• У Китаї інваліда 1 групи ув'язнили за «порушення громадського порядку»

  • Середа, 9 червня 2010 року

Перекладені на різні мови повідомлення офіційних китайських ЗМІ про успіхи розвитку країни і неймовірний прогрес у сфері прав людини в КНР, викликають захоплення. Мало хто може собі уявити про існування іншого Китаю, в якому немає місця совісті, гуманізму та загальнолюдським цінностям.

Нижче наводиться історія людини, одного з сотень тисяч, що показує як комуністична влада «цивілізованої наддержави» відносяться до тих, кого партія оголосила злом.

Передано зі слів Цзінь Ченшаня та його родичів.

Цзінь Ченшань, випускник поліцейської академії, працював поліцейським у районі Хулан міста Харбіна. У нього є дружина, у якої свій бізнес, і донька. У 1996 році він потрапив в автокатастрофу і пошкодив хребет, ставши інвалідом з поперечним паралічем.

Після численних невдалих спроб лікування в лікарнях, він почав займатися дуже популярної у той час духовною практикою Фалуньгун. Здоров'я його почало поліпшуватися, повністю зникли пролежні і більше не треба було кожного дня вживати ліки. Побачивши такий ефект, його дружина також стала практикувати разом з чоловіком.

Після того, як в 1999 році правляча компартія оголосила Фалуньгун поза законом і почала переслідувати його прихильників. По всій країні почалися масові арешти і тортури, які проводила поліція. Цзінь став за допомогою листів і телефонних дзвінків зв'язуватися зі своїми колишніми колегами поліцейськими й умовляти їх не робити беззаконня.

В результаті за його будинком встановили стеження, а телефон почали прослуховувати.

10 березня 2005 р. більше 20 поліцейських увірвалися в його квартиру, відкривши двері за допомогою відмички. Напівпаралізованого Цзінь посадили на стілець і одягли на нього наручники. Його дружину прикували наручниками в туалеті. Після цього, без пред'явлення будь-яких ордерів, поліцейські розпочали обшук. Вони перевернули все догори ногами, забрали понад 13 тис. юанів ($ 1800) готівкою, а також комп'ютер, ксерокс, книги Фалуньгун й інші речі. Після цього вони пішли, залишивши кілька чоловік стерегти біля будинку постраждалої сім’ї.

Цзінь багаторазово телефонував у поліцію і писав листи з вимогою повернути незаконно конфісковане його особисте майно, включаючи і гроші. Йому під різними приводами постійно не давали чіткої відповіді.

Одного разу один з поліцейських чиновників, якому він зателефонував в черговий раз, сказав: «Перестань телефонувати інакше може статися неприємність. Відібрані у послідовників Фалуньгун гроші і речі вони [поліцейські] зазвичай ділять між собою, а твої речі вони зараз не насмілюються чіпати через твої постійні дзвінки. Я чув, що якщо ти ще раз подзвониш, вони заберуть тебе. Кожного учня Фалуньгун засуджують до термінів ув'язнення, нікого не відпускають. З тобою, інвалідом, вдіють так само!»

15 листопада 2006 р. його дружина пішла в гості до сім'ї своїх однодумців (в даний час вони всі загинули від катувань). Її схопили поліцейські, відібрали у неї ключі і знову незаконно увірвалися в квартиру Цзінь. Вони забрали його ноутбук, компакт-диски, принтер і книги Фалуньгун.

22 грудня знову більш 20 поліцейських увірвалися в його квартиру, схопили Цзінь і напівголого відвезли в центр ув'язнення. Його дружину також заарештували.

У Цзіня інвалідність першої групи, він не може сам себе обслуговувати і за правилами його не можна утримувати під вартою в такому стані, тому центр ув'язнення відмовився його прийняти. Тоді поліцейські звернулися до начальника міського управління громадської безпеки, який віддав наказ центру, щоб той прийняв Цзіня.

Оскільки у центрі ув'язнення за ним ніхто не доглядав, він 9 днів не ходив нормально у туалет. Тіло його набрякло, на спині і сідницях з'явилися пролежні, які почали гноїтися і кровоточити. При цьому його продовжували тримати в ув'язненні. Через деякий час до нього привезли дружину, щоб вона доглядала за ним.

Керівництво центру ув'язнення неодноразово вимагало від поліцейської ділянки, щоб ті забрали Цзінь на лікування, але останні відмовлялися це робити. Врешті-решт, співробітники центру привезли його та кинули в коридорі поліцейської дільниці, а самі поспішно виїхали.

Заступник начальника поліцейської дільниці кілька разів звертався до управління з проханням наказати центру ув'язнення забрати Цзінь, але цього разу їхні спроби не вдалися. Вони були змушені перевести дружину Цзінь до нього, оскільки він потребував постійного догляду.

Через кілька місяців районний суд засудив Цзінь до п'яти років ув'язнення, а його дружину до трьох років. 24 квітня 2007 р. його відправили відбувати строк у в'язниці Хулань.

У в'язниці через поганий догляд, здоров'я Цзінь погіршилося, нижня частина спини прогнила до кістки, що викликало нестерпний біль. Практично цілодобово він лежав на животі через що збив собі до крові коліна.

Його родичі постійно вимагали, щоб його звільнили для лікування. Тільки через два роки влада задовольнили їхні прохання, і 6 вересня 2009 р. Цзінь повернувся додому.

Але 5 травня 2010 року, до нього додому знову прийшли поліцейські і звинуватили прикутого до ліжка інваліда в «порушенні громадського порядку». Як не намагалися зупинити їх родичі Цзінь, “правоохоронці” схопили каліку, кинули в машину і відвезли до в'язниці, де він перебуває дотепер.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...