• Журнал Vogue: висока мода — не тільки для обраних

  • Оксана Богомаз | Велика Епоха
    П'ятниця, 12 квітня 2013 року

Багато хто погодиться з твердженням, що глянцевий журнал робить ефемерний світ високої моди ближчим, і мрії стають цілком відчутною реальністю. Vogue — це першокласний і найуспішніший проект у цій сфері.

Зараз журнал виходить у 19 країнах і радує своїх читачок різноманітною інформацією. Це і нові моделі одягу, і дизайн інтер'єру, і інтерв'ю зі знаменитостями. Vogue, як і будь-який інший популярний жіночий журнал містить безліч корисних речей. І найголовніше — це джерело гарного настрою, який легко можна придбати в кіоску. У чому полягає феномен саме Vogue? Це багаторічна репутація еталона вишуканого стилю.

Трохи історії: перший номер Vogue вийшов у 1892 році як інформаційний тижневик для жителів Нью-Йорка. Обкладинку прикрашала одна з невигадливих картинок, а доступна ціна в десять центів дозволяла купити журнал навіть не дуже забезпеченим читачам.

З часом Vogue став респектабельним журналом для світського суспільства. Моделі Твіггі, Пенелопа Три і Сьюзі Паркер стали справжніми світовими знаменитостями завдяки журналу. А ділові жінки, які поспішають на роботу, — основною аудиторією.

Те, що Vogue сьогодні журнал № 1 у світі моди — заслуга головного редактора Анни Вінтур. Вступивши у 1988 році на цю посаду, вона активно впроваджувала перетворення в журналі, який уважала нудним і надмірно консервативним. Упертість, з якою вона втілювала свої новаторські ідеї, незабаром принесла заслужені плоди.

Анна Винтур. Фото: Pascal Le Segretain/Getty Images
Анна Вінтур. Фото: Pascal Le Segretain/Getty Images

Керуючись принципом, що висока мода — це не доля обраних і повинна бути доступна всім, Анна Вінтур протягом кількох років збільшила тираж удвічі. «Це новий тип жінок. Моя читачка зацікавлена в роботі і грошах. У неї немає часу нескінченно ходити по магазинах. Вона хоче знати, що, де і чому», — сказала вона в одному з інтерв'ю.

Надаючи широку підтримку молодим американським дизайнерам, постійно відкриваючи нові імена, Анна Вінтур допомагала створювати цілі напрями. Колосальна працездатність, бездоганне відчуття стилю і, звичайно, креативне мислення зробили її місіонером індустрії моди і однією з найвпливовіших фігур. А жорсткий метод керівництва закріпив за нею прізвисько «Ядерна зима»: від Wintour (Вінтур) — winter (зима).

Секрет успіху: підйом о 5.45, кава, а далі напружений робочий графік, прийом візажистів, стилістів, дизайнерів. У вільний час, який є невід’ємною частиною фешн-індустрії, Анна не затримується на вечірках довше, ніж 20 хвилин і не вживає алкоголь. Уважає за краще носити темні окуляри від Chanel і завжди виглядає як леді «до кінчиків нігтів», не змінюючи своїй улюбленій стрижці.

Навіть розлучення ніяк не відобразилося на її кар'єрі, коли 15-річний шлюб Вінтур розпався через чутки про роман з одруженим техаським мільйонером.

Розповідаючи про Vogue і Анну Вінтур, не можна не згадати фільм «Диявол носить Prada». Колишня помічниця Анни, Лорен Вайсбергер видала роман, що став бестселером, і у 2006 році за ним зняли однойменний фільм. Прототипом редактора Міранди Прістлі, як усі вважали, стала саме Вінтур. Її зіграла Меріл Стріп і отримала за цю роль кілька нагород, включаючи номінацію на «Оскар». А Патриція Філд отримала номінацію на «Оскар» за кращий дизайн костюмів.

Chanel, Dolce & Gabbana і Calvin Klein допомагали Філд одягати акторів. Від Prada було надано 40% туфель, які носила у фільмі Стріп. Костюми обійшлися творцям в 1 мільйон доларів. Це зробило фільм одним з найдорожчих, але й дуже прибутковим у прокаті.

Енді Сакс (її зіграла Енн Хетеуей) — це молода журналістка, випускниця коледжу, яка приїхала до Нью-Йорка. Вона влаштовується на роботу молодшою асистенткою головного редактора відомого модного журналу. Владна Міранда Прістлі необмежена у своїх претензіях і буквально нищить дівчину своїми вимогами. Прагнення до професійної досконалості доходить до абсурду, і фільм переходить у комедійний жанр.

Проблема морального вибору, яка встала перед юною героїнею, нагадує про недовговічність матеріальних речей і вічні людські цінності. Анна Вінтур кінець-кінцем подолала своє несприйняття і сказала, що їй сподобався і сам фільм, і виконання Меріл Стріп. Можливо, Анна щось змогла в собі змінити.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...