• До довгого життя з макробіотикою

  • Понеділок, 2 серпня 2010 року
Один видатний німецький лікар ще в кінці 18 століття проаналізував життя тисяч людей і резюмував численні корисні рекомендації для довголіття, які й у наші часи є актуальними та цінними на вагу золота.

«Людське життя, з фізичної точки зору - своєрідна біохімічна реакція, [...] яка може прискорюватися або сповільнюватися внаслідок усвідомлення своєї сутності та її потреб» - починає свій епохальну працю про продовження людського життя Крістоф Вільгельм Хуфеланд.

У всі часи людської мрією було продовження власного життя. Хуфеланд, чудовий німецький лікар, який жив за часів романтики, розглянув цю тему в своїй праці, засновану на статистичних дослідженнях: «макробіотика: мистецтво продовження людського життя». Ця праця вважається однією з перших на цю тему.

Робота, що була опублікована в 1796 році, всебічно аналізує наявні медичні знання. При цьому вона спирається на період часу від античності, часів єгиптян, до 15 століття - часів Парацельса. Разюча актуальність його праць, відповідність та точність його знань є цінною й на тлі сьогоднішніх відкриттів.

Ця праця в двох частинах тверезо та з почуттям гумору розмірковує про відомі на той час медичні знання. Поруч із загальнотеоретичними міркуваннями у першій частині, в другій частині своєї книги він розглядає фактори, відповідальні за вкорочення або подовження життя, які ми і розглянемо в цій статті.

Медичні пізнання античності та середньовіччя

На відміну від більшості своїх колег, Хуфеланд з гумором критикував і обґрунтовував однозначну хибність деяких методів цілительства, які, як нам здається сьогодні, мало сприяють оздоровленню.

Наприклад, практики оздоровлення єгиптян, які хотіли продовжити життя, в основному, рясним потінням і штучною блювотою. Він називав це впадінням в пригодницькі ідеї, як штучний, ненатуральний засіб для збереження здоров'я. На його думку, це подання базується на нездоровому кліматі Єгипту, що відрізняється спекою та потопами. У цьому пункті його роздуми співвідносяться з сьогоднішніми науковими знаннями. До цього дня жодне з наукових досліджень не змогло встановити дійсне продовження життя регулярною блювотою та потінням.

«Помірність, свіже та чисте повітря, ванни та вправи для тіла»

«Давні греки під впливом чистої та красивої природи бачили цю проблему в іншому світлі» - далі пише Хуфеланд про мудрість давніх греків. Відповідно до їхніх пізнань, було важливим, «щоб вправи для тіла та душі завжди знаходилися в рівновазі». «Помірність, свіже та чисте повітря, ванни та вправи для тіла» - за вченням Гіппократа повинні були допомогти омолодженню життя.

Хуфеланд доповнює це ще одним чинником, який сприяє збереженню молодості - присутність дітей. Або, якщо висловлюватися його словами: «Життя омолоджується та зберігається здоровим під впливом “близької атмосфери свіжо-квітучої юності”».

Тривалість життєвої сили через помірність

Вказівки та керівництва для продовження життя, які вивів Хуфеланд, спираючись на історію та власні дослідження, відбивають його сприйняття життя про збереження та ослаблення життя. У зв'язку з цим, його вказівки та керівництва будуть більш зрозумілі через розгляд його думок.

Ґрунтуючись на своїх загальних теоретичних міркуваннях, Хуфеланд приходить до висновку, що тривалість життя залежить в основному від життєвої сили. Він пише: «Безперечно, що життєва сила належить до всеосяжної, самої незбагненої та могутньої сили природи. Вона наповнює, вона рухає всім, дуже можливо, що вона є основним джерелом, з якого походять всі інші сили фізичного, органічного світу».

Зі своїх логічних міркувань і спостережень Хуфеланд формулює подальші можливості стимулювання цієї життєвої сили або послаблення її. При цьому особливе значення щодо продовження часу життя визначається фактором «спокою».

«Поспішати не поспішаючи» - продовження життя

Швидкість та інтенсивність життя визначають тривалість життя - вважає Хуфеланд. Тепло, добре харчування й турбота, без сумніву, корисні для людини. Але при цьому потрібно враховувати, що надмірне тепло, добре харчування й турбота можуть сильно скоротити життя. Хуфеланд пише: «Чим менш інтенсивне життя істоти, тим воно триваліше. Можна збільшити розмір рослини теплом, добривом і штучними способами, вона буде швидше та досконаліше розвиватися, але також швидше загине».

Щоб зрозуміти конкретні шляхи продовження життя, Хуфеланд вивчав життя багатьох людей, які жили дуже довго. «Так ми можемо помітити, в якому кліматі, за яких щасливих обставин, в якому стані, за сприяння яких душевних і тілесних станів людина досягла найбільшого довголіття».

Після аналізу умов життя незліченних історичних особистостей, Хуфеланд зауважив, що «надзвичайні приклади довгого життя можна знайти серед людей, що ведуть просте та природне життя з фізичною працею і на свіжому повітрі». Виходячи з даних досліджень, він надавав великого значення взаємозв'язку з природою.

Люди, які прагнуть до щастя чи довгого життя, - не доживають до старості

Він з'ясував, що люди, спрямовані до кар'єри та певного положення, прагнуть до щастя чи довгого життя, живуть недовго. «Можна дати плоду подвійну порцію тепла та живлення, ніж він має в природному стані; хоча він і досягне свого удаваного дозрівання наполовину швидше, але, безумовно, не того ступеня досконалості та розвитку, ніж плід досяг би в природному стані», - пояснює Хуфеланд. Виходячи з зібраних ним даних, люди, які живуть простим життям, як, наприклад, домогосподарки, селяни, мисливці або пастухи, досягали віку, який міг перевищувати 100 років.

З цих даних Хуфеланд зробив висновок, що при житті на природі, дотримуючись природного ходу життя, можна прожити довго, якщо зберегти дитячу радість, легкість та внутрішнє щастя дитячих днів. Щоб досягти довголіття необхідно стежити за рівновагою своїх почуттів, мати помірний темперамент, а також мати сприятливі зовнішні фактори такі, як зміни температури та клімату.

Спираючись на названі фактори, Хуфеланд особливо виділяє «помірність». У житті повинна бути присутня рівновага як у справах, темпераменті, так і в зовнішніх умовах. «Особливо благотворно на продовження життя позначається однорідність повітря, у співвідношенні тепла і холоду, його вага та легкість» - пише Хуфеланд.

Залишатися вірним законам природи

«Чим більш людина вірна природі та її законам, тим довше вона живе. [...] Як тільки люди стали цивілізованими й стали тонути в розкоші, комфорті та лінощах, їхнє життя скоротилося». Серед незліченних людей, життя яких він досліджував, виявилося, як уже згадувалося вище - люди з простим способом життя жили дуже довго. Також і за даними, які відомі на сьогоднішній день, найстаріша в світі жінка була за професією домогосподаркою. Залишається перевірити, чи дійсно домогосподарки досягають рекордного віку.

Теоретично найбільший вік людини становить, на думку Хуфеланда, 200 років. Індивідуальна тривалість життя залежить від безлічі зовнішніх і внутрішніх факторів. «Вони, однак, дуже мінливі, так само різні, як сам індивідуум. Вони складаються з кращої або гіршої ваги, з образу життя, повільного або швидкого споживання, і тисячократно зумовлені обставинами, які як зсередини, так і зовні впливають на тривалість життя».

«Відкритість для радості, любові та надії, закритість для почуттів ненависті, гніву та заздрості»

Щоб прожити понад 100 років, людина з великим потенціалом потребує крім хорошої травної системи, більш всього врівноважене та не роздратоване серце. Він пояснює свою концепцію на прикладі швидкого та повільного пульсу. Хто швидко піддається хвилюванням, навіть по дрібницях, живе в підйомах та спадах, його серце, а також і життя буде значно швидше вичерпуватися.

«Ми часто спостерігали, як основна причина внутрішнього поїдання або самовиснаження знаходиться в постійному кровообігу. [...] Люди, які мають постійно «роздратований» пульс, у яких кожна емоція, кожна крапля вина приводить у рух серце, не є кандидатами на довге життя», - пише Хуфеланд.

Про людину, що, за його спостереженнями, має добріі шанси на довге життя, він пише: «Вона, у цілому весела, говірка, співчутлива, відкрита радості, любові та надії, але закрита для почуттів ненависті, гніву та заздрості. Її пристрасті не будуть інтенсивними та виснажливими».

І якщо все-таки дійде до роздратування та люті, ця людина зможе сприймати все легко і не буде гарячкувати. «Дійде до справжнього гніву та люті, то це більше корисний розігрів, штучна та доброчинна гарячка, без виходу жовчі» - вважає макробіолог Хуфеланд, «вона любить заняття, особливо спокійні медитації, приємні умоглядні заняття - це оптиміст, друг природи, домашнього затишку, віддалений від спраги пошани, жадібніості та всіх турбот наступного дня».

Що стосується штучних рецептів, розчинів, солей і медикаментів, Хуфеланд - їх супротивник. «Ці засоби, що частково містять алкоголь, діють як сильні подразники, збільшують внутрішній рух, інтенсивність життя та, як наслідок, призводять до самопоїдання та виснаження», - пояснює макробіотик. Також будуть жити коротше ті, хто в своєму житті постійно шукають насолод і віддаються їм.

Допомагають не штучні рецепти, а природа

Таємниця довгого життя криється в помірності. Наприкінці праці Хуфеланд узагальнює все у формі довгого вірша.

«Хочеш жити весело і довго,

Живи в молодості жорстко і строго.

Насолоджуйся всім, але помірно,

І залиш те, що тобі не корисно»

Крім того, потрібно звертати увагу на хороший довгий сон і радіти красі природи, багато рухатися на свіжому повітрі, як у саду, так і поїздках. Так само стимулююче діє частий контакт з елементом води, м'який догляд і хороше очищення.

Важлива частина його порад відноситься до харчування. Треба їсти спокійно. Більше фруктів і менше жирів - найбільш сприятливо. На закінчення вірша про правила життя Хуфеланд формулює думку про обов'язковість, сумлінності в житті та розгляд смерті як друга.

Версія німецькою

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...