Про меланін і колір шкіри

Велика Епоха
17.02.2010
Колір шкіри у людей може істотно розрізнятися: від практично чорного у представників африканського континенту до повністю білого в альбіносів. Крім того колір шкірних покривів може змінюватися під впливом сонячного світла, внаслідок чого ми отримуємо захист від інтенсивної ультрафіолетової радіації.

Чому ж наша шкіра темніє, коли ми загоряємо? Відтінок шкіри людини визначається наявністю пігменту меланіну (від грецького «melanos» - «чорний»). Пігмент меланін виробляється спеціальними клітинами меланоцитами, що залягають в глибині шкіри. Пігмент накопичується в спеціальних резервуарах - меланосомах. Кожен меланоцит безліччю своїх відростків пов'язаний з більш поверхневими клітинами шкіри - кератиноцитами.

Коли ми загоряємо, безліч фотонів світла проникають в кератиноцити. Якщо ці фотони мають достатню енергію, наприклад, фотони ультрафіолету, вони можуть стимулювати кератиноцити до секреції гормону - меланотропину. Цей гормон може активувати меланоцити і сприяти синтезу пігменту меланіну. Меланін накопичується в меланосомах, і по мірі заповнення гранулами меланіну вони мігрують до кератиноцитів по спеціальних відростках. Заповнюючись гранулами з меланіном, кератиноцити поступово темніють, додаючи шкірі «колір засмаги».

Меланосоми здатні розсіювати та абсорбувати ультрафіолет, а також нейтралізувати руйнівну дію вільних радикал-іонів, що утворюються під дією світла. Таким чином, темніший колір дозволяє захистити шкірні покриви від ультрафіолетової радіації. Проте, якщо у функціонуванні меланоцитів відбувається збій, в організмі людини можуть виникнути серйозні проблеми, шо проявляються зміною кольору (пігментацією, депігментацією), або злоякісним переродженням і утворенням пухлини.

Переродження меланоцитів

Наприклад, може в деяких випадках може статися злоякісне переродження меланоцитів, які починають нестримно зростати і поширюватися по організму. Такий процес може початися в результаті інтенсивної дії ультрафіолетової радіації, термічних або хімічних опіків. Також до чинників ризику можна віднести несприятливу спадковість, наявність великого числа «родимок» або їх травматізацію. В результаті інтенсивного зростання меланоцитів формується злоякісна пухлина – меланома.

Залежно від кількості пігменту в меланоцитах, колір меланоми може змінюватися від коричневого до чорного. Меланома частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків. Причому у жінок вона зазвичай вражає нижні кінцівки, а у чоловіків найбільшому ризику піддається тулуб.

Меланома здатна нестримно зростати, проростаючи через декілька шарів шкіри і руйнуючи їх. Ушкоджуючи кровоносні та лімфатичні судини, клітини пухлини потрапляють в їх просвіт і можуть швидко поширитися по всьому організму. Тому смертність від меланоми досить висока – приблизно кожен третій пацієнт гине.

Білі ворони


У випадку якщо є перешкоди для синтезу меланіну, виникає захворювання альбінізм (від латинського "albus" - білий). Воно виявляється відсутністю пігменту меланіну в шкірі та її придатках (райдужній та пігментній оболонках очей, волоссі). Альбінізм відомий з давніх часів.

Коли іспанський конкістадор Ернан Кортес (1485-1547) повернувся з подорожі по північній Америці, де розоряв імперію ацтеків, він розповів про дивних людей. Кортес говорив, що в палаці імператора Монтесумі існувала спеціальна кімната для "абсолютно білих" людей. Цих людей жерці ацтеків приносили в жертву богам під час виникнення сонячних затемнень.

Подібна неординарна зовнішність альбіносів стає причиною всіляких реакцій суспільства - від шанобливого поклоніння до страху і ненависті. У деяких місцях Африки вважають, що альбінос зникає після смерті, розчиняючись в повітрі. Та що далеко ходити, ще сто років тому альбіносів вважали настільки дивними, що вони були артистами пересувних цирків.

Люди без кольору

Альбінізм спадкове захворювання, яке передається дітям від батьків. Вважається, що наявність генетичних порушень при альбінізмі приводить до відсутності (або блокаді) спеціального ферменту тирозинази. Без тирозинази неможливий синтез меланіну, що й зумовлює колір шкіри та її придатків. Тому білизна альбіносів — це не забарвлення, а її відсутність.

Альбіноси мають білий колір шкірних покривів і волосся, що особливо помітно серед представників негроїдної раси. Як правило, при альбінізмі спостерігається червоний колір очей, бо відбите світло проходить через кровоносні судини у радужній оболонці, що не має пігменту. Альбінізм може протікати в різних формах. При повному варіанті захворювання спостерігається відсутність забарвлення шкіри, волосся і  радужної  оболонки очей. При часткових формах – змінюється лише колір шкіри або райдужки.

Як правило, альбіноси страждають від супутніх різних розладів зору і змін у сітківці. Внаслідок чого можуть виникати різні аномалії: порушення гостроти зору, астигматизм, а також гіперчутливість до світла.

На даний час лікування альбінізму неможливо, оскільки доки не знайдені способи відновлення недоліку меланіну. Тому альбіносам рекомендується уникати тривалих контактів з сонячним світлом і застосовувати світлозахисні засоби (світлофільтри, сонцезахисні окуляри або затемнені лінзи).