ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Педагоги виїжджають із Росії

Велика Епоха
Церемонія святкування Дня знань, присвячена початку нового навчального року, селище Верх-Чита, Сибір, 1 вересня 2022 року. (RFE/RL)

Незабаром після того, як Росія почала вторгнення в Україну, Олену Байбекову, вчительку математики початкової школи № 59 у південному російському місті Астрахань, було звільнено.

Озвучена причина: вона не прийшла в клас, хоча в школі було оголошено канікули й учнів у класі не було.

На її думку, справжня причина полягає в тому, що вона приєдналася до антивоєнної демонстрації в центрі міста 22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення. Приблизно за три місяці, після того як її один раз затримала поліція, вона та її 17-річний син втекли з країни, опинившись у Німеччині, де вони попросили притулку, пише Radio Free Europe.

Байбекова — одна з невідомої кількості вчителів, які залишили Росію з початку вторгнення. Офіційних даних про це немає, хоча їхня кількість обчислюється десятками, якщо не сотнями.

Загалом вважається, що з 24 лютого 2022 року Росію покинули понад 500 000 осіб, а за деякими оцінками їхня кількість наближається до 1 мільйона. Серед найпомітніших галузей, з яких спостерігається великий відтік працівників, — сектор інформаційних технологій, де близько 300 000 фахівців виїхали в Казахстан, Грузію, Вірменію та інші країни.

Але виїхали й вчителі.

«Ми зрозуміли, що не можемо залишатися в країні, президент якої вирішив знищити сусідню державу», — каже Альона Підлісних, викладачка кафедри журналістики в університеті в місті Перм на Уралі.

Вона виїхала з Росії у вересні.

«Ми розуміли, що залишатися в Росії небезпечно».

Підлісних, яка разом із чоловіком і двома дітьми переїхала до Сербії наприкінці вересня, каже, що вони почали будувати плани з від'їзду з Росії незабаром після початку вторгнення.

Альона Підлісних та її сім'я в Сербії. (RFE/RL)

За словами Підлісних, до переїзду вона відкрито виступала проти війни, намагаючись «відкрити очі тим, хто ще не бачить правди. Спочатку мені здавалося, що це не небезпечно».

Байбекова та її 17-річний син спочатку опинилися в таборі для біженців у німецькому місті Зігмарінген, чекаючи розгляду їхнього клопотання про надання притулку.

Олена Байбекова в Німеччині. (RFE/RL)

Пізніше їх перевезли в невелике містечко землі Баден-Вюртемберг, де вона вивчає німецьку мову, а її син відвідує місцеву середню школу.

Вона каже, що її колишні учні регулярно телефонують і пишуть їй електронною поштою. Іноді вони надсилають пропагандистські відео та лекції, які їх змушують слухати. «Діти пишуть мені», — сказала вона. «Вони кажуть: “Ви хоч уявляєте, чим вони забивають нам голови?”».

«Їм потрібна підтримка, і я намагаюся дати її їм, наскільки це можливо. Я кажу, що все це закінчиться, що найголовніше — зберегти в собі людину», — сказала вона.

Для Ольги Лізункової, вчительки англійської та німецької мов у невеликому селі в центральній частині Нижньогородської області, рішення залишити школу і переїхати до Киргизстану було почасти викликане її власними учнями. За її словами, у вересні вони донесли на неї адміністрації школи після того, як вона критично висловилася в класі про війну.

Її оштрафували на 30 000 рублів (500 доларів на той момент) за «дискредитацію» військових, винесли попередження й відсторонили від роботи. Наступного дня вона звільнилася.

За її словами, «були побоювання, що штрафом і попередженням справа не обмежиться».

Чому? «Тому що я не можу мовчати», — сказала вона. «І, якби я зараз була в Росії, я б продовжувала висловлювати свою позицію проти війни».