• Федір Кричевський: митець і реформатор

  • Вівторок, 22 січня 2013 року

Лютнева революція 1917 року змела царську монархію в Російській імперії. Почався вельми складний історичний період. Слова «свобода» та «незалежність» мали гіркий присмак анархії та вседозволеності. У ті важкі часи Федір Григорович Кричевський, талановитий живописець, виношував ідею про заснування в Україні вищого учбового закладу для майбутніх художників.

22 листопада 1917 року відбулось урочисте відкриття Української Академії мистецтв у Києві. Першим ректором Академії обрали Федора Кричевського, людину, яка весь свій життєвий шлях впевнено і переконливо доводила самодостатність українського малярства. Отримавши освіту у Москві та Петербурзі, Кричевський повернувся в Україну, де розпочав свою нелегку справу з розбудови художніх освітянських закладів.

Народився Федір Кричевський 10 травня 1879 року у бідній сім'ї земського лікаря в місті Лебедині Харківської губернії. Бажаючи отримати художню освіту, юнак вирушає до Москви, як то кажуть, без гроша за душею. І якби не допомога Костянтина Савицького, відомого художника та викладача Московського училища, хто знає, як би склалась подальша доля Кричевського.

Довідавшись про те, що Федору в Москві немає де зупинитися, Савицький запросив його до себе. Юнак сприйняв це як теплу увагу до нього, яку в подальшому потрібно було виправдати. Далі почалося навчання в Петербурзькій Академії мистецтв, де майбутній митець вдосконалював свій хист у реалістичному напрямку.

Подорож до країн Західної Європи викликала у Кричевського патріотичне бажання зробити свій внесок у збереження української культурної спадщини. На той час ентузіаст Д.Яворницький збирав експонати для історичного музею, художник П.Мартинович на Полтавщині збирав раритети і записував українські народні пісні. Федір Григорович із задоволенням взявся допомагати полтавському музею. На ярмарках скуповував рідкісні плахти, вишивки, пояси, килими. Поряд з цим Одночасно Кричевський малював сільські краєвиди та портрети селян.

У 1912 році Федора Григоровича запросили до Київського художнього училища на посаду викладача живопису. Ознайомившись ближче з цим закладом, він залишився незадоволений станом і методами викладання фахових дисциплін. Активно взявшись до роботи, вже через два роки він став директором училища і почав впроваджувати реформи.

Бурхливі роки політичних трансформацій не вплинули ні на світобачення Кричевського, ні на його мистецький смак. Він залишався вірним послідовником школи реалізму. Із встановленням радянської влади продовжив педагогічну діяльність у Київському художньому інституті.

У 1926—1928 роках митець багато працював над портретною галереєю видатних українських діячів: Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Лисенка та інших. До скарбів українського мистецтва також увійшов триптих «Життя» (1925—1927).



Федір Кричевський в різний час створив кілька портретів Т.Г. Шевченка, емоційно глибоких і одухотворених. Одною з найбільш значних доробок Кричевського 1937—1940 років є серія «Катерина», створена за однойменною шевченківською поемою. Легендарний народний герой, ватажок опришків Олекса Довбуш став центром композиції на однойменній картині, присвяченій боротьбі карпатських селян.

Друга світова війна стала важким випробуванням у житті митця. Опинившись на окупованій фашистами території, художник опинився у надзвичайно скрутному становищі.

В 1943 році у нього з’явилася виразка шлунку. Німецький лікар, професор та шанувальник мистецтва, рятуючи Кричевського від смерті, перевозить його в німецьке місто Кеслінг. Згодом до Кричевського приїздить і дружина з донькою. Там митець за наклепом потрапляє в німецькі катівні Гестапо. Лікар Фергесен вдруге рятує життя художнику. Кричевський з дружиною Наталею Павлівною виїхав до Відня. Донька Мар'яна з чоловіком, племінником Лесі Українки, виїхала до США.

Після наступу радянських військ Кричевський знову опиняється у катівні, сталінському «смерш», де пробув майже рік. Які йому довелося витримати тортури, знав тільки він один. Але чудом вирвавшись в 1946 році, він звернувся до уряду СРСР з проханням дати йому дозвіл повернутися до Києва. Де і продовжував жити і малювати, поки важка хвороба не забрала його життя 30 липня 1947 року.

Твори Кричевського збуджують добрі почуття людей, закликають до дії, до піднесення духу, усвідомлення власної гідності, усвідомлення себе українцем. Художня спадщина митця становить близько тисячі творів, які ми маємо змогу бачити в сучасних музеях.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...