• 'Флеш-мобери - хто вони?'

  • Вівторок, 28 листопада 2006 року
От здивували!
Дивина, та й годі!
Дивина серед білого дня!
Не очікували? А на це й розраховано.
Вони не диваки, вони – моббери!

Кілька сотень молодих людей повільно йдуть вулицею. За спинами несуть „вузлики з пожитками”: у кого маленькі, обережно зав’язані, у кого трохи більші, зі звисаючими чоботами та шкарпетками. Був сонячний день. Досить тепло. Натовп людей із сумно опущеними головами і стурбованими виразами облич  продовжував просуватися вулицею. Тиша, і лише іноді чутно перешіптування серед завмерлих перехожих.  „Ви куди?”, - хтось запитав хлопця із вузликом у руках, - „Мігруємо! ... Всі йдуть, і я іду!”, -  сказавши це, він пішов далі.  Та вже за 10 хвилин ці диваки зникли: прийшовши нізвідки, повернувся туди ж! „Спочатку нерозуміння, потім здивування, і, нарешті. якийсь переляк”, - розповідає Тетяна, випадковий свідок того дійства. „Не маю ні найменшого уявлення хто ті люди і куди вони йшли, але виглядало це щонайменше ефектно!”

Такі скупчення людей, які приходять нізвідки, виконують якісь дії і за кілька хвилин просто розчиняються, можна час від часу побачити на людних вулицях найбільших міст різних країн світу. „Ми флеш-мобери – учасники невеличкого шоу для перехожих”, - розповідає один з організаторів дійства. „Ми не любимо афішуватися. Весь інтерес у тому, щоб нічого незнаючі перехожі просто зупинялися і стояли з широко відкритими очима, не розуміючи, що відбувається.  А потім ще якийсь час всім розповідали, як вони бачили дві сотні людей, які просто посеред вулиці, замотані в біле простирадло, читали щось латиною, чи як в магазині натовп молодих людей фотографував манекени – і все. Ми урізноманітнюємо життя”.

Таке дійство називається флеш-мобом. У дослівному перекладі  – „спалах натовпу”, акції, організовані через Інтернет, чи інші сучасні засоби зв’язку, в яких велика група людей раптово збирається у визначеному місці, протягом кількох хвилин виконує наперед визначені дії і потім швидко розходиться. Не існує єдиної думки щодо того, яка основна мета проведення флеш-мобу. Учасники по-різному відповідають на запитання: «Для чого ви брали участь?»  «Розважитися, отримати нові враження, відчути себе частинкою натовпу, порушити буденність...» Були й такі: „Не раз була свідком, звичайним глядачем акцій і стало цікаво, як це  прожити п’ять хвилин за гаслом „ Роблю що хочу, а до інших не маю справи ... ваших поглядів я не соромлюсь”, - розповідає одна з учасниць.
 
Зазвичай дії моберів абсолютно ординарні та навіть банальні: посміхатися, аплодувати, щось шукати, пити  ...  Але ефект подиву виникає за рахунок того, що ми не звикли бачити абсурдну дію натовпу. Коли одна людина підпирає стіну – це не смішно, а от коли сотня чи більше – ефект інший.

Флеш-моб не є чимось абсолютно новим. Перша акція пройшла 17 червня 2003 року в Нью-Йорку, США. Коли дві сотні людей зібралися біля великого килиму в одному з універмагів міста і почали розповідати продавцям, що всі вони живуть разом на одному складі і прийшли купити „Килимок кохання”. Тоді ця подія викликала своєрідний фурор, сьогодні ж майже щодня в Інтернеті з’являються повідомлення про те, де і коли пройде чергова акція. Дуже активно рух моберів набирає обертів у Бразилії, Канаді, Франції, Росії, Великобританії та Сполучених Штатах Америки, а інші країни їх намагаються наздогнати, але ефект фурору й досі зберігається.  Звичайно, чим більший натовп учасників, чим більший натовп глядачів, тим більше емоцій всі отримують.

 
Тому організатори наголошують, що „актором” може стати будь-хто,  дізнавшись від друзів чи з Інтернету час і місце проведення, отримавши необхідні вказівки і ознайомившись з певними правилами – можна „іти на справу”. „ Але ми таки акцентуємо увагу на тому, щоб учасники дотримувалися головних правил: з’являтися і зникати вчасно, не сміятися, не спілкуватися з іншими мобберами, не створювати маленьких групок, ніякої самодіяльності”, - говорить один з організаторів. За таких умов результат, навіть не надто креативного шоу, успішний. Хоча фантазії у організаторів, здається, вистачить надовго. Їх акції у різних куточках Землі щодня змушують сотні глядачів роззявляти роти від подиву.
 
Починаючи від „Матриці” в Японії  (коли несподівано на вулиці з’явився натовп людей, які вдало зображували клонів Агента Смітта з однойменого фільму) і  до „Посмішок” в Україні (учасники одночасно дістали картинки з посмішками і рушили вулицею, посміхаючись всім навколо)  - кожен флеш-моб  змушує глядачів зупинитися на хвилинку, і переконатися, що в світі існує ще багато речей, які й сьогодні можуть змусити приємно дивуватись.  

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...