• Чому потрібно радіти життю?

  • Вівторок, 15 липня 2014 року

У той час як по телебаченню, в газетах і в Інтернеті нас часто оточують лише негативні новини, чому б не замислитися про те, що позитивне є в цьому світі? Про те, чому потрібно радіти життю, нам розповість Любов Висоцька, менеджер турфірми з Києва:

— Мене тішить кожна мить. Я дякую за кожен вдих, бо він і є життя. Дихати на повні груди, посміхаючись усім перешкодам і радощам, які послала доля.

Кожен із нас будує своє життя, кожен будує свою долю і для кожного щастя — це щось своє. Відчувати себе щасливим — це дар кожного.

Чудесне лише те, що приходить несподівано. Головне в людини — це свобода волі, свобода вибору. Ми не знаємо добре чи погано те, що з нами відбувається, але кожен може бачити у всьому щастя, радість.

Потрібно посміхатися всупереч усьому, адже ми живемо. І любов у житті, і щастя кружляють у повітрі, яким ми дихаємо.

Я люблю вітер, воду, запах повітря, сонце. Мені радісно, коли я відчуваю дотик, холод, тепло ... Коли б'ється серце, коли мурашки по шкірі.

Почуття — коли любиш і живеш — це щастя. Нитки, що сполучають нас із цим світом, наші душі з тілом.

Головне в житті — це гармонія із самим з собою, зі світом. Гармонія у всьому, бо гармонійна людина світла і сяйво її очей чудове.

Мені приносить радість тепло, дихання, серцебиття, дотик коханої людини, обійми близьких людей, їхня щира радість, посмішка.

— Питання: а якби в житті було важко, багато труднощів, чи змогла б ти бути такою ж щасливою?

Без цих труднощів, болю і важкості — я не змогла б відчувати красу цього світу, нашого життя. Адже щоб знайти себе, потрібно розуміти наскільки все прекрасне на тлі можливих труднощів. Цукор солодший після того як ми відчуємо гіркоту кави!

Я ж не живу в казці. Світ стає кращим від нас, людей. Від нашого сприйняття. І ще я думаю, що потрібно віддавати: чим більше, тим краще. Не думаючи отримати щось натомість.

Ставитися навіть до найгниліших людей з усім розумінням та любов'ю, адже і в них є щось хороше. Я вірю в це.

І тоді ти відчуваєш, що вони починають добрішати. Розуміти, що не весь світ налаштований проти них.

І ще, знаю, що за все потрібно платити. Не в матеріальному плані звичайно. Жодна сльоза в цьому світі не була пролита безоплатно. Якщо, звичайно, це не дурні сльози.

Найстрашніше — це відчай. У будь-якій ситуації потрібно знаходити сили. І тоді вже завтра ти дивишся на ситуацію іншими очима і дякуєш за те, що вона була.

Такий маленький стусан під зад, щоб ти відчув, що світ прекрасний і тобі дуже пощастило жити тут і зараз.

Страшно ще те, що багато людей думають, що щось не так, чогось не вистачає і біжать усе життя, покриваючи відсутні, на їхній погляд, комірки, але врешті розуміють, що тільки бігли, заповнювали .... і жодного разу не раділи і не дякували за те, що є.

Це нескінченно довга біганина. А живемо мало тут і зараз. Нехай не одне життя душа проживає, але кожне потрібно вдосконалити і вичавлювати до краю.

— А що означає вичавлювати до краю життя?

— Не життя. Як сказати ... Намагатися максимально бути гармонійним. Щоб цей досвід перейшов у наступне життя, наприклад.

Адже є втрачені душі, занепалі. І не думаю, що потім вони відродяться царями або, хоча б, хорошими добрими людьми. Кожен обирає свій шлях. Є право вибору, свобода волі.


Читайте також:

Що в житті приносить радість?

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...