ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Чому одні люди більш схильні до хвороби утворення каменів в нирках в порівнянні з іншими, — дослідження

Велика Епоха
Чому одні люди більш схильні до хвороби утворення каменів в нирках в порівнянні з іншими, — дослідження

Американські вчені з Університету імені Вашингтона в Сент-Луісе змогли відповісти на запитання, чому одні люди більш схильні до хвороби утворення каменів в нирках в порівнянні з іншими.

Сечокам’яна хвороба, за якої є характерним утворення каменів у нирках, займає друге місце за поширеністю серед урологічних захворювань: камені в нирках виявляються у 1–3% людей у віці 20–50 років. Раніше точні причини та механізм появи цього захворювання був мало вивчений, фахівці не мали єдиної думки щодо того, чому відбувається утворення каменів у нирках.

Ад’юнкт-професор медицини Цзянго Хоу каже: «Тепер же у нас є свідчення, що дозволяють скласти більш повну картину, яка пояснює, чому деякі люди схильні до цього захворювання».

Медикам було відомо, утворення каменів може відбуватися, коли сеча стає занадто концентрованою, що призводить до появи кристалів кальцію та їх подальшого склеювання. Факторами ризику в цьому випадку є вода та режим харчування: надлишок солі в їжі й недостатнє вживання рідини.

Об’єктом для випробування лікарських препаратів стали миші, оскільки функціонування їх нирок таке ж, як у людей.

Результати експерименту показали, що основною причиною розвитку сечокам’яної хвороби є відхилення в гені клаудін-14, що підвищує ризик утворення каменів на 65%. За рахунок впливу двох ланцюжків РНК, при якому мінерали проходять через нирки, всмоктуються в кров і розносяться по організму, зазвичай цей ген неактивний.

Однак дієта, багата кальцієм і сіллю, і брак води призводять до порушення в «протистоянні» молекул РНК і клаудіна-14. При підвищенні активності цього гена кальцій перестає всмоктуватися в кров, прямує в сечу, де його надлишок і призводить до появи каменів у нирках або сечовому міхурі.

Вчені сподіваються, що їх відкриття дозволить розробити ефективні профілактичні препарати і тести на визначення ступеня ризику розвитку сечокам’яної хвороби.

За матеріалами зарубіжної преси