• Виховання дітей — Олег Віссаріонович Кільчичаків

  • Середа, 12 грудня 2012 року

Якщо один день людина була моїм учителем, то я повинен поважати її, як мого батька, усе своє життя (Стародавній вислів).

Дитина - центр Усесвіту. Її загадка і її Майбутнє. Саме так уважає Олег Віссаріонович Кільчичаків - власник і керівник Школи гувернерів у Санкт-Петербурзі.

- Усе має свій початок. Із чого починали Ви?

- Радянську освіту, з одного боку, хвалили, і, справді, у нас були грамотні інженери, і в космос ми літали, але при цьому був колективний підхід до виховання.

Готували конформістів, тобто людей, які у всьому повинні були погоджуватися з думкою колективу. Була система - "один гребінець", і під неї розчісували всіх. Я тоді викладав історію в 5, 8, 9 класах у звичайній радянській школі, у якій навчалося близько 1 000 дітей. Я сам бачив усі прояви цієї хибної системи освіти.

Діти приходили в школу із цікавістю. Вони любили свою школу, свої предмети, свої ручки, свої фломастери. Але так було приблизно до 4-5 класу. Слабкі вихователі й слабкі вчителі в початковій школі не могли розвинути в дітей бажання отримувати знання й далі. До 8 класу за знаннями вже ходили одиниці. Тобто школа вбивала інтерес до навчання.

У мене є син, і на цю проблему я дивився очима батька. Це був початок 90-х років, коли була важка економічна ситуація, і батькам доводилося багато працювати в нашій країні, займатися з дітьми в них не було часу. Тоді й виникла ідея створення школи гувернерів. Це було не так, що я прокинувся вранці й вирішив, тобто нічого нового я не придумав.

Якщо за два-три роки до школи з дитиною позайматися індивідуально, то у неї буде кістяк - в неї буде закладено бажання вчитися, здобути блискучу освіту. Ми хочемо готувати людей, які можуть сказати на чорне-чорне біле-біле, які готові обстоювати свою думку і йти проти колективу не тому, що вони бунтарі, а тому що вони готові відстоювати свою точку зору на деякі речі. Мій ідеал - це люди-нонконформісти, тобто ті, хто діятиме незалежно від того, що написано на першій сторінці газети "Правда".

Якщо ми пригадаємо минуле, то у всіх заможних людей у Росії діти здобували домашню освіту, виписували гувернерів із Франції, Англії, Німеччини. У багатьох відомих людей у біографії написано: здобув блискучу домашню освіту. А потім вони вже йшли в університет. Але відносилися до гувернера як до вчителя все життя, були дуже вдячні.

- Еліта. Кого Ви вважаєте елітою?

- У перекладі із французької це кращий серед рівних. Еліта є серед гімнастів, фігуристів, серед музикантів. Але в нас у 90-х роках поняття слова "еліта" убили. Наприклад, реклама: "Елітні торти з доставкою" - це смішно. Якщо говорити про еліту в сенсі виховання, то діти, котрі здобули домашню освіту, мають рівень знань вищий ніж той який дають у муніципальній, або навіть приватній школі. Вони вихованіші й більш освічені за інших, це майбутня інтелектуальна еліта Росії. Я, звичайно, за генетику й уважаю, що діти не рівні генеалогічно, але вони рівні за способом отримання знань.

- Хороший викладач - це дар божий. Як Ви підбираєте співробітників? Напевно, це дуже складно.

- Складно. Чому хороші викладачі не йдуть у гувернери, хоча багато хто з них здатний, займаючись із дитиною по дві години на день, підготувати її до школи? Є дві перешкоди: перша - у суспільстві до професії гувернера ставляться не дуже прихильно. Завжди вважалося, що йти в гувернантки не дуже добре - це не ідеал для жінки. До того ж ви можете потрапити в сім'ю неінтелігентів-мільйонерів, які можуть нагрубити, образити, принизити.

З неї знущаються діти нерозумних батьків, так буває - це правда. Тому ми втрачаємо багатьох, хто міг би бути хорошим гувернером. І друга - це фінансова сторона. Існує ринок, існує такса, і 30 000 рублів у місяць на сьогодні - це максимум, більше платити гувернерові ніхто не буде. Молоді люди не йдуть. Якщо ти здобув музичну освіту в консерваторії, закінчив університет, знаєш досконало європейські мови, то ти у великому місті можеш легко заробити більш ніж 30 000 рублів на місяць. Є ще один бік - у 90-х роках у цю професію прийшло багато слабких педагогів.

Сірі педагоги зіпсували імідж гувернера. Дуже хороших учителів усього 10%, інші - сіра маса. Приходить такий слабкий педагог, вона не любить сім'ю, у яку прийшла, погано ставиться до дитини, думає тільки про себе, заздрить сім'ї, у якій працює. Те, що повідомляли ЗМІ про випадки побиття дітей і інші неприємні факти, - це правда. Такі жінки можуть лягти в ліжко з господарем, щоб отримувати більше грошей, крадуть речі, усе це не придумано. Аморально поступати можуть і ті й інші.

Тому ми вважаємо, що гувернером може бути людина сильна, така, що відбулася соціально, успішний сім'янин. Якщо це жінка, то в неї повинні бути надійний чоловік, не п'яниця, дорослі діти, що живуть самостійно. Тоді в неї спокійно на душі. Вона цікава, розумна, освічена. Вона оптимістична, вона особа. Дитині з такою цікаво. У нас були випадки, коли дитина так любила гувернантку, що ховала одяг, щоб вона не йшла.

- Батьки в таких випадках не ревнують?

- Звичайно, ревнують. Це питання є в кожній сім'ї. Іноді гувернантку через це звільняють. Такої проблеми немає в інтелігентних розуміючих батьків. Навіть за дві години в день дитина прикипає до хорошої гувернантки, і люди розумні вважають, що це добре - у дитини є друг.

Ще розумніша мама використовує це на свою користь: вона приходить до дитини тільки з позитивним настроєм, вона не карає, вона говорить тільки теплі добрі слова, а всі побутові дрібниці - це доля гувернантки. Розумна мама спокійна, дурна - ревнує. Ще важче з бабусями. Їхні ревнощі не керовані.

- Патріотизм і віра у вихованні, розкажіть небагато про це.

- Патріотизм і державність у вихованні - це дуже важливо. Гувернантка починає з того, що учить дитину любити батьків. Це листівка мамі на 8 березня, лист таткові, малюнок для батьків у подарунок і т.д. Це краєзнавство, історія Петербургу. Зрозуміло, що в цьому віці дитина ще не зрозуміє історію Росії, для неї зрозуміліша історія міста.

Тобто патріотизм, державність, майбутня доля Росії - усе це у вихованні присутнє обов'язково. Сама школа гувернерів аполітична - ми не підтримуємо жодних політичних партій, але ми за те, щоб держава була міцною, процвітаючою.

Гувернантка може бути атеїстом, може належати будь-якій конфесії, але вона повинна говорити про віру так, як це прийнято в сім'ї.

- Як Ви ставитеся до вивчення православ'я в школі?

- Я супротивник. У нас багатонаціональна й багатоконфесійна держава, місто. Проти тому, що якщо навіть введено буде факультативно, то однаково з'являться проблеми. Якщо хтось не піде на факультатив, то однокласники засуджуватимуть. Засуджуватиме нерозумна вчителька, з якою вимагатимуть виконання плану з відвідин факультативу.

Якщо в Санкт-Петербурзі до цього можуть поставитися лояльно, то в інших місцях Росії (Володимир, Рязань, Тула) по-іншому. Дитина не витримає тиску й ходитиме. Треба читати курс усіх релігій. У нас світська держава, і я проти спроби ввести вивчення якоїсь певної релігії. При цьому порушуються права дитини неправославного, дитини-атеїста, дитини іншої конфесії.

- Як Ви уявляєте майбутню систему освіти?

- Я вважаю, що в школу треба йти у віці більш зрілому, ніж зараз. Дитина від природи егоїстична й дика по-хорошому. Вона ще багато чому не навчена. Вона егоїст по-справжньому, але її можна виховати. У 1989 році мене назвали фашистом через те, що я запропонував розділити дітей за здібностями. А через три роки в школах увели тестування. І це добре. Не обов'язково кожній дитині вчитися 9-12 років, як зараз.

Якщо дитина надалі збирається бути робітником, то хай навчається 7 років. Хай навчиться читати, писати, вивчить географію, історію, математику, креслення, логіку було б непогано, театральне мистецтво, щоб бути розкріпаченим. Продовжувати вчити її далі - це даремна праця й великі бюджетні кошти, викинуті на вітер.

Сьогодні існує система спеціалізованих шкіл, інтернатів, військові училища. Так здобувають освіту музиканти, спортсмени. Можна складати іспити екстерном. Моя племінниця так навчається. Але якщо не відбувся як спортсмен, музикант, то нічого страшного, є система отримання додаткової освіти.

Дуже важливо, щоб у школі були сильні вчителі, особливо викладачі-чоловіки. Треба платити хорошу зарплатню, щоб прийшли чоловіки. Хоча б 30 000 рублів. Дуже важливо, щоб у класах, розділених за профілями, цей профільний предмет викладав саме чоловік - у Росії так склалося, що саме чоловіки є сильними профільними педагогами. Важливо розуміти, що процес навчання не закінчується на тому, що дитина пішла в школу. У цьому процесі постійно повинні брати участь і батьки, і вчителі.

Надія Жихаревич. Велика Епоха

Корисне посилання: www.ukrlitzno.com.ua.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...