Оскар 2010: говорить і показує Голлівуд

У далекому 1929 році в банкетному залі голлівудського готелю "Рузвельт" відбулася корпоративна вечеря для членів Американської Академії кіномистецтва. У присутності 270 кінематографістів, які заплатили по 5 доларів за запрошення, президент Академії Дуглас Фербенкс проголосив кращим фільмом сезону 1927-1928 рр.. військову мелодраму "Крила" режисера Вільяма Велмана.

Німа кінострічка, що оповідає про двох друзів-льотчиків, які воювали в Першій світовій війні та про їхнє кохання до дівчини на ім'я Мері (у цій ролі знялася зірка і секс-символ Клара Боу), також отримала нагороду за візуальні ефекти. Пресу на вечерю Академії не покликали, та й імена лауреатів були відомі заздалегідь.
Наступного року права на трансляцію голлівудського бенкету придбала радіостанція Лос-Анджелеса, а в 1953 році церемонія вручення "Оскарів" була вперше показана по телебаченню для аудиторії США й Канади.

З 1969 року "Оскар" транслюють по всьому світу і, за статистикою, сьогодні за роздачею американських кінонагород у прямому ефірі спостерігають мільярди телеглядачів у 200 країнах світу.

Оскарівська церемонія приносить економіці штату Каліфорнія близько мільярда доларів, є не тільки головним річним з'їздом магнатів американської кіноіндустрії, але й медіа подією світового масштабу.

Аватар як енциклопедія життя

Поки букмекери заробляють статок на оскарівських тоталізаторах, а журнали про кінобізнес бомбардують читачів цифрами касових зборів фільмів-претендентів, оглядачі дозволяють собі досить цинічні висловлювання на адресу фаворитів оскарівських перегонів - "Аватара" Джеймса Кемерона та "Володаря бурі" Кетрін Бігелоу, які набрали по 9 номінацій кожен.

"Суми, зароблені "Аватаром ", цілком могли б фігурувати в прогнозах дефіциту федерального бюджету" – коментує оглядач журналу "Нью-Йоркер" Хендрік Херцберг. "На початку лютого цей фільм, що схожий на гігантську відео-гру, пробив у світовому прокаті бар'єр у 2 мільярди доларів. Це новий рекорд... Здається, всі сходяться на думці, що Джеймс Кемерон та легіони працюючих на нього художників і комп'ютерників створили приголомшливо захоплюючий, чудово докладний і дивно правдоподібний паралельний світ. «Однак, зміст фільму не викликає такого одностайного схвалення» - продовжує оглядач "Нью-Йоркера".

На думку Херцберга, футуристична казка Кемерона цілком складається з ідеологічних кліше, милих серцю середньостатистичного американського платника податків, і тисне відразу на всі "больові точки" - від іракської війни до системи охорони здоров'я.

"Це кіно виступає одночасно і на захист тропічних лісів, і проти приватизації і за розвиток науки" - іронізує колумніст "Нью-Йоркському".

Парад стереотипів

Другий фаворит американських кіноакадеміків, "Володар бурі" Кетрін Бігелоу, за сім місяців у прокаті зібрав досить скромну суму в 16 мільйонів доларів. Натуралістична драма про американських саперів у Іраку знята ручними репортажними камерами і заснована на документальних матеріалах.

Кетрін Бігелоу, всього лише третя жінка-режисер в історії кіно, що претендує на "Оскара", вже отримала престижне звання "кращого режисера" від лос-анджелеської і нью-йоркської асоціацій кінокритиків, а також вищу кінонагороду Британії, BAFTA.

Здавалося б, протистояння між "Аватаром" і "Володарем бурі" пропонує голосуючим "академікам" вибір між двома альтернативними моделями кінематографа: голлівудською "фабрикою мрій та комп'ютерних технологій" й авторським висловом на гостру політичну тему.

Тим часом, деякі оглядачі вважають, що Бігелоу, так само як Кемерон, заслужила оскарівські номінації саме тому, що зіграла на базових стереотипах американської системи цінностей.

 Голосують "колишні дружини"

З моменту свого заснування у двадцятих роках минулого століття премія "Оскар", вигадана великим кіномагнатом, співвласником компанії Метро-Голдвін-Майєр, Луісом Б. Маєром, заохочувала, перш за все, комерційний успіх і продюсерську винахідливість.

На відміну від більшості національних кінопремій і великих міжнародних фестивалів, де нагорода за кращий фільм вручається режисеру та продюсеру картини, на "Оскарі" приз за кращий фільм отримує лише продюсер. Ця нагорода засвідчує символічне право продюсера як "господаря" картини.

Статистика свідчить, що саме стрічки з найвищим прокатним рейтингом із року в рік перемагають у головній категорії - "найкращий фільм".

Що ж стосується режисерів, як це не парадоксально, володіння "Оскаром" не завжди стає гарантом подальшого професійного благополуччя.

"У деяких випадках отримання "Оскара" ніяк не впливає на подальшу кар'єру режисера. Особливо якщо агенти режисера вважають за можливе підвищити в зв'язку з цим його авторські гонорари" - зауважує нью-йоркський експерт зі зв'язків з громадськістю Люсіус Барр, чиїми клієнтами були оскароносці брати Коени і Педро Альмадовар.

"До того ж, досвід показує, що нагороди за кращу режисуру зазвичай отримують автори й без того обласкані увагою й увінчані славою, що знаходяться на піку кар'єри" - продовжує в інтерв'ю bbcrussian.com Люсіуса Барр.

У десятку режисерів, які претендують на нагороду в цьому сезоні, крім рекордсмена прокату Джеймса Кемерона, входять "важковаговики" Квентін Тарантіно, Джеймс Шерідан і Роб Маршалл, не рахуючи живу легенду Голлівуду - Клінта Іствуда, чия номінація за фільм "Непереможний" (Invictus) стала одинадцятою в його особистому оскарівському заліку.

У цьому році Академія збільшила число номінантів з п'яти до десяти, і зробила систему голосування мажоритарною. Ці нововведення повинні зробити оскарівську інтригу більш гострою, а результати - менш передбачуваними. Тим часом, оглядач "Нью-Йоркера" Хендрік Херцберг вважає, що багато хто з 6 тисяч голосуючих "академіків" віддадуть перевагу Кетрін Бігелоу з причин, дуже далеких від інтересів кінематографа.

"У колонії кіношників є окрема і досить численна тусовка "колишніх дружин". У Джеймса Кемерона їх чотири. Номером три йде Кетрін Бігелоу. Кажуть, вона добре ладить з колишнім чоловіком. Однак, є така штука, як особливості біографії", - іронізує оглядач "Нью-Йоркера".

Пісенька для Бандераса

З 1956 року Американська кіноакадемія присуджує нагороди за кращий фільм іноземною мовою. Незважаючи на те, що "Оскара" в цій категорії у різні роки отримували такі європейські "блокбастери" як "Чоловік і жінка" Клода Лелюша, "Летять журавлі" Михайла Калатозова або "Кінотеатр" Парадізо "" Джузеппе Торнаторе, для американської аудиторії це все ж премія другого плану.

Неодноразово були номіновані на "Оскара", але ніколи не вигравали його європейські класики: Фелліні, Бергман і Антоніоні. У СРСР ця нагорода цінувалася нижче, ніж, припустимо, Золота Пальмова гілка Канського фестивалю. Радянським власникам "Оскара" Сергію Бондарчуку і Володимиру Меньшову не було дозволено виїхати до США для отримання нагороди - цю почесну місію взяли на себе співробітники радянського посольства.

"Церемонія "Оскарів" – це, перш за все, гламурне телешоу, а не свято кінематографістів, які бажають заохотити своїх колег і надихнути нові таланти" - коментує Люсіус Барр, спеціаліст з PR у кіноіндустрії. "Це шоу орієнтоване на середнього американського телеглядача, та його організатори не прагнуть показувати дійсно яскраві й самобутні зразки зарубіжної культури," - продовжує Люсіус Барр.

Як приклад тотальної американізації церемонії, Барр наводить історію, що сталася в 2004 році, коли "Оскар" за кращий іноземний фільм отримав "Щоденники мотоцикліста" Вальтера Саллеса."Автор пісні, уругваєць Хорхе Декслер, мріяв заспівати на церемонії. Проте продюсери шоу та представники телекомпанії вирішили, що замість нікому невідомого уругвайця пісню повинен заспівати Антоніо Бандерас, який, насправді, її просто спотворив.

Так от: коли оголосили, що "Оскар" вручений "Щоденникам мотоцикліста", Декслер вийшов на сцену, і замість того, щоб говорити промову, проспівав найчистішим і дзвінким голосом свою пісеньку, дивлячись просто в очі Бандерасу ... Це був незабутній момент для мене і моїх латиноамериканських друзів, які сиділи в залі! "- Згадує Люсіус Барр в інтерв'ю bbcrussian.com.

Художні фільми з Росії (чи СРСР) удостоювалися "Оскара" чотири рази. Востаннє, у 1994 році, нагорода в категорії "кращий фільм іноземною мовою" була присуджена "Стомлені сонцем" Микити Михалкова.

Російські фільми - лауреати "Оскара"

1942 р. - "Розгром німецьких військ під Москвою" (реж. Леонід Варламов та Ілля Копалин, документальний)
1968р. - "Війна та мир" (реж. Сергій Бондарчук)
1975 р. - "Дерсу Узала" (реж. Акіра Куросава - спільне виробництво СРСР та Японії)
1980 р. - "Москва сльозам не вірить" (реж. Володимир Меньшов)
1994 р. - "Стомлені сонцем" (режисер Микита Міхалков)
 2000 р. - "Старий і море" (реж. Олександр Петров, анімація)


Джерело: bbc.co.uk