• Китайська компартія бореться за моральну чистоту в Інтернеті чи за своє виживання?

  • Понеділок, 11 січня 2010 року
Китай. Останнім часом китайська влада постійно рапортує про свої перемоги в «боротьбі з порносайтами», яка триває вже чотири місяці. За цей час у Китаї було закрито кілька тисяч сайтів, серед яких тільки деякі мають непристойний зміст. З чим же насправді бореться компартія?

31 грудня впливова американська ділова газета The Wall Street Journal повідомила, що напередодні святкування свого 60-річного ювілею китайська компартія додатково заблокувала ще численні закордонні сайти, на які дотепер доступ у КНР закрито. Серед цих сайтів Facebook, YouTube, Twitter і інші, а також популярні файлообмінники.

Після того, як понад десять років тому Інтернет з'явився в Китаї, він неодноразово піддавався цензурі комуністичною владою. Сторонні спостерігачі кажуть, що за всі ці роки компартія постійно посилює ступінь і масштаб контролю Інтернету, використовуючи для цього самі передові технології.

Інтернет надав рядовим китайцям можливість обговорювати заборонені в КНР теми, а також організовувати різні рухи і спільні дії.

Наприклад, китайський активіст у галузі боротьби за права хворих на СНІД, Вань Яньхай, за допомогою Інтернету організував у Пекіні неурядову організацію, що займається питаннями СНІДу.

«Протягом цих десяти років він [Інтернет] дуже сильно вплинув на життя китайців і дав їм сміливість змінити це суспільство», - говорить Вань.

Компартія як ніхто інший знає, якою силою володіє інформація. З самого початку захоплення нею влади в країні, вона строго блокувала всі іноземні джерела інформації. Чиновники відділу пропаганди завжди дуже суворо контролюють вміст кожного друкованого видання, а також радіо-і телемовлення.

Наприкінці 80-х років в Китаї був короткий період свободи, коли студентам та інтелігенції влада дала більше свободи зборів і обговорень. Але вплив цієї свободи, все ж таки, був обмеженим через жорсткий контроль передачі інформації. У 1989 році компартія танками і автоматами придушили мирну апеляцію демократично налаштованої молоді на площі Тяньаньмень, тим самим завершивши цей період.

Майже через 10 років після цих кривавих подій в Китаї з'явився Інтернет, принісши компартії численні проблеми. Комуністичні чиновники розуміли, що всесвітня Мережа є хорошим інструментом торгівлі та комунікації, але одночасно вони бачили і небезпека всесвітньої павутини.

З самого початку зародження Інтернету в країні компартія почала розробляти плани його контролю. У 1996 році режим ухвалив, щоб всі користувачі Мережі пройшли обов'язкову реєстрацію в місцевому поліцейському відділку. У той час по всій країні таких людей було кілька десятків тисяч, і контролювати їх було не важко. Однак, коли їх число зросло до кількох сотень тисяч і сотень мільйонів, то така проста реєстрація вже не мала сенсу.

У 2003 році КПК оголосила про грандіозний проект контролю Мережі - «Золотий щит», який передбачав контроль Інтернету спеціальними співробітниками служб безпеки.

У 2006 році до цього додалася обов'язкова реєстрація власників сайтів в міністерстві інформаційної промисловості.

У 2009 році влада хотіла просунути новий інструмент цензури - фільтр контенту, програму Green Dam, яку було наказано встановлювати на всіх комп'ютерах навчальних закладів та Інтернет-клубів. Однак через хвилі протесту Інтернет-користувачів в Китаї та за кордоном, а також через технічні недоліки самої програми цей проект був тимчасово припинений.

Менше місяця тому вступив в дію закон про посилення контролю сайтів. Тепер в Китаї сайти можуть мати тільки підприємства й організації. Сотні тисяч приватних сайтів були закриті.

У даний час за цензуру інформації китайського Інтернету відповідають дуже багато структур режиму компартії. Крім цього, політика влади побудована таким чином, що модератори сайтів, форумів та блогів змушені самі себе фільтрувати і видаляти “незаконний зміст” відповідно до вимог партії, а самі блогери змушені використовувати спосіб підміни назв і термінів, щоб їх пости не були видалені.

Однак, як не прагне влада, повністю контролювати передачу інформації через Інтернет не вдається. Існують спеціальні програми для прориву блокади Інтернету, які дозволяють відвідувати будь-які закордонні сайти.

Саме тому в районах, де спалахують великі народні акції протесту, місцеві органи безпеки насамперед відключають цей район від Інтернету. Найяскравіший приклад, це Сінцзян-Уйгурський регіон. Після масових акцій протестів уйгурів, що пройшли влітку минулого року, Інтернет там був відразу ж відключений і включили його лише кілька днів потому, та й то, доступними для перегляду влади зробили головні сайти компартії - «Сіньхуа» і «Женьмінь Жибао».

Помітно, що останнім часом компартія, влада якої в країні стає все більш нестійкою, як ніколи раніше побоюється Інтернету. У грудні минулого року в одній зі статей внутрішнього друкованого видання компартії міністр громадської безпеки КНР Мен Цзяньчжу заявив, що Інтернет «вже став головним інструментом антикитайських сил, за допомогою якого вони просочуються і розширюють свій вплив у країні».

Очевидно, що боротьба з порнографією аж ніяк не є головною метою контролю Інтернету в Китаї, а радше служить компартії як «громовідвід» від критики з боку Заходу і протидія народному обуренню усередині країни. Тим більше, що зусилля та фінанси, які витрачає компартія на цю боротьбу з «жовтими сайтами», не пропорційні величині даної проблеми в китайському суспільстві.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...