• Антибіотик – життя знищує життя

  • Epoch Тіmes Україна | Велика Епоха
    Субота, 13 лютого 2010 року
Антибіотики кардинально змінили медицину: вони дозволили успішно боротися з багатьма небезпечними інфекціями, завдяки чому різко зменшилася смертність і зросла тривалість життя людей. Але одним з наслідків масштабного вживання антибіотиків стала поява збудників хвороб, стійких до них.

Роберт Бад, автор дослідження «Історія антибіотиків» відзначає, що до початку 1930-х років в світі не існувало препарату, здатного боротися з бактерійними інфекціями. Медики спиралися на превентивні заходи. Проте спроби знайти «абсолютну зброю» проти інфекцій робилися вкрай активно. Термін «антібіозис» з'явився ще в 1889 році: його запропонував учень великого Луї Пастера – Поль Вайлемін. У його визначенні, антібіозис – це процес, в ході якого життя використовується для знищення іншого життя.

У 1928 році британський вчений Олександр Флемінг (Alexander Fleming) відмітив, що плісневий грибок Penicillium notatum заразив хвороботворними бактеріями стафілокока один з його зразків, що був залишений біля відкритого вікна. Флемінг вивчив зразок під мікроскопом і відмітив, що цвіль знищила бактерії. Це відкриття стало початком ери антибіотиків.

Спершу в США був створений антибіотик тіротрицин. У 1940 році британський медичний журнал Lancet опублікував статтю, в якій біохіміки Оксфордського Університету Ернст Чейн і Говард Флорі описували результати вживання виділеного і очищеного ними пеніциліну. Вони провели експеримент на лабораторній миші – їй спершу зробили смертельну ін'єкцію стрептокока, а потім вилікували за допомогою пеніциліну. У 1941 році були проведені його перші випробування на людях.

Американське Хімічне Суспільство опублікувало доповідь «Відкриття і розвиток пеніциліну», в якому було відзначено, що після цього процес почав набирати звороти, і нові види антибіотиків почали з'являтися практично щорік. Це дало медикам раніше небачені можливості. Вони виявилися здатними виліковувати сифіліс, гонорею, пневмонію, туберкульоз, ревматоїдну лихоманку.

Проте бурхливий прогрес в цій сфері закінчився. За період з 1940 по 1970 рік в світі було виділено десять різних класів антибіотиків, кожен з яких мав унікальний механізм дії. Але з 1998 року по 2006 США допустили до використання лише чотири нові антибіотики,  що мали унікальний механізм дії.

Друга сторона панацеї: стійкість мікробів до антибіотиків

Одним з наслідків масштабного вживання антибіотиків стала поява стійких до них збудників хвороб.

Масштаби використання антибіотиків збільшуються щорік. Якщо в 1954 році в США було вироблено близько 908 тонн антибіотиків, то в 2000 році – майже 23 тисячі тонн. Щороку американські лікарі прописують більше 100 млн. курсів лікування антибіотиками. У половині випадків антибіотики застосовуються невірно – наприклад, в результаті невірно поставленого діагнозу.

Дані Міжнародної організації охорони (ВООЗ) здоров'я показують, що в світі збільшується число збудників хвороб, що  стають стійкими до існуючих ліків. Особливо тривожним вважається той факт, що все більше збудників набувають стійкості відразу до декількох видів антибіотиків. Стійкість до протимікробних препаратів – природний біологічний феномен. Проте нині він загрожує людству.

Нині маловідомо, що про можливу появу подібної проблеми вчені почали застерігати практично відразу після винаходу пеніциліну – першого антибіотика. В результаті, до кінця 1940-х років в більшості країн Європи і Північної Америки ці препарати заборонялося виставляти у вільний продаж.

Стюарт Леві, автор книги «Парадокс антибіотиків: як чудо-ліки знищують диво» відзначає, що одним з наслідків цієї кризи стали зусилля по створенню нових типів антибіотиків, яким стафілокок-мутант не зміг би протистояти. Цікаво, що одним з результатів стала розробка ванкоміцина – компанія-виготівник відмовилася випускати його в обіг, готуючи запаси ванкоміцина на той випадок, якщо з'явиться новий тип резистентних  хвороботворних бактерій. Ванкоміцин повинен був використовуватися як останній резерв.

Проте справжні масштаби проблеми сталі очевидні лише в кінці 1990-х років. У список збудників небезпечних хвороб, резистентність яких розвивається особливо нестримно, входять збудники пневмонії, менінгіту, інфекцій шкіри, легенів, кров'яних судин, гонореї, малярії, туберкульозу, СНІДу.

Найуразливішими є діти, оскільки саме їм лікарі прописують більше всього антибіотиків. У 40% випадках американський педіатр прописує своїм пацієнтам антибіотики. Наприклад, саме цими препаратами лікують 60% випадків нежиті, що трапляється у дітей від п'яти до восьми разів на рік. Центри профілактики і контролю захворювань відзначають, що всі частіше народжуються діти, які мають резистентність до антибіотиків, що передалася їм від батьків.

Джерело: Комерційна біотехнологія

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...