• Рецензія на фільм '99 франків' (99 francs)

  • Epoch Тіmes Україна | Велика Епоха
    Четвер, 10 квітня 2008 року
Бестселер Фредеріка Бегбедера, що відкриває суспільству очі на гнилу суть реклами, чекав екранізації сім років. Власне кажучи, фільм цікавий не через прописні істини, які не без гумору висловлює колишній працівник рекламного агентства, скільки через цікавість: чим в черговий  раз порадує нідерландець Ян Кунен, який зняв у 1997 році безбашенного "Добермана".

Традиційний для Кунена кліповий монтаж і відсутність довгого розхитування: сів і поїхав. Проте, найкраще у фільмі — винахідливі переходи від однієї сцени до іншої. Все інше задовільно тривіальне. Здається, що творчий почерк Кунена з часів "Добермана" абсолютно не змінився, чому світ реклами в його фільмі виглядає досить архаїчно.

У фільму є дві альтернативних кінцівки, які є копією початку. Тобто, у фільму є два альтернативних початки, що досить незвично. Октавіан, який стрибнув із даху, пролітає мимо "правильного" життя, зображеного на... рекламному плакаті. Правильне життя — це мирне існування на лоні природи, далеко від безглуздої міської суєти, тобто, те існування, до якого він звертається в другій альтернативній кінцівці. Але це теж ілюзія. Закільцованість, безвихідність є рефреном фільму. Герой фільму плодить ілюзії, але сам же ними харчується, перетворюючись на змію, яка кусає себе за хвіст. Він смутно усвідомлює, що є вигаданим персонажем фільму, колекційний дівіді з яким продадуть за 99 франків. Навіть померти спокійно не дадуть, на відміну хоча б від хом'яка, клітка з яким знаходилася в його прикрашеному бірюльками кабінеті. Вічна сансара.

В ролі Октавіана, короля слоганів і рекламних концепцій, знявся Жан Дюжарден, зовні досить схожий на Бегбедера. У фільмі є один примітний момент. Октавіан вважає рекламний ролик мистецтвом, і його обломлює, що йому доводиться підкорятися вимогам тупих замовників. Октавіан йде тупиковим шляхом розвитку, і це приводить його до деградації. Як відмітив ще В.Набоков, "реклама — це вульгарність", і яка б вона не була дотепна і барвиста, все одно її суть — втюхування товару споживачеві.

Тим часом, якщо поглянути на реальність, купа народу йде від "Канських левів" та іншого, і навіть готова платити хороші гроші, щоб відвідати "Ніч пожирачів реклами". Думається, це апофеоз споживчої дурості і в той же час найвищий зліт "мистецтва" піару, що низько летить.

Джерело:
Екранка.Ру

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...