• Китайський шпиталь вилучає органи — пацієнт

  • Вівторок, 19 березня 2013 року
Колишня пацієнтка з Китаю розповідає, що під час свого тривалого лікування в медичному закладі міста Чунцін, вона зрозуміла, що тут убивали людей заради їх органів.
Китаянка Лі Цзіньчжень (не справжнє її ім'я), сказала, що їй давно відомо про факти примусового видаляння органів у послідовників Фалуньгун у Китаї для трансплантаційного бізнесу, і що це відбувається останні десять років.
Пані Лі попросила не розголошувати її ім’я та місце проживання. В інтерв'ю Великій Епосі вона сказала, що хотіла розповісти про речі, які вона спостерігала і про які чула, перебуваючи взимку 2006 року три місяці у першому шпиталі при Медичному університеті Чунціна.
«Одного разу я побачила сім поліцейських машини, які в'їжджали на територію шпиталю. З машин вийшли 20 міліціонерів у цивільному», — сказала вона. Вони охороняли сімох людей у наручниках, серед яких були чоловіки і жінки, віком від 30 до 40 років. «На вигляд люди у наручниках були здоровими», — сказала Лі.
Цих людей відвели до старого двох- чи трьохповерхового будинку зі сталевими ворітьми, перед якими стояло два ряди офіцерів у цивільному, як пригадала Лі. «Всіх людей у наручниках примусили ввійти до цієї будівлі», — сказала вона.
Знаючи про факти примусового видаляння органів у послідовників Фалуньгун та спостерігаючи за поведінкою цих в'язнів, Лі зрозуміла, що це саме такий випадок. За її словами, на їхніх обличчях був «мир і спокій», тому вона легко здогадалася, що це саме послідовники Фалуньгун.
Один репортер, який був в'язнем совісті і провів чотири роки в китайських тюрмах, на основі свого досвіду сказав, що описаний Лі випадок є досить незвичайним. Ув’язнених чоловіків зазвичай не перевозять разом з ув’язненими жінками — їхнім переміщенням керують різні підрозділи в'язниць. Також, хворих в'язнів лікують в амбулаторному приміщенні, а не у якомусь старому, занедбаному будинку.
Студент, який працював помічником в офісі шпиталю, сказав Лі, що він розумів, що послідовників Фалуньгун використовували у якості донорів органів, і ці сім ув'язнених, яких закрили у тому старому занедбаному будинку, були послідовниками Фалуньгун, яких привезли як живих донорів органів.
Цей студент також сказав Лі, що його знайомий студент завжди чергував у операційній і став «м'ясником».
«Він одного за одним убивав людей за допомогою свого скальпеля і став просто безсердечним», — розповів студент.
Перший шпиталь при Медичному університеті Чунціна є державним медичним закладом загального призначення «Рівня А». На його офіційному веб-сайті вказано: «Наш шпиталь єдиний у Чунціні, який має ліцензію на виконання операцій з пересадки печінки та нирок, оскільки ми маємо найкращі передові технології для пересадки органів».
Один із прибиральників у шпиталі сказав Лі: «Лікарі тут не роблять операції, вони фактично вбивають людей. Кров тут розбризкана по всій підлозі операційної».
Цей прибиральник сказав, що хоча вони миють підлогу за допомогою шлангів, однак, щоб вимити операційну потрібно дві години. «Як таке може назвати хірургічною операцією? Як на мене, це більше схоже на жорстокі вбивства», — сказав Лі цей чоловік.
Він також розповів Лі, що ці операції проводять на третьому і четвертому поверхах у будинку навпроти корпусу стаціонарного відділення.
Лікар Чжан довгий час працював у відділку логістики в одній лікарні на материковому Китаї. Зараз він мешкає у Бангкоці. Він розповів Великій Епосі, що зазвичай під час операцій пересадки органів підлогу в операційній не заливає кров'ю так сильно.
«Як правило, такого не відбувається, — сказав він. — Під час виконання операції, лікарі знають методи, що спиняють кров, наприклад, використовують гемостатичні плоскогубці і кліпи. Якщо вся підлога в крові, то це може бути тільки у випадку медичної недбалості. Безумовно, часто такого бути не може».

Ліфт з обмеженим використанням

Лі також сказала, що вона не раз бачила, як посеред ночі чотири-п'ять чоловік штовхали каталки з трупами до секретного ліфту.
«Ніхто не використовував цей ліфт удень», — сказала Лі і додала, що їй було цікаво, чи був позаду нього таємний прохід.
Трупи на цих каталках були добре вкутані в зелену ковдру — в декілька шарів, як сказала Лі. «Звичайні» трупи ніколи не замотували таким чином, і їх завжди перевозили звичайним ліфтом, як сказала вона.
«Ніхто не повинен був бачити тіл, які перевозили у секретному ліфті. Можливо, то були тіла загиблих після примусового видаляння у них органів», — додала вона.
Свідчення примусового видаляння органів у Китаї важко отримати, говорять канадські адвокати, Девід Кілґур та Девід Мейтас — автори звіту 2006 року, який підтвердив факти вбивств послідовників Фалуньгун у Китаї з метою вилучення їхніх органів.
«Немає жертв, які вижили, щоб вони могли розказати, що з ними сталося. Причетні до цих злочинів навряд чи зізнаються у тому, що вони вчинили злочини проти людства», — говориться у звіті.
Однак автори звіту кажуть, що вони зібрали багато непрямих доказів, серед яких дуже короткий відрізок часу на очікування необхідного органу і величезна кількість підтверджень, які було отримано під час телефонних дзвінків, що малюють «убивчу» картину.
«Веб-сайти китайських лікарень певний час рекламували короткий термін очікування для пересадки органів.… Якщо уважно подивитися на ці рекламні заяви, то вони кажуть нам, що є велика кількість живих людей, органи яких можна використати при необхідності», — говориться у звіті.
Ґрунтуючись на своїх дослідженнях Кілґур і Мейтас зробили висновок, що з 2000 по 2005 рр., 41,5 тис. органів було незаконно вилучено у людей, які, найімовірніше, були ув'язненими послідовниками Фалуньгун. І Кілґур, і Мейтас після того, як був опублікований їхній звіт, під час різних заходів і зустрічей розповідають, що практика незаконного вилучення органів у послідовників Фалуньгун та в інших в'язнів совісті в Китаї продовжується.
Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...