• Сліпий зір розкриває вченим давні таємниці мозку

  • Epoch Тіmes Україна | Велика Епоха
    Понеділок, 5 квітня 2010 року

Схоже на шарлатанство, але це медичний феномен. Людина, визнана на 100% сліпою, проходить лабіринт з перешкодами. Не за слухом і не на дотик. Сам пацієнт стверджує, що при цьому не бачить зовсім нічого, а лише інтуїтивно відчуває, куди потрібно зробити крок. Медики пояснюють — перед нами все ж специфічна форма зору, але працює вона на підсвідомому рівні.

Спочатку ми ставилися до цього повідомлення з недовір'ям. Вже скільки ми бачили "екстрасенсів", що знаходять щось із зав'язаними очима. Згадується, зокрема, шоу з пані, яка відчуває кольори руками. Туманна історія, офіційною наукою так і не розшифрована.

Лише  новий герой ніскільки не претендує на екстрасенсорність або шосте відчуття. 56-річний мешканець Бурунді, відомий під "кодом" TN, не шукає слави.

Будучи лікарем, TN і сам розуміє: ми маємо справу з якоюсь погано дослідженою прихованою можливістю мозку. Тільки й того. Але для вчених, які вивчають його феномен, це "тільки й того" — справжнє диво природи.

 
Феномен сліпого зору

Але перш ніж розповісти про сенсаційні досліди з TN, потрібно пояснити, на який вид сліпоти він страждає. Через перенесені два інсульти у нього повністю знищена зорова кора в обох півкулях, хоча інші відділи мозку залишилися практично неушкодженими. Очі ж TN здорові й продовжують відправляти сигнали в мозок, але там їх нема чому переробляти.

Медикам відомо немало пацієнтів зі схожим діагнозом. Проте зазвичай страждає лише зорова кора в одній з півкуль і, відповідно, пропадає зір на одному з очей. TN же сліпий на обидва ока і є першою людиною з таким ушкодженням, що було описано в науковій літературі. Причому відсутність активності в його зоровій корі підтверджена томографією, так що "та він же підглядав!" – не проходить.

TN унікальний? Не зовсім. І це якраз робить його випадок особливо значимим для науки. Річ у тім, що медикам давно відомий феномен сліпого зору (blindsight), що спостерігається у пацієнтів зі схожим ураженням головного мозку. Полягає він у наступному: люди демонструють (у дослідах із строго контрольованими умовами) якісь відгуки на візуальні подразники, при тому що вони стверджують – нічого не видно.

Наприклад, пацієнтам з відсутнім зором на одному оці показують у "мертвому полі" різні предмети. І пацієнти розпізнають їх відсутність або наявність, інколи навіть відрізняючи велике О від Х. Причому самі піддослідні пояснюють, що просто "ворожать всліпу", ось тільки відсоток вірних відповідей виявляється вищим, ніж за теорією вірогідності.

Учені міркують: у феномені сліпого зору ми маємо справу з простою обробкою зорової інформації поза зоровою корою, сигнали йдуть в обхід і задіюють якісь найдавніші ділянки мозку, які зазвичай невживані не використовуються.

Причому відбувається це на несвідомому рівні, але візуальна інформація, нехай і в примітивному вигляді, впливає на вибір людини. Хоча в плані зорових відчуттів – перед нею суцільна чорнота. Тобто предмети як такі свідомо людина не бачить, але відчуває їх.

Давні зорові інстинкти

Здібності TN давно привернули увагу дослідників. У 2004-му ми розповідали про неназваного сліпого пацієнта, здатного розрізняти емоційні вирази облич людей, не сприймаючи їх візуально (тобто в його мозку був лише "чорний екран").
 
Тоді йшлося саме про TN. І навіть проводив те давнє дослідження той же самий учений, що й нинішнє, — Алан Пегна з госпіталю університету Женеви. Тепер разом з Беатрис де Гельдер з університету Тілбурга та низкою колег з різних країн Алан попросив TN відставити убік свою паличку і спробувати "просто" пройти коридором.

"Спочатку він нервував, сказав, що він не зможе зробити цього, бо сліпий", — згадує де Гельдер. Але все таки сліпа людина бездоганно пройшла маршрут, лавіруючи між стіною і штативом від камери, всілякими дрібними предметами, розкиданими по підлозі.
 
TN дивився вниз. Свідомо він нічого не бачив, але якимсь відчуттям взнавав перешкоди. Після подвійного проходження коридору вчені нагородили свого підопічного оплесками. Цікаво, що сам TN, коли йому пояснили, що він щойно зробив (адже про перешкоди його заздалегідь не повідомили), – був дуже здивований.

Може, це ехолокація? Відгуки кроків і навіть власного дихання могли б підказати сліпому, де знаходяться предмети. Беатрис стверджує – це не відповідь. Річ у тім, що ехолокація погано працює з малими предметами. Іншими словами, наявність такого "звукового зору", мабуть, допомогла б TN не врізатися в стіну, але не обійти лежачу на підлозі книгу.

Один із фахівців із сліпого зору, що не брав участі в цій роботі, коментує: "Схоже, в реальному світі ми можемо використовувати сигнали в мозку, які абсолютно не усвідомлюємо". Можливо, йдеться про давні відділи мозку, зазвичай не задіяних у такій незвичайній якості. Але які шляхи тут використовуються – ще незрозуміло.

Дослідники говорять про «давню» форму бачення, схожу з нашою реакцією на предмет, що летить в обличчя (ми ухиляємося до того, як розглянемо його). А ще – про те, що ми самі, зрячі, в багатьох ситуаціях діємо, підкорюючись якимсь підсвідомим мотивам, про які не замислюємося.

У деяких випадках такі поведінкові відгуки можуть бути пов'язані з візуальними відчуттями, але не тими, які "як на екрані" показує нашій свідомості зорова кора.

Деталі нового досліду розкриває стаття його авторів у журналі Current Biology. І ця наукова робота являє собою разючий контраст з історією жінки, яка відчуває кольори пальцями: та до себе вчених і на гарматний постріл не підпускала. TN же, за словами Пегні, зацікавлений у дослідженні самого себе і дуже хоче допомогти вченим зрозуміти феномен сліпого зору. А ось наскільки ці знання допоможуть іншим сліпим людям з аналогічним діагнозом – можна  лише гадати.

Джерело: Мембрана
 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...