ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

США відновлюють надзвичайний стан у Бірмі на тлі загрози з боку Китаю (ВІДЕО)

Велика Епоха
Прикордонні ворота з Китаю в м'янманський штат Шан, Мусе, 5 липня 2021 року. (STR/AFP via Getty Images)

Президент США Джо Байден 6 лютого продовжив надзвичайний стан у Бірмі (М'янмі). Ця країна Південно-Східної Азії відіграє ключову роль у планах Китаю щодо експансії в Індійському океані, що загрожує національній безпеці як США, так і Індії.

У Бірмі проживає 135 етнічних меншин, багато з яких зазнають репресій та геноциду з боку бірманської більшості. У 1947 році, коли Бірма здобула незалежність від Великої Британії, деяким етнічним групам було гарантовано, що вони можуть вийти з Бірманського Союзу, якщо вважатимуть, що їхні інтереси не дотримуються. Коли в 1949 році етнічна група Карен спробувала вийти з Союзу, бірманський уряд відмовив їй, і почалися бойові дії. Війна триває досі, що робить її найтривалішим збройним конфліктом у світі. Протягом десятиліть до боротьби долучилися інші етнічні групи опору, які взяли до рук зброю проти військового уряду.

У 2016 році військові дозволили провести чесні вибори, на яких Національна ліга за демократію здобула переконливу перемогу. Лауреатка Нобелівської премії Аун Сан Су Чжі, яка більшу частину з трьох десятиліть перебувала під домашнім арештом, стала обличчям нового демократичного уряду. Однак фактично вона мала дуже мало влади, оскільки військові зберегли більшість місць у парламенті як призначувані посади. У лютому 2021 року, незабаром після того, як вона виграла перевибори зі ще більшим відривом, військові захопили контроль над урядом. Генерали посадили до в'язниці Су Чжі та багатьох членів її кабінету, а також продемократичних законодавців і активістів. По всій країні спалахнули бої: етнічні бірманці, які не бачили іншого способу відновити демократію, взялися за зброю проти військових.

З моменту цього перевороту загинули 3000 осіб, 1,5 мільйона стали вимушеними переселенцями, 13 000 були поміщені до в'язниці, а 7,8 мільйона дітей не відвідують школу. Це число не враховує 90 000 осіб, які наразі переховуються в центрах для біженців у Таїланді.

Демократичні країни всього світу засудили переворот і ввели санкції. Конгрес США ухвалив «Закон про об'єднання Бірми через сувору військову звітність 2022 року», який дає змогу уряду США взаємодіяти з бірманським урядом у вигнанні, одночасно запроваджуючи додаткові санкції проти військової хунти. Китай не тільки відмовився прийняти санкції, а й заблокував резолюцію Ради Безпеки ООН, що засуджує переворот. Ба більше, Пекін направив свого міністра закордонних справ до Нейп'їдо, столиці країни, пообіцявши підтримку генералам. Граючи роль «друга в скрутну хвилину», Китай і Росія знайшли способи отримати вигоду з відчуження Бірми від решти світу.

Москва пообіцяла зміцнити зв'язки з генералами, продаючи їм зброю, включно з винищувачами. Водночас Пекін фінансує генералів, надаючи хунті інвестиції, а також закуповуючи в країні сировину. Пекін просуває проєкт Китайсько-М'янманського економічного коридору. Трубопроводи проходять через Бірму в Юньнань (Китай), що дає змогу Пекіну переправляти нафту й газ, не перетинаючи Малаккську протоку, яку патрулює Сьомий флот США. Крім того, створення спеціальної економічної зони К'яукп'ю й глибоководного порту на заході Бірми в штаті Ракхайн забезпечує Китаю доступ до Бенгальської затоки Індійського океану.

Протягом багатьох років Комуністична партія Китаю (КПК) поступово розширювала свою діяльність в Індійському океані. У рамках участі ВМС Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) у міжнародних антипіратських місіях Китай пришвартував підводні човни в Африці та Шрі-Ланці. У 2017 році НВАК створила свою першу закордонну базу в африканській державі Джибуті. Завдяки хитромудрій борговій дипломатії спільне підприємство під керівництвом КПК змогло взяти під контроль порт Хамбантота в Шрі-Ланці. Пекін продає зброю Бангладеш і розміщує ракети в цій країні. Пекін веде переговори з Пакистаном, заклятим суперником Індії, про постачання йому підводних човнів.

Загроза КПК зближує Індію та США, але Росія є каменем спотикання в цих відносинах. Під час холодної війни Індія підтримувала дружні відносини з Радянським Союзом, закуповуючи зброю під прикриттям політики неприєднання. Сьогодні Індія дотримується аналогічної політики щодо Російської Федерації, відмовляючись засудити війну в Україні в Організації Об'єднаних Націй. Індія також відмовляється брати участь у західних санкціях і продовжує закуповувати російську нафту й зброю.

З іншого боку, загроза КПК дуже турбує Нью-Делі. Це дає Вашингтону можливість поступово втягнути Індію в американську орбіту. Обидві країни входять до чотиристороннього безпекового діалогу проти КПК («четвірка»), поряд з Японією та Австралією. Надалі можна очікувати активізації військового співробітництва між Нью-Делі та Вашингтоном. У грудні Індія привітала візит атомного підводного човна ВМС США, надіславши чіткий сигнал Пекіну.

Бірма призначила вибори на лютий, але хунта скасувала їх, продовживши надзвичайний стан через громадянську війну. Отже, відносини Бірми з Пекіном триватимуть без перерви, а вторгнення ВМС НВАК в Індійський океан, як очікується, збільшаться. Залишається сподіватися, що США та Індія зможуть подолати свої розбіжності з приводу Росії та будуть готові виступити єдиним фронтом проти Китаю.

Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора й не обов'язково відображають точку зору The Epoch Times.

Антоніо Грасеффо, доктор економічних наук, економічний аналітик по Китаю, понад 20 років пропрацював в Азії, закінчив Шанхайський університет спорту, має ступінь магістра ділового адміністрування Китаю в Шанхайському університеті Цзяотун, наразі вивчає національну оборону в Американському військовому університеті. Він є автором книги «За межами пояса та шляху: глобальна економічна експансія Китаю».

За матеріалами The Epoch Times USA

===

Новини по темі: