МАКО 'Китай 101' підтверджує факти, наведені в 'Дев'ятьох коментарях про комуністичну партію'
Взаємозалежна правдива інформація більш ніж на 700 сторінках показує, що єдиний вибір для самого Китаю - це звільнення від антикитайської ідеології комунізму й відродження традиційних норм моралі в китайському суспільстві.
Досягнення трьох мільйонів чоловік, що написали заяви про вихід із КПК, показує, що наступила фаза зворотного відліку, і події наближаються до дуже істотної цифри - чотири мільйони. До цього часу в Китаю відбудуться значні події: "барометри" МАКО, засновані на досвіді холодної війни проти радянської імперії, показують, що ця кількість стане для КПК критичною. Чотири мільйони заяв відіб'ють те, що більшість членів комуністичної партії готова залишити комунізм. Те, що зараз назріває, виявиться в різноманітних формах інакомислення.
У період, коли багато ознак розколу між Москвою й Пекіном вказували американському президентові Ричардові Никсону, що він може здійснити "вибір Китаю", я редагував і видав два важливих томи російсько-китайських досліджень, проведених Отоном Амброзом (Oton Ambroz), тодішнім експертом по російсько-китайським відносинам на "Радіо вільна Європа". Через " вибір Китаю" президент Ніксон сподівався розбудити комерційну жилку народів, у такий спосіб ввівши економічний фактор, що був суперечний комуністичній ідеології.
Після краху комуністичних режимів радянської імперії, Пекін у межах Китаю ввів "вільну" торгівлю, знешкоджуючи тим самим невдоволення народу диктатурою компартії й уводячи людей в оману примарним процвітанням, якого було не домогтися одними ідеями комунізму. "Приватний" бізнес у Китаю скований КПК, а економіка КНР непостійна й зіпсована корупцією й алогічними рішеннями уряду. Таким чином, єдиним дійсним "вибором Китаю" у політичному й економічному плані буде відродження традиційних моральних підвалин китайців і самозвільнення від комунізму.
Оскільки Китай і Росія досить відрізняються в історичному, демографічному й психологічному відношенні, порівняння процесів самозвільнення Росії, і того, що відбувається сьогодні в Китаю, трохи асиметрично. Однак у двох націй спостерігається й загальна матриця, що дає можливість прогнозувати багато факторів, описаних у двох томах праці Отона Амброза "Перебудова світових сил: російсько-китайський розкіл", які включені в CD-ROM "Міжнародний антикомуністичний звіт " Китай 101"".
Спостереження Амброза в 1972 році мають прямий зв'язок із днем сьогоднішнім, зі збірником "Дев'ять коментарів про комуністичну партію". Наприклад, Амброз пише (Том 1, стор. 275): " Древня, демократична китайська система відбору здатних студентів шляхом безсторонніх іспитів була скасована. Це стало величезним кроком назад у розвитку наукової, технічної й освітньої еліти Китаю, що принесло серйозні наслідки для професійних стандартів, завдавши серйозного удару прогресу Китаю ".
"Дев'ять коментарів про комуністичну партію" добре розкривають ефект цього "великого стрибка назад", спостережуваного в сучасному Китаю: " Ім'ям діалектики КПК повністю зруйнувала цілісні погляди, аналітичні здатності й дух філософії.
У той час як КПК говорить про 'розподіл відповідно до внеску', паралельно з 'розподілом відповідно до влади' почався процес, що заохочується нею, 'збагачення меншості'. КПК, використовуючи маскування 'щирої турботи про людей', обманювала тих, хто вірить у ці ідеали, повністю "промиваючи мозки" і управляючи ними, поступово перетворювала людей у слухняні інструменти, які 'щиро служать партії' і які не насмілюються висловлювати свою думку".
Але публікація й поширення в різних формах усюди на материковому Китаю "Дев'яти коментарів про комуністичну партію" послугувало поштовхом до масового пробудження китайців до дійсності, усвідомленню того, що КПК - постачальник "некитайських неправд", що ніколи не мала права представляти Китай, і в дійсності його не представляла. Китайці тепер насмілюються говорити вголос про вихід із КПК, і ці голоси незабаром перетворяться в ревіння.
Жодне відомство в Китаю так глибоко не порушено очевидним контрастом між ідеологією КПК і справжніми національними інтересами Китаю, як Збройні Сили. МАКО містить багато прикладів зіткнень у Народно-Визвольній Армії в минулому, що доводять, що інакомислення там не нове.
Однак поява "Дев'яти коментарів про комуністичну партію" істотно змінила в китайських військових параметри цього інакомислення. Беручи до уваги, що тридцять років тому заперечення в Народно-Визвольній Армії зосереджували на можливих проблемах комуністичної ідеології, сьогодні інакомислення являє собою бій між щирим китайським патріотизмом і далекою ідеологією, нав'язаною КПК.
У МАКО є документ про те, що 19 листопада 1967 року московська радіостанція транслювала виступ колишнього головного військового радника СРСР у Китаю з 1953 по 1957 роки, що заявив, що: "Уже з 1955 по 1958 роки Мао використав всі засоби, щоб загальмувати впровадження регулярних Збройних Сил зі строгою дисципліною й гідним вишколом ..., Він має потребу в армії в інших цілях ..., щоб захистити свою власну імперію й придушити людей ... Він перетворює армію в інструмент автократії".
Нещодавня відставка "верхівки айсберга" офіцерського складу вищого рівня й ветеранів Народно-Визвольної Армії, показала, що все більше військових уже не хочуть бути "інструментом автократії" КПК.
МАКО "Китай 101" - зареєстрований підручник для початківців, що стосується багатьох аспектів сьогоднішнього Китаю; підручник, що поєднує минуле й сьогодення, що описує основні тенденції розвитку подій у Китаю й інтерес, що представляє, не тільки для кидаючих погляд на Китай з позиції політики й комерції, але й для всіх тих, хто хоче побачити швидке відродження сильного демократичного Китаю, що звільнився від піввікової антикитайської комуністичної ідеології.
Елемент, що визначав Китай у минулому, сьогоденні й майбутньому, ясно позначений у нижче наведеній цитаті з "Дев'яти коментарів про комуністичну партію", і пов'язаний з екстраординарним аполітичним пробудженням духовності, викликаним Фалуньгун.
"Комуністична партія заявила, що Фалуньгун "бореться" із КПК за маси й що він є "релігією". У дійсності, Фалуньгун несе людям культуру. Це традиційна культура, що китайці давно втратили. Він є джерелом китайських традицій.
Цзян Цземінь і комуністична партія бояться Фалуньгун, оскільки як тільки суспільство прийме цю традиційну мораль, ніщо не зможе перешкодити її швидкому поширенню. Подібна вроджена китайська традиція була насильно схована й придушувалася комуністичною партією протягом десятків років. Повернення до традицій було історичним вибором.
Це шлях повернення, вибраний більшістю людей після всіх нещасть і негод. Коли людям надається подібний вибір, вони здатні відрізнити гарне від поганого, і можуть розстатися зі своїми поганими вчинками. Це було б природним корінним запереченням усього того, що пропагує комуністична партія. Це було подібно розхитуванню підвалин КПК. Коли число послідовників Фалуньгун перевищило число членів комуністичної партії, ви можете собі уявити, який глибокий страх і заздрість зазнала КПК ".
Дані слова з "Дев'яти коментарів про комуністичну партію" - символічний показник барометра майбутнього Китаю; все вказує на те, що міць КПК і її здатність управляти китайцями виснажується день у день. Пробудження нового, майбутнього демократичного Китаю, і заняття Піднебесною свого законного місця у світі з її древньою культурою - уже на обрії. Максимальна моральна підтримка вільного світу - найменше, що ми можемо зробити для цієї країни.
Йон Спеллер - колишній редактор Східно-європейського журналу, голова й директор розробки Antі-Communіst Іnternatіonal (ACІ), а також редактор МАКО. Для одержання інформації про МАКО звертайтеся: [email protected]
Йон Спеллер спеціально для The Epoch Times