Колись у Японії жив відомий буддійський монах. Одного разу його відвідав учений. Цей учений був досить самовпевнений, нескінченно декламував уголос свої розумні думки. Монах терпляче слухав і наливав чай ученому, не зупинившись навіть тоді, коли чашка вже наповнилася доверху, і чай почав виливатися.

Побачивши це, учений тут же вигукнув: "Чай виливається!"

Монах усміхнувся, кажучи нібито собі: "Чай уже вилився, оскільки чашка не змогла вмістити більше".

Учений був дуже розумний і відразу зрозумів суть. Тому він подолав самовпевненість і зарозумілість, скромно попросивши поради, і у результаті він багато що отримав.

Якщо людина стає самовдоволеною, як вона може далі вдосконалювати й розвивати себе? Кажуть, людина повинна бути скромною, а самовдоволення повинне бути викоренене так само, як і зарозумілість. Відоме китайське прислів'я говорить: "Гордість заважає, скромність приносить успіхи", "Чуйний розум, як лунка гірська долина, породжує луну". Це означає, що людина з відкритою, широкою і глибокою свідомістю (як гірська долина) здатна побачити, оцінити й зберегти в душі достоїнства інших людей.

 

 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...