25 вересня в Рахові відкривається I Міжнародний Фестиваль Rock&World музики “Європа-Центр”
Велика Епоха
Історія датує заснування м.Рахів 1447 роком. Воно знаходиться на висоті 430 метрів над рівнем моря у гірському котловані, у самому серці Українських Карпат. Поблизу найвища гора України Говерла (2061 м). Завдяки своєму географічному розташуванню, унікальній природі та самобутній гуцульській культурі, Рахів з давнини носить назву “Гуцульський Париж”.
Особливістю формату фестивалю “Європа-Центр” є те, що він є своєрідним містком від культурних традицій до сучасного музикального мистецтва: з 11 до 18 годин на декількох фестивальних площадках проходитимуть різноманітні за формою та змістом заходи: етно-шоу, виступи гуцульських колективів тощо. Це буде музичний фестиваль просто неба, тож, як сказала Ольга Григорівна Шокало-Бенч: ”Культура повинна бути на природному ландшафті там, де вона народилася.”
Основною концептуальною ідеєю фестивалю – є культурно-мистецьке єднання України та країн Європи, єднання людей, які люблять музику, єднання музичних традицій та національного досвіду країн світу із сучасними напрямками музики. Генеральний продюсер фестивалю Дмитро Ципердюк зазначив: ”Ми нічого не вигадуємо, ми беремо те, що є, що не спотворене і запрошуємо на сцену… ” Це перший фестиваль такого рівня і він є своєрідною червоною стрічкою. ”Ми нібито затверджуємо, що в цьому місті має жити міжнародний фестиваль…”, - сказав Дмитро Ципердюк.
Заступник Міністра культури і туризму України Ольга Григорівна Шокало-Бенч зауважила: ”Ми повинні зберегти нематеріальну культурну спадщину в маленьких містечках… там, де вона ще залишилась. Основою нашої культури є ті наші кореневі культурні маленькі центри, як ми звикли казати від району до села і навіть до маленького хутора – це ті маленькі корінчики, де панує дивовижний аромат української мови, дивовижний аромат тембру, кухні нашої тощо. Я культуру завжди порівнюю з деревом, коріння визначає крону дерева і крона дерева тим пишніша, тим різноманітніша, чим живішими є її корені. І для того, щоб і наше високе академічне і наше сучасне мистецтво живилося з кореневої основи, ми повинні вивішити роль маленьких містечок, маленьких хуторців…“
За часів Радянського Союзу національна культурна спадщина України спотворювалась та систематично знищувалась, тож перед нами стоїть відповідальна задача і вкрай важлива – це відродження нашої культури, наших традицій, серед яких є демократичний та толерантний спосіб мислення українців, повага до культурної спадщини не тільки України, а й інших держав. Як писала Ліна Костенко: ” Не знаю я, що буде після нас, в які природа обереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, - час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми нічого, - пройдемо, як тіні… ”Тож, будемо поспішати зробити щось, “ щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди.”