Проблемні кредити можуть довести економіку Китаю до передсмертного стану

Не те щоб проблемні борги були передвісниками фінансової кризи в Китаї, але є серйозні підстави для активних дій уряду, щоб ящик Пандори не розкрився, пише видання k2kapital.com.

Регулюючі органи, злякані об'ємом банківських позик, що збільшився, в період з кінця 2009 р. по початок 2010 р., почали закручувати гайки.

Цільовий рівень по кредитах на 2010 р. був встановлений на 20% нижче, ніж в 2009 р. Підвищилася норма обов'язкових резервів для банків. Таким чином, у них залишилося менше засобів на кредити. Крім того, банкам було наказано вийти на ринок капіталу, щоб притягнути близько $90 млрд. до кінця 2011 р. В лютому китайські банки видали кредитів на суму 700,1 млрд юанів. Це складає приблизно половину суми виданих кредитів у січні і на 371,4 млрд юанів менше в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року.

На 31 грудня об'єм проблемних кредитів у країні складав 497 млрд юанів. Це 1,6% від суми усіх кредитів, повідомляє банківський регулятор.

Але, незважаючи на низьку цифру, уряд країни повинен діяти.

У 2009 р. об'єм банківських кредитів виріс удвічі до $1,4 трлн. Додайте сюди програму бюджетного стимулювання, на яку було витрачено $585 млрд.

Найбільший ризик витає навколо тисяч інвестиційних компаній, створених урядами на місцях, щоб займати кошти у банків і потім видавати їх підприємцям. Є небезпека, що банки недолічать кругленької суми, коли прийде час платежу.

«Швидше за все, справи з бюджетом Китаю йдуть ще гірше, ніж здається», — заявив Брайан Джексон, фахівець із стратегії на ринках, що розвиваються, відділення банку Royal Bank of Canada, в Гонконзі, в інтерв'ю Dow Jones Newswires. «Можливо, настане момент, коли центральному уряду доведеться витягувати банки і регіональні уряди з боргової ями, витрачаючи на це гроші з бюджету країни».

Як підрахували в китайських ЗМІ, сукупний борг, накопичений за рахунок різних механізмів інвестування, складає від $800 млрд. до $980 млрд. За оцінкою професора Північно-західного університету Віктора Ши, ця сума дорівнює $1,7 трлн.

Абсолютно ясно, що довго так тривати не може. Держава повинна гарантувати, що нові кредити в 2010 р. не будуть спрямовані на сумнівні проекти, посиливши контроль і спостереження за використанням позикових засобів інвестиційними компаніями.

Регулятори повинні і далі знижувати об'єми видаваних кредитів і обмежувати можливість списання поганих кредитів банками. Перші кроки на цьому шляху вже зроблені, але необхідно підвищувати прозорість.

У довгостроковій перспективі регулятори повинні рухатися у бік більшої комерціалізації системи кредитування і посилення умов видачі кредитів. Пекіну необхідно продовжувати зміщувати акцент з експорту на внутрішнє споживання.

Банківський сектор Китаю сильно постраждав від великої кількості кредитів, виданих місцевим органам влади і держпідприємствам в 90 рр. ХХ ст. Кредитний бенкет вилився в 2—3 трлн юанів поганих боргів, і пройшли роки, перш ніж ситуація нормалізувалася.

Якщо криза 2008 р. чому і навчила уряд, так це тому, що нарив неконтрольованого кредитування може різко розкритися і надовго відправити економіку до передсмертного стану.

Ожививши економіку кредитами в 2009 р., китайський уряд не повинен бути надмірно самовпевненим.