В історії не раз бувало, коли «з легкого слівця» різних «знавців» фонетики та філології відбувалася підміна правильної вимови слів, термінів і категорій на помилкові. Більше того, не раз такі фатальні помилки навіть призводили до невинних людських жертв. Один із поширених прикладів славнозвісний указ Катерини Великої: «Стратити не можна помилувати».

Не менше число людських жертв останнім часом викликала плутанина із двозначним перекладом географічних координат. Так, наприклад, у ході першої антиіракської кампанії «Буря в пустелі» на початку 90-х ХХ століття американські пілоти нерідко скидали бомби не туди, коди спочатку планувалося, саме через плутанину із назвами.

Величезний вал термінологічного безладу виник у період так званого «параду суверенітетів», після того, як розвалився Радянський Союз, розпалася Югославія, Чехословаччина.

Так, після розпаду СРСР Ташкент став Тошкентом, а колишня столиця Казахстану перетворилася на Алмати. Те ж саме відбулося із казахстанськими містами Чимкент, Джамбул і Актюбінськ. Тепер вони відповідно Шимкент, Жамбил і Актюбе.

Значно гірша справа із Єрусалимом. На івриті він Єрушалайм, а на арабському – Уршалім і аль-Кудс. На деяких картах є вже всі чотири варіанти.

В ЮАР, де офіційними вважаються 11 мов, виникла проблема із Кейптауном. Мовою африкаанс (6 мільйонів носіїв) він Капстал, а місцевою мовою коса (8 мільйонів носіїв) – еКапа.

Однак, не те, що міста – помилково перейменовуються цілі країни. Так, наприкінці 1980-х Бірма стала М'янмою, а після розпаду колишньої Югославії з'явилася нова держава Македонія. Правда, оскільки залишити цю назву за собою прагнула Греція, нинішня постюгославська країна офіційно називається Колишня Югославська Республіка Македонія.

Втім, найбільш поширеним (зважаючи на величезне число носіїв мов) помилковим перекладом іноземного міста є індійський Мумбаї та китайський Бейджін, які зараз більш відомі як відповідно Бомбей і Пекін. Правда, така помилка більше характерна для російськомовного світу. Наприклад, англійська мова найбільш точно передає дійсне звучання «Північної столиці» – Beijing.

А проте, якщо бути ще точнішим, то, з точки зору китайської транскрипції, правильніше казати «Бейцзін». Саме так китайською звучить «Північна столиця». І такий переклад є не випадковим: як відомо, в Китаї історично розрізняють 4 столиці: Бейцзін (Північна столиця), Нанцзін (Південна столиця), Сіань (Західна столиця), Кайфин (Східна столиця). Правда, щодо Східної столиці не все так однозначно: за деякою версією, «Східна столиця» перекладається як …Токіо. Тільки із поваги до національних почуттів японців китайці назвали «Східною столицею» Кайфин.

Певна річ, враховуючі більш ніж тисячолітню історію «Північної столиці», транскрипція її звучання не раз змінювалася.

Так, деякий відбиток відклали маньчжури. В період династії Цін столицю Піднебесної називали Бейпін. Що в перекладі означає «Північний спокій».

Бейпіном китайська столиця називалася аж до того часу, поки в Китаї не пала династія Цін, а генераліссімус Чан Кайши був змушений «емігрувати» на Тайвань. Нові – комуністичні – віяння радикально змінили традиційне (історичне) найменування китайської столиці, повністю нівелювавши її національну складову.

Слід відзначити, що сучасна назва «Пекін» не має абсолютно ніякого змістовного навантаження і ніяк не перекладається з китайської мови.

На жаль, історія скромно замовчує прізвище того «експерта-перекладача», якому почулося в Бейцзіні (Бейджіні, Бейпіні) слово «Пекін». Можна лише констатувати факт. Пекін – це результат русифікації назви китайської «Північної столиці», або ще один (зовнішній) пагубний наслідок комуністичного правління в Китаї.

Зараз же, коли політична та економічна міць Китаю суттєво зросла, а Бейджін готується стати Олімпійською столицею світу, на мій погляд, наступив час відновити дещо втрачену історичну справедливість.

Бейцзін (на західний кшталт – Бейджін) – саме так називається сучасна столиця Китаю.

Ігор Шевирьов. Спеціально для Великої Епохи

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...