• Злочини китайського режиму та спадщина Холокосту

  • Понеділок, 13 жовтня 2008 року
Девід Мейтас, відомий канадський адвокат, який спеціалізується на питаннях захисту прав людини і активно виступає за притягнення до суду нацистських злочинців, прибув до Ізраїлю. У його руках додаткові відомості про насильницьке видаляння органів у послідовників Фалуньгун у концтаборах китайського режиму.

«Ми отримуємо далі свідчення про те, що у Китаї відбувається насильницьке виаляння органів у людей, які займаються Фалуньгун», — говорить Девід Мейтас, один із найбільш відомих адвокатів у галузі захисту прав людини в Канаді та в усьому світі.

Починаючи з 2006 року, Девід Мейтас докладає зусиль до того, щоб довести до відома громадськості та до людей, які ухвалюють повноважні рішення, результати звіту «Кривавий урожай», одним із авторів якого він є. Мейтас, який присвятив значну частину свого життя тому, щоб притягти до суду нацистських злочинців, прибув до Ізраїлю як учасник конференції з проблеми антисемітизму, яку організував

Тель-авівський університет

Звіт «Кривавий урожай було вперше видано в 2006 році, через кілька місяців після того, як The Epoch Times оприлюднила факт насильницького видаляння органів у послідовників Фалуньгун, яке проводиться за сприянням китайської влади. У процесі розслідування були здійснені телефонні дзвінки до центрів з пересадки органів у Китаї під приводом зацікавленості в купівлі органів, особливо органів послідовників Фалуньгун, які в Китаї вважаються найбільш здоровими людьми. Під час цих телефонних розмов лікарі китайських шпиталів визнали, що в Китаї є органи, які видалили у послідовників Фалуньгун.

«Більшість із наших попередніх доказів було отримано від влади Китаю і багато з наших нових доказів також надійшли від влади Китаю. Останнім часом китайський уряд через телевізійний канал «Фенікс» у Гонконзі випустив документальний фільм, метою якого є спростування доказів, представлених у звіті «Кривавий урожай». У фільмі беруть інтерв`ю у людей, які заперечують те, що було ними сказано та процитовано у звіті.

Лу Гуо Пінг, один із тих лікарів, який під час телефонної розмови обмовився про свою участь у видалянні органів, у фільмі визнає, що була така розмова, визнає, що його запитували про органи послідовників Фалуньгун, визнає, що спрямував пацієнтів до іншого шпиталю, але відкидає всі інші звинувачення, які були у записі розмови. У записі телефонної розмови Лу сказав, що тепер він не може продавати органи послідовників Фалуньгун, і спрямував пацієнтів до іншого шпиталю.

«У фільмі, який знято китайським урядом, він звинувачує нас у фальсифікації роздруківки, але у нас є касета оригінал, — каже Мейтас і додає. — Речі, які він не визнає й відкидає, так переплетені разом, що їх неможливо роз`єднати. З люб`язності китайської влади у нас тепер є «пістолет, з якого йде дим» — зізнання у фільмі, що доповнюють наші роздруківки, які показують, що ця людина причетна до виаляння органів у живих послідовників Фалуньгун».

«Китайський уряд намагається спростувати наші докази в такій безглуздій формі, яка виявляє те, що їм немає чого сказати на противагу, власне, вони самі ставлять себе у положення злочинця», — додає Мейтас.

Якою була реакція, коли Ви розповідали урядовцям світу про видаляння органів?

Деякі підтримують, деяких це шокує, деякі сумніваються, але ні в кого немає свідчень, які це спростували би. Частина людей із політичних чи економічних причин вимагають доказів, які неможливо добути. Вони просять такі докази, які заведено мати в їхніх країнах. Вони навіть не роблять спробу зрозуміти, що існують труднощі у збиранні фактів у галузі правопорушень у країні з тоталітарним режимом, де документи засекречено та існує система залякування. Це залежить від того, відкриті люди чи ні. Якщо вони відверті, то вони з нами. Якщо вони закриті, нам немає що сказати».

Чому центральні засоби інформації не висвітлюють цю тему?

«Деякі висвітили, деякі ні. Кожний має своє особливе пояснення. У нас взяли інтерв`ю в CNN, але потім повернулись до нас і сказали, що репортажу не буде, оскільки вони хочуть рівноваги. Задля цього вони хочуть узяти інтерв`ю у китайської влади, але китайська влада не хоче нічого говорити».

В Австралії Майк Скетекі написав статтю, але його газета не опублікувала її. Газета належить компанії Firefox, яка належить фірмі Мердока. Мердок є власником «Фенікса», що створив документальний фільм китайського уряду, який намагався спростувати наш звіт. «Фенікс» — це телевізійний канал у сучасному Гонконзі, який намагається укорінитися на китайському ринку. Тут присутні ділові інтереси, які протистоять меті нашого звіту.

Канадська телекомпанія СВС показала документальний фільм, який розповідає про наш звіт. Китайське посольство зажадало від СВС, щоб вони не демонструвати цей фільм. Тому СВС зв'язалася з режисером фільму і попросила внести зміни до фільму. Коли той відмовився, вона змінила уривки у фільмі без його згоди.

Я бачу, що люди самостійно накладають цензуру або підкоряються тиску китайського уряду, керовані економічними або політичними інтересами. Іноді є (у засобів інформації) помилкове розуміння поняття рівноваги, що створює помилкову симетрію між правильним і неправильним, між порушенням прав людини і відмовками».

Що спонукало Вас зайнятися проблемою видаляння органів?

«Я є адвокатом із захисту прав людини у міжнародному масштабі, й це саме порушує права людини у світі. Причиною, яка спонукала мене зайнятися цим у такій формі, є жахливість подій, які відбуваються, не розв'язність проблеми і те, що так мало людей роблять щось для обговорення цих проблем. Я адвокат, у якого є досвід збору аргументів, узагальнення доказів і подання позову. Завдяки моєму досвідові я можу виконувати справи, які інші не роблять».

Що спонукало Вас захищати права людини?

«Не дивлячись на те, що я і моя сім'я не жертва Катастрофи, я єврей, і я усвідомлюю, що якби перемогли нацисти, а не союзні країни, жоден єврей не був би живий сьогодні. Я відчуваю, що я хочу зробити щось, для того, щоб створити спадщину Катастрофи і додати сенсу загибелі мільйонів людей. Спадщина, яку я хочу створити, це спадщина з прав людини».

Девід Мейтас доклав багато зусиль, щоб притягнути нацистських злочинців до суду в Канаді. Він боровся за ухвалення судовим законодавством законів, відповідних державі Канада, які дозволять позбавити канадського громадянства нацистських злочинців, які отримали громадянство обманним шляхом.

Чому так важливо, щоб нацистські злочинці постали перед судом?

«Для того є кілька причин. По-перше, немає закону про термін давності у разі вбивства в Канаді і в більшості країн. По-друге, це допомагає представити докази суду, знову нагадати, що ці злочини таки відбувалися. Якщо хочемо зберегти живою пам'ять про Катастрофу, ми повинні думати про те, як це зробити, і це один із шляхів. Потрібно збирати свідчення і протистояти запереченню Катастрофи.

Ми також повинні думати про можливі злочини. Було декілька випадків геноциду після Катастрофи, і однією з причин того, що були такі випадки, було те, що злочини нацистів уникли покарання. Потрібно дати зрозуміти всім, хто здійснює геноцид у світі: що це не важливо, де ви знаходитеся і скільки часу минуло, вам не уникнути покарання. Потрібно утворити таку систему, яка нагадуватиме потенційним злочинцям про це. Ми робимо це не тільки для злочинців, також і для жертв, і це додатковий шлях створити для них спадщину. Зусилля з притягнення злочинця до суду не повинні закінчитися смертю вбивць. Ми повинні намагатися опубліковувати документи, знаходити відповідальних і опубліковувати, хто відповідальний.

Ми повинні робити це для себе. Ухилятися від злочинів проти людства — це відсутність людяності. Ми, люди, повинні робити це ради себе, боротися із злочинами проти людяності».

Що дає Вам силу продовжувати цю справу?

«У багатьох людей є відчуття безвихідності тому, що немає нічого, що вони могли б зробити. З погляду кожного, це можливо так. Єдиний шлях, щоб справи зрушилися з мертвої точки, це коли багато індивідуумів роблять справи разом. Можна сказати щось схоже про уряд в демократичній державі: ніякий уряд не обирається одним голосом, який сенс голосувати? Але, якщо всі не проголосують, не буде демократії. Насправді, групи осіб, маси осіб, які діють разом, привносять зміни. Єдиний шлях змусити маси діяти, це коли особи один за одним починають діяти. Мої зусилля направлені не тільки на те, щоб залучити неурядову сферу, але іноді й уряди.

Я брав участь у цій справі вже довгий час і бачив, як посилюється вплив особистих зусиль протягом цього тривалого часу. Я брав участь у боротьбі з апартеїдом, у боротьбі проти порушень прав людини в Радянському Союзі і в країнах з фашистським режимом у Південній Америці. У той час все це, в чому я брав участь, виглядало як дуже тиранічні режими з глибоким корінням і особи, які виступають проти. У результаті люди, які виступали проти цих режимів, керовані твердою вірою у свою правоту, залишилися, а тиранічні режими зникли. На мою особисту думку, можливо, сьогодні люди не звертають увагу на те, що я кажу, але якщо те, що я кажу правильно, врешті-решт, саме ця тверда віра переможе».

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...