть лише займатися передруком з агентства новин «Сіньхуа». Для освітлення місцевих подій ЗМІ керуються інструкціями департаменту пропаганди місцевої партійної організації. Ці ЗМІ дотримуються лише однієї редакторської політики – вони галасують про те, яка партія велика, прекрасна і правильна. У випадку, коли партія вчинила очевидну помилку, людям просто кажуть зберігати в неї віру.

Оскільки це промивання мозків продовжується з дня на день, з місяця в місяць, з року в рік, люди звикають до цього і починають вважати, що все, що вони читають, чують та дивляться по телебаченню, є правдою. Навіть, якщо тебе засудили за хибним звинуваченням та кинули у в’язницю або відправили в трудовий табір, твоя сім’я дякуватиме партії за її поблажливість, коли тебе випустять.

КПК намагається використовувати всі доступні засоби, щоб закрити для китайців доступ до інформації ззовні

Для впевненості в тому, що її брехня не буде розкрита, КПК прикладає великі зусилля, щоб відрізати всі зв’язки із зовнішнім світом. Коли ще не було Інтернету, вона глушила Бі-Бі-Сі, VGA і тайванські радіостанції, затаврувавши їх як ворожі. За прослуховування цих станцій було передбачене покарання. Влітку 1978 року я повернувся в Шанхай, щоб відвідати родичів. Одного разу я увімкнув радіо та переключив на англійську версію пекінського радіо. Оскільки в домі було дуже спекотно, я включив радіо голосніше, щоб можна було слухати зовні дому. Через деякий час прийшла жінка з сусіднього комітету. Оскільки вона не розуміла англійську, вона вирішила, що я слухав іноземне радіо, і почала задавати питання про зміст. Я пояснив, що це одна з наших радіостанцій, але це її не переконало. Лише коли по радіо зазвучала музика з опери «Схід червоний», вона повірила й пішла. Коли були винайдені супутникове телебачення та Інтернет, люди за межами Китаю подумали, що тепер китайці отримають вільний доступ до інформації. Але вони помилялись. КПК створила для цензури Інтернету те, що отримало згодом назву «Золотий щит», який блокує всі так звані «чутливі» теми.

Установка супутникових тарілок вважається в Китаї незаконною. Приватні особи за установку тарілки мають виплатити штраф у розмірі 5000 юанів, а організації – 50 000 юанів. Через відсутність альтернатив люди продовжують читати в Інтернеті те, що партія дозволяє їм читати, і як і раніше дивляться CCTV.

Ефективність пропаганди

Я думаю, що багато хто пам’ятає різанину на Тяньаньмень 4 червня 1989 року. Я тоді працював на австралійському радіо, тому сам не можу багато розповісти про це. Але ми отримали тисячі листів з Китаю. У всіх листах з Пекіну описувалося кровопролиття, яке вони побачили або пережили. Всі ці слухачі звинувачували КПК в тому, що вона вбивала своїх співвітчизників за допомогою гвинтівок і танків. Деякі з них в яскравих фарбах змалювали, як були вбиті люди поряд з ними. Заступник директора російської версії пекінського радіо був застрелений, коли повертався з роботи додому. Однак слухачі з інших частин Китаю всі вірили у версію, яку подавали китайські ЗМІ: ніхто не був убитий. В своїх листах вони вклали багацько вирізок з місцевих газет, які звинувачували «натовп» у контрреволюційній діяльності й стверджували, що це студенти напали на солдатів.

Ось декілька прикладів того, як КПК маніпулює ЗМІ. Коли в Китаї почалася епідемія атипової пневмонії, китайські ЗМІ приховували це протягом довгого часу. Коли вони вже більше не могли заперечувати епідемію, вони визнали цей факт. Після цього вони почали повідомляти про те, як партія піклується про здоров’я свого народу, і про те, що під прямим керівництвом КПК епідемія атипової пневмонії була взята під контроль та ліквідована.

Під час теперішньої кампанії з дискримінації Фалуньгун КПК з однієї сторони мобілізувала всі ЗМІ, щоб вони загодовували китайський народ сфабрикованими історіями, що демонізують Фалуньгун, і залякували людей, щоб вони уникали послідовників Фалуньгун. З іншої – КПК почала знищувати всі книги та матеріали Фалуньгун, щоб люди не мали можливості перевірити, чи правду кажуть ЗМІ чи ні. Не маючи інших джерел інформації, багато хто вірить тому, що говорять ЗМІ.

Нещодавній візит Далай-лами, тибетського духовного лідера, в Австралію нагадав мені про інший, раніше пережитий досвід. Коли я вперше приїхав до Австралії в 1988 році в мене була розмова з одним із моїх сусідів. Під час бесіди він згадав, що китайська армія та поліція била тибетців. Не вагаючись та не думаючи, я сказав: «Ні, це неправда». Лише коли він запросив мене в дім і показав репортажі західних ЗМІ, які він записав на відеокасету, я повірив. КПК завжди описувала Далай-ламу як сепаратиста, який хоче розколоти Китай. Одним слово, поганий хлопець. З іншої сторони, китайські ЗМІ повідомляли людям, з якою добротою КПК управляє Тибетом та наскільки люб’язно китайська армія ставиться до місцевих тибетських мешканців. Китайці не знають, наскільки великою популярністю Далай-лама користується в світі.

ЗМІ КПК завжди стверджували, що соціалізм – це краща система, ніж капіталізм, який є відсталим, корумпованим та безнадійним; соціалізм переможе капіталізм.

Я народився в 1949 році, коли КПК прийшла до влади, і зазнав «промивань мозку» через освіту, яку я отримав. Тому я ніколи не відчував сумнівів відносно того, що КПК говорила нам.

Після культурної революції всі інтелектуали, включаючи вчителів та студентів, повинні були пройти через так звані кадрові школи, щоб загартуватися через труд. В 1974 році я відправився в кадрову школу повіту Феньян в провінції Аньхуей. Ми всі жили в хатах у селян. Я був шокований, коли побачив, наскільки вбого вони живуть. Хата була зроблена з глини, всередині не було нормальних меблів. В кімнаті були лише маленький стіл та саморобне ліжко (дерев’яна рама, вздовж якої протягнуті мотузки). Діти були вдягнуті в лахміття, якщо одягнені взагалі. У всіх них був великий живіт від недоїдання. Нам сказали, що все зерно здавалося для міста. Якщо раз на рік вони могли поїсти свинину, то, вважалося, що це вдалий рік. Найстрашніше із почутого мною було те, що під час трьохрічного голоду 1959-1961 рр. місцеві жителі були змушені їсти кору дерев та траву. А коли не стало й цього, вони почали їсти землю. В кінці кінців, люди їли вже один одного. Якби я не почув цього своїми вухами, то мені було б важко повірити в таке. КПК пояснювала голод природними лихами. Тепер ми знаємо, що погода була тут ні до чого. Причинами голоду, який забрав життя 40 мільйонів людей, були ідеологія, нерозумність та безсердечність уряду.

Як КПК «обманює іноземних дияволів»

Під час візиту Ніксона в Шанхай на початку 70-х років стався один випадок. Це був перший візит американської можновладної особи з того часу, як комуністи прийшли до влади. З Ніксоном подорожувала група людей, які вважалися експертами з Китаю. Щоб справити на американців добре враження, була організована велика кампанія. Моя подруга, що жила в районі Хуанпу, де розташована знаменита дорога Наньцзін, розповіла мені історію. Вона сказала, що в сусідньому комітеті її попросили прийти до дороги Наньцзін в певний час. Вона повинна була одягтися в найкращий одяг та гуляти на визначеній ділянці дороги. Таким чином, коли Ніксон приїхав, він зміг побачити чимало добре вдягнених заможних людей, які гуляли вздовж дороги Наньцзін. Магазин, який збирався відвідати Ніксон, також отримав наказ і повністю підготувався. Вони зробили нові цінники для кожного товару, який продавався в магазині. На цих цінниках всі ціни були занижені, щоб змусити американців думати, що в Китаї товари дуже дешеві. Це була дуже хитромудра кампанія, яка потребувала координації багатьох департаментів. В неї були втягнуті тисячі людей. Проте КПК з невимушеністю справилася з усім цим.

Тепер подумайте, наскільки легко для КПК сфабрикувати самоспалення на площі Тяньаньмень або привести американських дипломатів в госпіталь Суцзятунь, щоб «довести» їм, що там не відбувається видалення органів у живих людей.

Деякі можуть задатися питанням, чи відповідає дійсності те, що я говорю. Тому я хочу сказати дещо: я сам був втягнений в одну з цих шахрайських кампаній. В 1978 році, коли знімальна група з американського каналу NBC створювала документальний фільм про китайську систему освіти, я працював їх перекладачем. Вони захотіли зняти кадри продуктового ринку в Пекіні. Ми зв’язалися з ринком Дунсі та сказали, що іноземці збираються відправитися туди знімати, і порадили підготуватися. Я пояснив власникам ринку, що вони будуть нести відповідальність за імідж партії, інакше образ соціалізму буде дискредитований. В день, коли я приїхав туди, я був вражений. Зазвичай пустий ринок був наповнений товарами. Там були живі курки та качки, жива риба, свинина, всі види свіжих овочів та соєвих продуктів. Коли документальний фільм транслювався в Америці, люди подумали, що так виглядає звичайний китайський продуктовий ринок. Насправді це було не так.

У китайців існує приказка: «Не виносити з дому бруд». КПК прийняла це близько до серця і розробила теорію «утримання інформації від чужих та іноземців». В той час я не вважав, що це погано, і вірив, що мій обов’язок в тому, щоб партія мала позитивний образ і не втратила обличчя. Я вважав, що це дуже важливо, щоб у іноземців залишилося добре враження від Китаю. Коли партія знаходилася в важкій ситуації, ми повинні були допомогти «обдурити іноземних дияволів». КПК часто використовувала цей вислів.

Чи впаде скоро режим КПК?

Багато хто не вірить, що падіння КПК може настати в найближчий час. Я все ще пам’ятаю змальовування КПК колишнім професором економічного факультету Монашського університету Яном Сяокаєм. Цей відомий економіст в інтерв’ю сказав, що компартія подібна людині, яка сидить на купі сухих дров, і Китаю потрібні лише Чень Шеян або У Гуан, або нова політична партія, щоб підпалити дрова. Чень Шеян та У Гуан були лідерами збройного повстання проти правління династії Цінь, яке відбулося після смерті імператора Цінь Ши Хуана. За його словами, краще, що КПК може зробити – це добровільно зректися влади. Інакше кажучи, життя її членів можуть опинитися у великій небезпеці, якщо почнеться повстання. Він намалював картину, яка була декілька років тому. Тепер же після публікації «9 коментарів» все більше число людей, зрозумівши сутність КПК, виходять з неї та її дочірніх організацій (комсомолу і піонерів). Тому я настроєний оптимістично відносно швидкого падіння КПК.

Як це стосується нас?

У вас може виникнути питання, яке відношення це має до Австралії. Багато людей інвестують в Китай, інші – купують китайські акції і товари. Корумпована ділова система Китаю стала причиною втрат для багатьох іноземних інвесторів. З свого власного досвіду я знаю, що ні КПК, ні будь-кому, пов’язаному з нею, неможна довіряти. Я сподіваюсь, що кожний подумає двічі перед тим, як вкладати гроші в Китай. Ваші гроші можуть бути використані для переслідування дисидентів, розробки технологій для цензури в Інтернеті, розробки зброї, виробництва підробок західних фірмових товарів або просто осядуть на зарубіжному рахунку в банку якого-небудь корумпованого чиновника. Лише після падіння КПК, відродження традиційної китайської культури та створення здорової атмосфери в ділових та фінансових колах ви зможете без будь-яких побоювань мати бізнес з Китаєм та бути впевненими, що китайські товари відповідають стандартам якості. Ми з нетерпінням будемо чекати цього дня, який, я сподіваюсь, наступить у найближчому майбутньому.

Сяо Фань. Спеціально для Великої Епохи

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...