Рибний день - щодня!

Зв'язок між рибою і серцем був відкритий під час великого дослідження здоров'я і способу життя гренландських ескімосів. Ескімоси, які харчувалися майже виключно тваринною їжею (рибою і морськими тваринами) були, за тодішніми уявленнями, готовими кандидатами на ранній інфаркт. Вони поглинали вражаючу кількість жиру та холестерину і практично не їли овочів, фруктів і зелені. При цьому серця і судини ескімосів виявилися у чудовому стані. Саме після цього дослідження рибу і риб'ячий жир почали енергійно пропагувати як засіб профілактики інфарктів.

Мову можна вести не лише про ескімосів, але й про будь-яких інших  мешканців морських країн, наприклад, Японії та Італії. Вони рідше страждають на серцево-судинні захворювання, ожиріння і порушення функції щитовидної залози, відчувають себе енергійно і живуть довше, ніж ті, хто вживає цю їжу не так часто.

Завдяки чому морепродукти настільки ефективні?

Якщо порівнювати з тваринним м'ясом, то морепродукти і риба — це легкозасвоюваний білок. Легко він засвоюється тому, що, по-перше, в м'язовій тканині риби, креветок, крабів та  інших мешканців морських глибин, кількість сполучної тканини, яка затримує переварювання білка, приблизно в 5 разів менше, ніж у м'ясі. По-друге, через те, що їх м'язи майже не містять жиру (жир, як відомо, також додає навантаження на травні залози). Тобто у вас ніколи не буде відчуття  важкості у  шлунку, якщо ви  з'їсте порцію, скажімо, риби. Завдяки цьому морепродукти — незамінна їжа для тих, хто хоче відчувати себе в тонусі без перерв на післяобідній сон тощо.

Крім того, в риб'ячому білку є всі життєво необхідні (т.зв. незамінні) амінокислоти. Відсутність якої-небудь з них в продукті харчування може призвести до затримки росту, зменшення ваги тіла, розвитку анемії, атеросклерозу, імунодефіциту, неврозу, депресії, безсоння, прискореному старінню шкіри та  інших проблем зі здоров'ям.

У рибі та інших морепродуктах легкий не лише білок, але й жир. Його там менше, ніж в м'ясі. Наприклад, в сазані, трісці, хеку його 3-6% (для порівняння, в м'ясі жиру близько 18%), що робить цю їжу дієтичною. А той жир, який є, — чисті ліки. Напевно, багато хто приймав його в дитинстві.

Вітамін D

Риб'ячий жир поповнює запаси вітаміну D, необхідного для повноцінного засвоєння кальцію і фосфору. З цих мікроелементів будуються кістки, хрящі та інша сполучна тканина зростаючих організмів.  Крім того, фосфор, на який багаті всі морепродукти, бере участь в обміні речовин у нервовій тканині, при його нестачі в харчуванні людина  стає дратівливою, її турбує тремтіння і відчуття оніміння шкіри.

Найбільша кількість вітаміну D міститься в палтусі. Чайна ложка жиру з печінки палтуса містить запас вітаміну на 2 тижні. Якщо врахувати, що добову норму вітаміну D перевищувати небажано, то печінку палтуса краще не їсти. А ось порція лосося (100 г) містить якраз денну норму – стільки ж, скільки 50 г оселедця або 180 г баночних сардин.

Поліненасичені  жирні кислоти

У риб'ячому жирі також містяться поліненасичені жирні кислоти, які мають дивну властивість -  перешкоджати відкладенню холестерину на стінках судин, а значить, запобігати розвитку т.зв. хвороби старості — атеросклерозу. Тому рибу та інші морепродукти треба включати в раціон харчування усім, кому за 40, — саме з цього віку в людей починають з'являтися перші бляшки на судинах. Ці жирні кислоти виробляються найдрібнішими морськими водоростями.

Водорості поїдає дрібна рибка, її, у свою чергу, рибки побільші… Так по ланцюжку коштовні жири доходять до нас. Загалом,  такі жири – кращі друзі серця і судин. Але цим їх можливості не обмежуються.

Поліненасичені жирні кислоти не лише можуть запобігти злоякісному переродженню клітин, але й уповільнюють процес, що вже почався.  Вони незамінні при хронічних запаленнях і, зокрема, при артриті. Коліти й взагалі запальні процеси в кишківнику втихомирюються під впливом цих жирів. Корисні вони також при астмі, деяких шкірних захворюваннях, хворобах нирок, депресії і синдромі хронічної втоми.

Звичайна скумбрія – одне з кращих джерел жирних кислот. Відразу за нею йде озерна форель, тихоокеанський та атлантичний оселедець, тунець і лососеві. А дорогий вугор і палтус, який має багато жиру, містять їх удвічі менше, ніж простий оселедець.

Йод

Крім того, у рибі міститься достатньо дефіцитного мікроелемента йоду. Причому в найлегшій для засвоєння формі — органічній (на відміну від неорганічного йоду, для засвоєння якого з солі і пігулок організму потрібно витратити сили).

Якщо цей мікроелемент потрапляє в організм у недостатній кількості, людина відчуває підвищену стомлюваність (нерідко за прояв йододефіциту приймають синдром хронічної втоми, причина якої -  переважно  слабкий імунітет), починає затримуватись процес мислення.
Але найнеприємніші наслідки йододефіциту загрожують вагітним. Мати, яка під час перших трьох місяців після зачаття вживала мало йоду, ризикує отримати дитину з природженим кретинізмом. Крім того, йододефіцит може привести до таких вроджених захворювань, як глухонімота і косоокість.

Мікроелементи

Окрім всього іншого, у рибі багато таких дефіцитних мікроелементів, як мідь і цинк. Кожен з них активізує близько сотні ферментативних реакцій. Наприклад, засвоєння білка, побудова статевих клітин і клітин імунітету, гормонів. Тому дари моря будуть корисні всім як загально зміцнюючий засіб.

Скільки ж потрібно з'їдати риби для того, щоб підтримувати всі вище перераховані ефекти?

Експерти ВООЗ стверджують, що для того, щоб по максимуму отримати користь від дарів моря, їх потрібно з'їдати близько 150 г 2-3 рази на тиждень. Отже, одного рибного дня на тиждень буде замало — влаштовуйте його кілька разів за 7 днів.