• Ідеальний шторм: нечувані темпи розвитку Китаю та підтримка країн-екстремістів спонукають США до застосовування відповідних економічних заходів

  • Понеділок, 20 листопада 2006 року

Непросте з політичної точки зору поєднання безперервного економічного розвитку Китаю за рахунок США і підтримки Китаєм запеклих ворогів Америки - брязкаючої ядерною зброєю Північної Кореї та Ірану, що відверто має намір створити її в найближчому майбутньому, - напевно викличе зростання протекціоністських настроїв серед американських законодавців, лідерів профспілок, підприємців та пересічних громадян.

Новини на початку липня буквально схвилювали громадськість. Тоді як увага всього світу була прикута до провокаційних випробувальних запусків ракет Пхеньяном і цілком очевидного ігнорування Тегераном зусиль Заходу покласти край іранській ядерній програмі, Китай заявив про рекордне активне сальдо торговельного балансу: такої суми місячного перевищення доходів над витратами не досягала ще жодна країна за всю історію.

За іронією долі заява Китаю про величину активного сальдо у 14,5 млрд. доларів США - рекордну суму другий місяць поспіль - співпала з моментом приведення до присяги нового міністра фінансів США Генрі М. Паульсона. Як повідомлялося в газеті "Нью-Йорк Таймс", будучи свого часу головою ради директорів та президентом всесвітнього інвестиційного банку Уолл-стріта "Голдман Сакс", Паульсон відіграв "ключову роль" в розширенні бізнесу китайських фірм. Згідно із повідомленнями преси, під час перебування на посаді глави банку він понад 70 разів відвідав Китай.

Саме цим пояснюється та обставина, чому супротивники Китаю в США дуже вороже сприйняли призначення Паульсона. На їх думку, покласти на цього відомого поборника інтересів Китаю відповідальність за ділові стосунки між Китаєм та США - все одно що призначити Дракулу головою банку крові та плазми.

"Я б порадив йому (Паульсону) бути дуже, дуже жорстким в усіх питаннях, пов'язаних з китайською валютою", - заявив голова комітету з фінансів сенату США Чарльз Грасслі в інтерв'ю, що транслювалося по американській кабельній телемережі CNBC.

Із сенатором згодні й виробники США, які стверджують, що Китай недооцінює власну валюту, яка знаходиться в обігу, приблизно на 40 %, тим самим надаючи своїм компаніям несправедливу цінову перевагу в міжнародній торгівлі.

Закон про розширення торгівлі США від 2006 р., який підтримують та просувають сенатор-республіканець Грасслі спільно з сенатором-демократом Максом Бокусом, спрямований на те, щоб "скоригувати торгові диспропорції, які виникають або навмисно підтримуються, коли якась країна здійснює вторгнення на іноземні валютні ринки з метою захистити власну валюту від впливу чинників ринкової нестабільності". Хоча Китай  відкрито не згадується в тексті закону, але саме він має стати його основною мішенню - адже активне сальдо торгового балансу Китаю й США у 2005 році досягло 202 млрд. доларів США, зрісши на 24,5 % у порівнянні з попереднім роком.

Інший законопроект, запропонований сенатором-демократом Чарльзом Шумером та сенатором від республіканців Ліндсі Грехем, дозволяє ввести на китайські товари тимчасовий митний тариф у розмірі 27,5 %, який діятиме до того часу, поки Китай не усуне свою несправедливу торгову перевагу.

Сенатор від Республіканської партії і голова комітету з малого бізнесу та підприємництва сенату США Олімпія Сноуі у відповідь на заяву Китаю про перевищення в червні експорту над імпортом в розмірі 14,5 млрд. доларів США звинуватила китайську владу в "ганебній торговій практиці, зокрема - маніпулюванні курсом своєї валюти" і закликала уряд Китаю "привести курс юаня у відповідність із реальними ринковими умовами".

Сноуі заявила про свій намір і надалі вимагати від сенату США ратифікації Закону про добросовісну валютну практику, щоб "примусити інші країни виконувати свої договірні зобов'язання та припинити практику недооцінки своїх валют".

Запропонований законопроект містить три провідних положення. Згідно з першим із них, змінюються критерії ведення переговорів Міністерством фінансів США з тими зарубіжними країнами, які будуть визнані "валютними маніпуляторами". Друге положення додатково роз'яснює робоче визначення маніпулювання в рамках Закону про координування валютних курсів і міжнародної економічної політики від 1998 р. Третє положення наказує Міністерству фінансів США провести широкомасштабні дослідження причин виникнення такого великого активного сальдо торгівельного балансу Китаю з наданням письмового звіту. Особливу увагу слід приділити вивченню відомостей про торгівельні операції Китаю, які викликають підозру.

Двопартійний законопроект, запропонований членами Палати представників сенату США демократом Тімом Райаном та республіканцем Дунканом Хантером, повинен надати компаніям США право подавати прохання про запровадження імпортних мит для компенсації наслідків недооцінки країною-експортером своєї валюти. Цей законопроект підтримала найбільша в США Національна асоціація промисловців, незважаючи на заперечення тих транснаціональних кампаній, що ведуть бізнес із Китаєм.

Представники американських компаній, які виготовляють сталь, зажадали від Всесвітньої торгівельної організації (ВТО) ввести санкції проти Пекіна, що надає дуже великі субсидії своїй сталеливарній промисловості. Згідно з їх твердженнями, надмірно високі темпи зростання виробництва сталі в Китаї загрожують світовій економічній стабільності. Голова однієї з великих американських сталеливарних корпорацій заявив: "Починаючи з 2000 р., ми втратили понад три мільйони робочих місць в США, що безпосередньо пов'язано з цими субсидіями та з Китаєм зокрема".

Профспілки також активно виступають проти такої політики Китаю. Так, Американська федерація праці й Конгрес виробничих профспілок звернулися із клопотанням в торгове представництво США, згідно з яким китайський уряд звинувачується в значному порушенні елементарних прав трудящих, за рахунок чого, зокрема, систематично підтримується несправедлива торгова перевага Китаю на світовому ринку.

У даному клопотанні "_301" (номер якого не випадково співпадає з номером статті аналогічної тематики Правил торгівлі США) стверджується: небажання Китаєм дотримуватися прав трудящих призводить до виникнення несправедливої торгової практики, внаслідок чого в США був втрачений понад мільйон робочих місць. Подавці клопотання звертаються до президента Джорджа Буша з проханням - владою, наданою йому законом США, ввести економічні санкції проти Китаю і створити систему перевірки відповідності реального становища трудящих міжнародним нормам і правилам.

Такі настрої серйозно стурбували прокитайські сили у Вашингтоні. Вони закликають до обережності, стверджуючи, що різка і значна переоцінка китайської валюти може завдати збитку американським фінансовим ринкам і долару, оскільки в цьому випадку Китай неохоче купуватиме цінні папери США. Супротивники введення тарифів і мит називають опирання на іноземний капітал вразливим місцем Америки. Вони заявляють, що в результаті демпінгу казначейських векселів та інших деномінованих в доларах активів, Китай, що володіє набагато більшою кількістю боргових цінних паперів США, ніж будь-яка інша країна, може повалити долар і викликати тим самим в США важку економічну кризу.

Відомо, що зарубіжні центральні банки, які знаходяться під управлінням Китаю та Японії, володіють облігаціями та векселями казначейства США на суму близько 1 трлн. доларів США, що складає майже чверть державного боргу США. На думку більшості експертів-економістів, якщо Китай перестане купувати облігації казначейства США або ж виставить весь свій запас цінних паперів казначейства США на продаж, то вартість облігацій різко впаде, а їх прибутковість стрімко підвищуватиметься. Це призведе до зростання процентних ставок по заставах і, як наслідок, ринок купівлі-продажу квартир і будинків почне занепадати, що послабить економіку в цілому.

Проте не всі згодні з тим, що США такі вразливі. Згідно із твердженням колишнього голови Федеральної резервної системи Алана Грінспена, який чудово розбирається у фінансових питаннях, якими б величезними не були володіння цінними паперами в зарубіжних центральних банках, вони не йдуть ні в яке порівняння з сумарним об'ємом торгівлі на ринках боргових зобов'язань США. І якщо векселі та облігації США все ж таки будуть виставлені на продаж, то потрясіння не трапиться - боргові зобов'язання США будуть куплені без особливих проблем. Крім того, за словами Грінспена, в своїй більшості зарубіжні банки володіють короткостроковими облігаціями  терміни сплати яких не перевищують двох років. Такі векселі, на відміну від облігацій з терміном виплати до 10 років, мають тенденцію знецінюватися швидше завдяки кредитно-грошовій політиці центрального банку США, ніж в результаті повсякденних торгових операцій.

Деякі економісти стверджують, що побоювання "економічної диверсії" з боку Китаю занадто перебільшені, оскільки Пекін сам постраждає в результаті дестабілізації ринків США. Якщо Китай перестане купувати долари, то його власна валюта різко зміцниться, а це підірве експорт - головний інструмент економічного зростання Китаю.

Іншими словами, Китаю необхідно, щоб американські споживачі й надалі купували китайські товари - саме це забезпечує зростання зайнятості та соціальну стабільність в Китаї. Якщо станеться фінансова криза, то це може призвести до кризи політичної, що загрожує падінням правлячому режимові.

Разом із тим, якби американські споживачі поставили за мету оголосити бойкот китайським товарам, то вони могли б, так би мовити, "взяти владу в свої руки". В принципі, американські споживачі в змозі завдати чималого збитку Китаю, озброївшись всього лише проти однієї американської компанії, яка несе найбільшу відповідальність за зростання китайської економіки.

Як ви здогадалися, це компанія "Уолл-Март" (найбільше в світі підприємство мережевої роздрібної торгівлі - прим. перек.), яка звикла з гордістю слідувати девізу свого засновника Сема Уолтона: "Купуйте американське!".

На сьогоднішній день принаймні 70 % непродовольчих товарів, які можна придбати в магазинах мережі "Уолл-Март", містять хоч яку-небудь деталь китайського виробництва.

За оцінками, компанія "Уолл-Март" щорічно імпортує з Китаю продукції на 18 млрд. доларів і є восьмим за величиною торговим партнером Китаю, перевершуючи за об'ємом закупівель цілі країни, наприклад, такі як Англія та Росія.

Заклик бойкотувати товари з маркою "Зроблено в Китаї" може видатися надуманим. Але ж можливість запуску ракет Північною Кореєю та її погрози "стерти в порох американський імперіалізм" за допомогою ядерної зброї колись теж здавалися сміхотворними.

Авторські права належать Андре Паште. Публікується з дозволу автора. З блогом Андре Паште China Confidential можна ознайомитися за адресою: http://chinaconfidential.blogspot.com/.

The Epoch Times (Велика Епоха)

 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...