• Історія подяки за добро: добродійний юнак врятував людину

  • П'ятниця, 24 червня 2005 року

Одного разу один віщун сказав молодому юнаку, що той
протягом п'яти днів може померти не своєю смертю, щоб він швидше повертався
додому. Дорогою додому юнак побачив вагітну жінку середніх років, яка вела ще
троє дітей: одного вела правою рукою, іншого – лівою, і ще один сидів у неї на
спині. Вона йшла у бік річки і плакала і виглядала дуже засмученою. Жінка
пройшла повз нього.

Юнак подумав, що на березі ріки зараз немає людей, і навколо
ніде немає житлових будинків, куди ж тоді вона йде? Він наздогнав її і запитав:
«Якщо у тебе щось трапилося, будь ласка, розкажи мені, можливо, я зможу тобі
допомогти». Жінка  неохоче стала
розповідати: «Я по нещастю вийшла заміж за недолюдка, який постійно б'є і лає
мене, у мене все тіло в синцях. Сьогодні він пішов на базар і перед виходом
сказав мені, що коли прийдуть покупці за двома нашими свинями, щоб я їм продала
їх за 10 золотих. Прийшов покупець і дійсно дав мені за свиней 10 золотих. Я
побоялася, що гроші можуть бути фальшивими, тому ми разом з ним пішли в
ювелірну лавку, щоб перевірити їх. Там підтвердили, що гроші справжні. Коли ми
повернулися додому, та людина раптом сказала, що ціна дуже велика і зажадав
гроші назад. Пройшов якийсь час, і він знову повернувся, щоб купити свиней.
Покупець дав мені ті ж гроші, я подивилася на них і, не помітивши ніякої
різниці, віддала йому свиней. Потім до мене прийшли сусіди і, коли побачили ці
гроші, то із здивуванням  вигукнули, що
це мідь, а не золото. Я відразу ж вибігла, щоб наздогнати того покупця, але за
ним вже закуріло. Я побігла в ювелірну лавку, і там підтвердили, що це мідь.
Обійшла декілька таких лавок, і всі говорили одне і те ж. Тоді я подумала, що
раз мене так сильно обдурили, то коли повернеться мій чоловік, то він неодмінно
уб'є мене. Мені, так чи інакше, вже не жити, тоді краще померти у воді, ніж під
ударами хлиста. Ці троє моїх дітей, краще вони помруть разом з матір'ю, чим
піддаватимуться образам і приниженням їх злого батька».

  У юнака після того,
як він почув все це, стало важко на душі. Він узяв у неї ті гроші і побачив, що
вони дійсно були мідними. У нього в рукаві якраз були гроші, які йому повернув
вранці один приятель, і він подумав, що все одно мені скоро вмерти, навіщо мені
ці гроші? Потім він непомітно підмінив фальшиві гроші справжніми з свого
рукава, а жінці сказав: «Ти дійсно трохи не зробила велику помилку! Це справжні
гроші, яка це мідь!» Жінка розсердилася і сказала: «У декількох ювелірних
лавках мені сказали, що це мідь, ти чому насміхаєшся наді мною!» Юнак сказав:
«Зовсім не так! У тих ювелірних лавках тебе обдурили, тому що ти жінка! Підемо
разом зі мною, гарантую, що вони не наважаться так  мовити. Якщо це дійсно мідь, померти ти все
одно не запізнишся!» Жінка послухалася його, і вони пішли назад, знайшли
ювелірну лавку, де підтвердили, що гроші справжні. Вони обійшли декілька лавок,
і всі сказали, що справжні. Жінка радісно вигукнула: «Як добре, що я зустріла
тебе, інакше зробила б велику помилку!» Потім вона узяла гроші, подякувала йому
і пішла.

Юнак пішов своєю дорогою і добрів до зруйнованого храму, і
вирішив там заночувати. Раптом у нього у вухах почувся голос, неначе хтось
кричав: «Скоріше вибігай назовні! Швидше вибігай!» Він прокинувся, схопився,
було темно і нічого не було видно. Юнак на дотик поспішно став вибиратися з
храму і, як тільки вийшов назовні і відійшов на декілька кроків, стіна храму
похитнулася і впала якраз на те місце, де він спав.

Китайська версія знаходиться на:
http://minghui.ca/mh/articles/2005/4/26/100305.html

 

 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...