• Новорічний гала-концерт: відродження китайської культури на сцені

  • Четвер, 8 лютого 2007 року

За чотири роки, що минули, китайська культура пережила значущий період відродження, свідченням чого стало міжнародне театральне дійство, відоме як «Новорічна вистава на честь китайського Нового року». Кількість постановок зросла з семи виступів у п'яти містах в 2004 році до сімдесяти шести виступів у тридцяти містах в 2007 році.

Характерною особливістю цього концерту є те, що артисти і постановники глибоко занурюються в стародавні китайські традиції, які пригнічувалися впродовж півстоліття. Ніколи ще культура і традиції Китаю не були представлені в такому величезному міжнародному масштабі.

Традиційна китайська культура дала людству безліч найбільших досягнень. Просочена ідеями даосизму, буддизму, конфуціанства, відчуттям глибокого духовного шанування і морального обов'язку, вона здійснювала вплив на менталітет, мистецтво, поезію, музику, танець і архітектурний стиль династій Китаю, що приходили на зміну однан одній впродовж п'ятитисячолітньої історії.

Артисти зі всіх країн світу, включаючи багатьох, хто народився в Китаї, зібралися разом, щоб здійснити подорож в цю обширну і глибоку історію, представляючи на суд глядачів грандіозне театральне дійство - «Новорічний гала-концерт».

Безліч документів і предметів культурної спадщини Китаю збереглися до наших днів. Вони пережили спроби, зроблені комуністичним режимом Китаю в період "Великої культурної революції", навмисно і відкрито зруйнувати все, що стосувалося традиційної китайської культури.

Під час цієї "культурної" трагедії, що тривала з середини 1960-х до середини 1970-х років, були знищені тисячі храмів, численні картини, скульптури, сувої, поеми таі інші дорогоцінні об'єкти. Це був період небаченої жорстокості і духовного спустошення. Проте непросто знищити п'ятитисячолітню спадщину. Глибоко вкорінені вірування і традиції вціліли в серцях багатьох китайців.

Останніми роками в світі зріс інтерес до всього, що пов'язане з Китаєм. Комуністичний режим Китаю підхопив цей імпульс і організував безліч китайських "культурних" концертів. Але при ретельному розгляді можна виявити одну істотну суперечність.

Комуністична атеїстична ідеологія до приходу до влади в 1949 році безпосередньо протиставляла себе п'ятитисячолітній китайській культурі. Духовність, віра і моральні норми, що існували в китайській історії, відкрито зневажались режимом, вважалися марновірством і безглуздістю, в які вірять лише люди, які помиляються або неписьменні. Комуністична культура за своєю суттю протилежна традиційній культурі Китаю.

Тоді що ж являє собою офіційна китайська культура останніми роками? Безумовно, існують талановиті виконавці і постановники. Значні грошові кошти вкладаються в постановку і рекламу цих виступів. Проте без глибокого осмислення і пошани до вірувань і традицій чи може це ще вважатися китайською культурою?

Коли правляча ідеологія зневажає ці традиції, чи є щирість за наслідуванням старовинним костюмам, використанням традиційних інструментів і поверховим представленням архітектури за допомогою декорацій?

Гімнасти, виконуючі акробатичні номери в традиційному одязі, не здатні передати глибокий внутрішній сенс китайської культури. Сцена, наповнена агресивним барабанним боєм, позбавлена внутрішнього сенсу, того, що є найважливішим, - змісту, який стоїть за всім цим, внутрішнього наповнення, що мотивує кожен рух, кожен удар барабана, кожну музичну ноту, кожен стібок одягу.

Тоді що ж пропагував Китай останніми роками, якщо не традиційну китайську культуру? Не що інше, як комуністичну культуру. Вона виявляється в нескінченній мімікрії. Незалежно від того носить китайський традиційний костюм чи намагається безглуздо наслідувати західну культуру - за цим комуністичним маскуванням немає нічого, окрім порожнечі.

Комуністичну культуру складають атеїзм, презирство до духовності, віра в те, що немає нічого після цього життя і що люди повинні прагнути до безперервної боротьби, постійно боротися один з одним. Та духовна порожнеча, яка сьогодні змішалася з «палкими» капіталістичними устремліннями, приводить лише до сліпого задоволення інтересів власної матеріальної вигоди.

Таке життя без моральних принципів спрямоване лише на задоволення своїх особистих потреб, це "хаотичний коктейль". Це і є комуністична культура Китаю. Сам спосіб її виживання вимагає маскування, брехні та обману. Уявити ж її справжнє обличчя, втілене на сцені, просто неможливо.

Самовіддана праця артистів, що присвятили себе відродженню і передачі культурних традицій, так само як і творчість живописців, які удосконалювали себе протягом довгих, важких років, щоб осягнути і відтворити суть прекрасних пейзажів, була по-справжньому відчута глядачами, які були глибоко вражені і захоплені. Це й стало причиною швидкозростаючої популярності концертів.

Автор Майкл Махонен - актор, режисер і сценарист, що має численні нагороди. Він володар нагороди "Gemini Award" (канадський аналог "Emmy"). Його дебютний фільм "Піщана буря" ("Sandstorm"), в якому він виступив як режисер і сценарист, завоював 29 призів на міжнародних кінофестивалях.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...