За часів правління династії Мін жив мислитель на ім’я Фан Сяожу (1357? — 1402). Він був впливовим державним діячем і прославився своєю вірністю.
#img_center_nostream#
Жадібний до знань, з молодих років Фан почав слідувати вченню неоконфуціанства. Його вчитель, видатний діяч у неоконфуціанской школі Цзіньхуа, визнав його талант, але Фан не збирався спочивати на лаврах.
У молодості йому довелося пережити чимало труднощів, часом він навіть не міг дозволити собі регулярно їсти. Одного разу, коли Фан не їв кілька днів і дуже ослаб, він із твердістю сказав: «Послідовник Конфуція може прожити і 30 днів, поївши всього 9 разів. Це не така велика справа».
Він бачив свій обов'язок у тому, «щоб зрозуміти, як добитися миру для імператора», і твердо вірив в узгодженість етичної, традиційної поведінки і хорошого уряду. Незабаром він став найбільш шанованим вченим і провідною фігурою в традиційній неоконфуціанській школі Цзіньхуа.
В історії наводиться такий факт. Вченого запросили на бенкет до імператора Хун-у, але Фан не сів у крісло доти, поки не переконався, що ніжки стільця стоять абсолютно прямо. Імператор був вражений його знаннями у сфері етикету.
Кілька принців були прихильні до Фана і брали з нього приклад. У той час коли він навчав сина принца, то строго обмежував навчання бесідами з літератури, історії та філософії і ніколи не торкався будь-яких особистих тем.
У 1392 році, коли наслідний принц помер від хвороби, імператорський двір династії Мін зіткнувся з питанням, кого вибрати майбутнім правителем. Незабаром літній імператор Хун-у зробив своїм наступником онука — п'ятнадцятирічного Чжу Юньвеня. Новий імператор усадовився на престолі в 1398 році і запанував під девізом Цзєньвень («створення культури»). Однак рішення старого правителя дуже засмутило Чжу Ді, принца Яня, який раніше проявив свої видатні військові здібності — на чолі величезної армії він успішно охороняв північні кордони Китаю від навали монголів.
Саме в такій обстановці Фан був покликаний служити недавно зведеному на престол імператору як радник. Йому було доручено управляти відбором кандидатів на цивільну службу, і в цей час він став найвидатнішим ученим в імперії. Фан і багато його учнів зайняли чільні посади в уряді. Він також став найбільш високопоставленим радником імператора.
Молодий імператор повною мірою усвідомлював невдоволення родичів, які вважали себе більш здатними, щоб зайняти трон. За порадою своїх вчених-конфуціанців, він почав приймати належні заходи, щоб обмежити владу своїх родичів, відбираючи у них військову силу. Хоча йому вдалося не тільки стримати, а й навіть заарештувати деяких зі своїх дядьків, але через відсутність досвіду в управлінні державою юний імператор підбудив наймогутнішого і здатного з родичів — принца Яня — почати проти нього військову кампанію. Громадянська війна спалахнула в 1399 році. Фан був відданим службовцем імператорського двору під час громадянської війни, що тривала три роки, і написав багато філософських текстів у цей нелегкий період.
У 1402 року армія принца Яня захопила столицю, а імператорський палац був підпалений. Зі зникненням імператора Цзєньвеня багато чиновників почали служити новому правителю, але Фан залишився вірним колишньому імператору, за що і був посаджений до в'язниці.
Оскільки Фан користувався повагою серед учених-конфуціанців і цивільних службовців, князь Янь домагався його вірності, щоб виправдати своє бажання царювати. Він викликав Фана написати відгук про нього як про нового імператора. Але Фан прибув до імператорського двору в траурному вбранні. Коли Яня попросили написати відгук, замість хвалебних промов, він залишив на папері всього три слова: «Принц Янь — узурпатор». Цей вчинок образив Яня.
Розлючений Янь погрожував Фану, що знищить його сім'ю і соратників, але Фан залишився байдужим і поставився до погроз із презирством, сказавши «Робіть, як хочете».
Було підраховано, що понад 870 осіб було страчено, і багато з них — прямо перед Фаном. А сам він, згідно з історичними записами династії Мін, був страчений шляхом «розчленування» у віці сорока п'яти років.
Страта Фана та його послідовників ознаменувала кінець суспільної і творчої діяльності одного з найвпливовіших мислителів конфуціанства, а його публікації і твори були знищені і строго заборонені протягом багатьох років.
Ще один приклад відданої служби — Вей Чжен. Читайте статтю: «Вей Чжен — відвертий радник китайського імператора».