• Ексклюзив: Китай краде інформацію на трильйони доларів

  • Четвер, 10 березня 2016 року

Структури китайської військової сфери, уряду, бізнесу та освіти згуртувалися заради однієї мети. За останні десятки років вони активно крадуть секрети в західних країн. Комуністичний режим підживлює свою економіку і військові технології, викрадаючи інформацію. В одних тільки США щорічно крадуть інформацію на трильйони доларів.

США почали реагувати на цю «гру» досить пізно. У травні 2014 року газети рясніли заголовками про те, що п'яти китайським військовим хакерам з Відділу 61398 пред'явлені звинувачення в імовірному викраданні економічних секретів. Ця інформація потрапила в ЗМІ через Міністерство юстиції США.

Однак крадіжки не закінчуються атаками військових хакерів. По всьому Китаю працюють так звані «центри обробки інформації», які направляють викрадену інформацію для подальшої обробки та використання. Офіційні програми сприяють цим крадіжкам. І вся система в цілому працює на основі корумпованих зв’язків державних чиновників, військових офіцерів, керівників бізнесу та вчених по всьому Китаю.

Потік новин із Заходу про кібератаки та крадіжки технологій шпигунами практично не переривається, але справжній масштаб цих злочинів виходить далеко за рамки того, що повідомляється.

Ця стаття є останньою в серії з чотирьох статей-досліджень (англ.) на цю тему, написаних за останні два роки Epoch Times. Завдяки інформації від розвідслужби та експертів з безпеки, вона розкриває внутрішній устрій санкціонованої Китаєм програми, яка націлена на те, щоб обкрадати Захід і підтримувати зростання китайської економіки та військової сили.

Кейсі Флемінг, голова правління і виконавчий директор BLACKOPS Partners Corporation, займає особливий пост. Його компанія відстежує кібершпигунів і людей, що проникають у найбільші компанії світу зі списку Fortune Global 500. Він сказав, що на додаток до того, про що повідомляють у пресі, «сотні інших компаній не повідомляють про витік інформації через [страх] негативних повідомлень у ЗМІ. Ще сумніше те, що більшість навіть і не виявила витоку інформації».

Лише торік, додав він, його компанія спостерігала 10-кратне посилення шпигунської діяльності і кібератак на компанії. Він очікує, що становище може погіршитися ще більше. «Останні оцінки нашої розвідслужби показують, що якщо враховувати повну вартість вкрадених інновацій, то американські компанії та економіка країни щорічно втрачають близько $5 трлн, або 30% ВВП США», — сказав Флемінг.

«Дуже скоро кожен американський громадянин відчує на собі розмах економічного шпигунства у формі втраченої роботи, більш високих цін і більш низької якості життя», — зазначив він.

Інфографіка від Epoch Times: військово-індустріальний комплекс Китаю (для перегляду в повному розмірі клікніть по картинці):

Безліч джерел

Великий обсяг крадіжок пов'язаний із тим, що комуністичний режим захопив владу майже на всіх рівнях суспільства, повідомляє Джош Вандер Він — директор відділу швидкого реагування в компанії SpearTip, що спеціалізується на кібернетичній розвідці.

Вандер Він — колишній спеціальний агент контррозвідки армії США, який працював більше ніж десять років над дослідженням іноземних шпигунських операцій.

«Китайський уряд прикладає руку до дуже багатьох вітчизняних галузей», — сказав Вандер Він.

Китайський режим не тільки використовує велику систему для крадіжок та обробки інтелектуальної власності, а й заробляє гроші шляхом розробки продукції, заснованої на вкраденій інформації. Часто китайські товари, створені на основі краденої американської інформації, перепродаються назад у США приблизно вдвічі дешевше, ніж оригінальні американські продукти.

«Вони дуже зайняті та дійсно вкладають у це багато часу і людських ресурсів», — каже Вандер Він.

Щоб спробувати зрозуміти, навіщо КНР займається економічними крадіжками, до яких залучені збройні сили, різні корпорації й університети, «ми повинні дивитися на все це через китайську призму», — говорить Річард Фішер, старший науковий співробітник Міжнародного центру оцінки та стратегії (IASC, International Assessment and Strategy Center).

«Звичайно ж, всі все розуміють, але ми не хочемо визнавати той факт, що все це відбувається прямо перед нашими очима, — сказав Фішер, — будь-яка організація, в якій є осередок китайської комуністичної партії здатна проводити розвідувальні або військові операції».

Ідея офіційних «державних» китайських компаній також може бути оманлива, тому що майже всі підприємства зобов'язані мати посадових осіб від комуністичної партії. Про це на умовах анонімності повідомив клієнт компанії BLACKOPS Partners Corporation, що веде свій бізнес на високому рівні в Китаї.

Він сказав: «Будь-яка компанія, яка має в своєму штаті понад 50 осіб, зобов'язана співпрацювати з урядом. Такий закон».

У Китаї існують дуже розмиті межі, що відокремлюють уряд від приватної власності, приватну власність від армії та армію від уряду. Системи економічних крадіжок існують на всіх трьох секторах.

Історія копіювання

Поки всі обговорюють сам факт злодійства, мало хто розуміє, що відбувається після крадіжки інформації.

Щоб зрозуміти, як працює система і як вона розвивалася, нам потрібно трохи заглибитися в історію. Усе почалося ще з «Холодної війни» і відносин між китайським режимом і Радянським Союзом.

Людина, безпосередньо знайома з китайською системою копіювання проектів за краденими технологіями, пояснила Epoch Times, як усе розвивалося. Вона сказала, що Пекін взяв за основу методи, використовувані СРСР, але лідери КНР змінили їх для кращої відповідності тодішньому слабкому науково-технічному розвитку.

Якщо, наприклад, радянський шпигун крав проект американської шпигунської камери, то його передавали в науково-дослідний центр, де радянські інженери намагалися відтворити технологію «як є».

У Китаї підхід дуже відрізнявся. Джерело пояснило, що режим компартії мав мало ілюзій на рахунок своєї технічної відсталості в порівнянні з іншими країнами. І тоді як Радянський союз починав налагоджувати виробництво «зверху», Китай починав роботу «знизу».

Якби китайський шпигун вкрав шпигунську камеру, згадану вище, він би точно так само передав її в дослідницький центр. Але замість того, щоб просто її скопіювати, інженери спробували б знайти більш ранні покоління технології і спершу навчилися б створювати продукт за ними.

Вони засилали шпигунів для збору загальнодоступної інформації щодо технології більш ранніх її моделей. Потім купували наступне покоління продукту в магазині і відправляли своїх студентів на навчання і роботу за кордон в цільовій галузі.

Цей процес давав їм основу знань, і коли вони врешті-решт були готові перепроектувати гаджет сучасного покоління, вони легко могли побачити, які частини були модернізовані і які зміни були внесені в порівнянні з попереднім поколінням продукту.

За його словами, китайський підхід був значно швидшим і економічно ефективнішим, ніж радянський.

Центри обробки технологій

Наразі система китайського режиму з обробки та реверс-інжинірингу (зворотної розробки) крадених технологій стала набагато масштабнішою і сильнішою, ніж під час Холодної війни. Сьогодні зі строго військової структури вона перетворилася на систему, яка пронизує всю державу.

Після того, як хтось вкраде промисловий секрет для КНР, ця інформація не матиме користі, поки її не оброблять і піддадуть реверс-інжинірингу. Ця частина роботи виконується великою мережею «центрів обробки технологій».

«Ніде у світі немає нічого подібного», — пишуть у книзі «Промислове шпигунство Китаю» (China's Industrial Espionage), опублікованій у 2013 році, автори Вільям С. Ханнас, Джеймс Мальвенон і Ганна Б. Паглісі.

«Це величезна система, що співвідноситься з нацією розміром 1,3 мільярда людей, і через свої масштаби вона уповільнює розвиток власних китайських підприємств у сфері науки і технологій, — вказується в книзі. — Тут ми говоримо про ретельно розроблену, всеосяжну систему вишукування чужих технологій, із подальшим їх отриманням будь-якими можливими засобами і перетворенням на зброю й конкурентні товари».

Організації, що відповідають за реверс-інжиніринг, офіційно називаються «Національними китайськими центрами обробки технологій» або «Національними демонстраційними організаціями». У цій книзі зазначається, що ці підприємства почали діяти в Китаї у вересні 2001 року, а в грудні 2007 р. були легалізовані в «Національному плані реалізації процесів з просування обробки технологій».

Згідно з книгою, наразі в Китаї налічується 202 «демонстраційних центри». Фактичний масштаб може бути більшим, з урахуванням того, що ці 202 центри виступають у ролі моделі для інших підприємств з обробки технологій.

Назвемо лише кілька таких центрів: Державна адміністрація у справах іноземних експертів при Державній раді, Управління науки і технологій при Агентстві китайської діаспори і Національний центр обробки технологій при Східнокитайському університеті науки і техніки.

Ці організації не приховують рід своєї діяльності. Автори книги цитують навчальні матеріали китайських центрів обробки технологій, де заявляється, що ці центри ставлять своєю метою «перетворювати чужі просунуті технології в можливість розвитку вітчизняних інновацій».

«Їхні документи ясно вказують, що „вітчизняні та чужі технології“ служать для „комерціалізації“», — зазначають автори книги.

Центри обробки технологій виконують кілька функцій, які включають безпосередньо обробку вкраденої технології, розробку спільних науково-дослідних проектів між китайськими і зарубіжними науковими співробітниками і запуск програм заманювання китайських фахівців, що навчалися за кордоном.

Економічний підйом Китаю можна приписати цій системі, яка «вимагала мінімальних інвестицій у наукові розробки з використанням апарату обробки технологій, який виконував свою роботу на основі вивчення документації [за іноземними технологіями] і таким чином привласнював досягнення іноземців, у той час як весь світ лише спостерігав за цим і нічого не робив», — йдеться в книзі.

У книзі вказується, що китайський режим не зміг би здійснити економічні перетворення, свідком яких тепер є весь світ, і не зміг би підтримувати свій прогрес сьогодні без дешевого і необмеженого доступу до технологій інших країн.

Їхні висновки збігаються зі звітом Агентства з питань скорочення військової загрози США за 2010 рік, де мовиться, що модернізація китайських військових сил «великою мірою залежить від інвестицій у науково-технологічну інфраструктуру Китаю, реформу його оборонної галузі та закупівлю передової зброї за кордоном».

Далі в книзі вказується, що викрадання китайським режимом технологій унікальне тим, що в рамках системи він наділяє «науково-дослідні інститути, корпорації та інші структури повноваженнями розробляти схеми викрадання [технологій] відповідно до їх конкретних потреб».

Ненаситні військові

Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) відіграє особливу роль у викраденні інформації. Військовим необхідно покривати частину своїх власних витрат. Протягом десятиліть зосередженість на створенні джерел зовнішнього фінансування дозволила вищим військовим чиновникам стати одними з найвпливовіших людей у Китаї.

Як вказується у книзі «Економічні дилеми Китаю в 1990-х: проблеми реформ, модернізації та взаємозалежності», НВАК дуже покладається на зовнішні джерела фінансування для своїх програм наукових досліджень.

«Тільки 70% операційних витрат на утримання армії покриваються державним бюджетом, — йдеться в книзі. — Решту витрат НВАК повинна покривати самостійно і до того ж ще зобов'язана шукати додаткові фонди для модернізації».

Як зв'язок уряду з приватним бізнесом у Китаї, так і зв'язок між армією і державою, між армією і приватними особами дуже розмитий.

У НВАК є багато високопоставлених посадових осіб, які також займають високі пости в державних компаніях, і багато з цих осіб також займають найвищі посади в структурі компартії Китаю, що править країною.

Під керівництвом нинішнього лідера китайського режиму Сі Цзіньпіна «безпрецедентну кількість високопоставлених кадрів з комплексу „цзюньгун хантянь“ (військово-промислових і космічних технологій) отримують високі державні пости в партійних органах або переводяться в регіональні адміністрації», — вказується в звіті Фонду Джеймстауна (Jamestown Foundation) від 25 вересня 2014 р.

Колишній керівник китайської компартії Цзян Цземінь реформував цю систему в кінці 1990-х рр., коли більша частина великих компаній у Китаї майже повністю була під контролем військових. Згідно з думкою кількох фахівців, реформи, які впровадив Цзян, тільки передали управління від військових в руки інших людей.

Вони розсілися, як у «Хрещеному батьку»: «Ти відповідаєш за порти, а я — за надприбуткові кредити», — зазначив Вільям Триплет, колишній головний радник Комітету закордонних справ при Сенаті США в телефонному інтерв'ю.

Завдяки цим «реформам», система перейшла під державний контроль. У той же час, це дозволило вищому командному складу і високопосадовцям компартії утримувати великі частки акцій цих компаній, а також не втратити ці частки після закінчення їхньої військової кар'єри.

Військові КНР підтримують «близько 2—3 тис. підставних компаній у США, і єдина причина існування таких компаній — це злодійство і використання американських технологій», — вказала Ліза Бронсон, помічник заступника міністра оборони США, яка курирує питання безпеки технологій і зростання озброєння, у своєму виступі в 2005 році.

Колишній заступник голови відділу контррозвідки ФБР пізніше заявив, що китайський режим використовує більш 3200 військових підставних компаній у Сполучених Штатах, які мають мету викрадати інтелектуальну власність. Ця цифра названа в звіті Агентства зі скорочення військової загрози при Міністерстві оборони США за 2010 р.

Державне керівництво

У той час як система спонсорованих державою крадіжок розкриває ініціативу окремих осіб, режим також надає стратегічне керівництво установам, які намагаються вкрасти інформацію, щоб перетворити її на прибуток.

Проект 863 (або Програма 863) був розпочатий колишнім лідером китайської комуністичної партії Ден Сяопіном у березні 1986 року. Згідно зі звітом Національного управління з контррозвідки США від 2011 року, цей проект «забезпечує фінансування та керівництво таємних придбань технологій та конфіденційної економічної інформації США».

У своєму первісному стані Проект 863 націлювався на сім секторів: біотехнології, космос, інформаційні технології, лазерні технології, нові матеріали й енергія. У 1992 році до нього були включені телекомунікації, а в 1996 році — морські технології.

Проте офіційні програми КНР, які сприяють крадіжкам інформації за кордоном, не обмежуються Проектом 863. Вони також включають «Програму факела», яка призначена для того, аби розвивати високотехнологічні комерційні галузі, Програму 973 для досліджень, Програму 211 для «реформування» університетів і «незліченну кількість програм, що мають на меті приманити фахівців, які отримали освіту або досвід роботи на Заході, „назад“ до Китаю», згідно з книгою «Промислове шпигунство Китаю».

«Кожна з цих програм підлаштовується під іноземну співпрацю та технологічні розробки, щоб приховати ключові лазівки», — зазначають автори, додаючи, що вони спонукають експертів, які здобули західну освіту, допомагати технологічному розвитку КНР шляхом повернення до Китаю, або шляхом «віддаленої роботи», коли систему забезпечують потрібною інформацією під час роботи китайців на своїх західних роботодавців.

Вони посилаються на документ китайської компартії, який стверджує, що Проект 863 містить бібліотеку з 38 мільйонів статей у відкритому доступі, приблизно у 80 базах даних, які вміщають «більше чотирьох терабайт інформації, зібраної з американських, японських, російських і британських публікацій, військових звітів і стандартів».

Центральний стрижень

Існує певний центральний стрижень, на якому заснована вся злодійська система. Кілька джерел вказують на скромну організацію, заховану глибоко всередині китайського військового режиму.

Одна з найпотужніших організацій, що відповідають за економічні крадіжки, — це 61-й науково-дослідний інститут при Третьому відділі Департаменту генерального штабу китайських збройних сил. Про це на умовах анонімності повідомило джерело, яке раніше працювало в одному з головних шпигунських агентств КНР.

Вплив і зв'язки — ключ для приходу до влади в Китаї. Чоловік каже, що завдяки потужним зв'язкам Ван Цзяньсінь зміг приєднатися до команди 61-го науково-дослідного інституту.

Ван Цзяньсінь — це син Ван Чжена, який був одним із головних шпигунів за Мао Цзедуна, засновника Китайської Народної Республіки. У Ван Чжена було три сини, кожен з яких займає зараз високу посаду в Китаї.

Інший син імовірно є віце-президентом «Царської армії», яка охороняє вищих керівників режиму в центральній резиденції китайської влади — Чжуннаньхай. Племінник Ван Чжена — Ван Лейлей — є генеральним директором однієї з найбільших фінансових компаній у Китаї.

«Ця родина управляє всіма комунікаціями», — повідомило джерело, відзначивши, що, поряд з іншими родинними зв'язками, це дає їм значну владу над китайськими збройними силами.

Він також повідомив, що Ван Цзяньсінь управляє військовими хакерами Китаю, працюючими при Департаменті генерального штабу. Чоловік сказав, що число «61» на початку назв багатьох хакерських відділень — це код, що означає зв'язок із 61-м науково-дослідним інститутом.

Імена багатьох відомих військово-хакерських підрозділів дійсно починаються з числа «61». Згідно з доповіддю Інституту за проектом 2049, існує як мінімум 11 підрозділів при Третьому відділі Генерального штабу, що в своєму позначенні мають цифру «61». Серед них — «Відділ 61398», де значилися п'ять військових хакерів, яким у 2014 році висунуло обвинувачення Міністерство юстиції США.

Твердження джерела не можуть бути перевірені незалежною експертизою. Розслідування цих підозр навело страх перед цією таємничою організацією. Чоловік просив не згадувати його ім'я поруч із інформацією про 61-й дослідний інститут, оскільки боявся, що якщо його ім'я буде розголошено, то його можуть «вбити протягом тижня».

Інше джерело — фахівець високого рівня з аналізу розвідданих — перервав телефонне інтерв'ю, щойно мова зайшла за 61-й науково-дослідний інститут. Від коментарів він відмовився.

Клієнт компанії BLACKOPS Partners Corporation також сказав, що його особиста безпека може опинитися під загрозою, якщо він розповість про цю організацію, хоча йому про неї дещо відомо. За його словами, 61-й науково-дослідний інститут базується в районі Хайдянь на північному заході Пекіна. «Оскільки вони — уряд, у них є свої будинки в районі Чаоян біля парку Чаоян», — сказав він.

Він підтвердив, що цей дослідницький інститут є одним із основних центрів влади всередині китайського режиму.

Триплет сказав, що структура влади КНР відокремлена від її організаційної структури. Іншими словами, низькі за рівнем військові відділи іноді можуть мати більшу владу, ніж вищі структури.

«Зазвичай, коли ви дивитеся на них, то думаєте, що це одна організація, але це не так», — сказав Триплет.

Він додав, що протягом 1980-х і 1990-х, одним із найвпливовіших відділень у китайських збройних силах було Друге відділення Департаменту генерального Штабу, яке займалося шпигунськими операціями шляхом безпосередніх контактів з джерелами інформації.

За його словами, у зв'язку з розвитком інформаційних технологій і великою увагою, яка сьогодні приділяється кібернетиці, влада, швидше за все, перейшла до Третього відділу, який управляє операціями радіоелектронної розвідки і включає в себе також і військових хакерів.

Кінець гри

Широке використання китайським режимом крадіжок, щоб підтримати свою економіку, є знаком того, що він рухається до заключної стадії будь-якого комуністичного ладу — ослаблення ідеології. Про це повідомив Едвард Лютвак, старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень.

Лютвак каже, що ця остання стадія характеризується тим, що в ній «надпрагматизм» замінює ідеологію. Це стадія в комуністичному суспільстві, коли люди припиняють вірити в «глобальну рівність» і починають думати про важливість руху вперед будь-якою ціною.

Він провів аналогію, що якщо запропонувати людині, прихильникові ідеології, взяти морозиво, то він від нього відвернеться. Прагматик візьме його. А «надпрагматик» візьме морозиво, навіть якщо йому і не запропонувати.

«Китайська комуністична партія спочатку виникла як ідеологічна партія. Проблема полягає в тому, що коли ідейні люди перестають бути прихильними ідеології, вони стають не просто прагматиками — вони стають надпрагматиками», — зазначає Лютвак.

Він сказав: «Будь-яка диктатура — це царство брехні. Без сумнівів, ця подія свідчить про те, що люди, наділені владою, — надпрагматики».

За його словами, на цьому етапі все, чого вони хочуть, — вони отримують.

Джошуа Філіп, Велика Епоха

За матеріалами англомовної версії Epoch Times.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...