• У Китаї ніколи не було офіційної заборони практикувати Фалуньгун

  • Четвер, 5 серпня 2010 року
 

У цьому році виповнилося 11 років відтоді, коли китайська комуністична влада почали кампанію масових репресій відносно послідовників духовної практики Фалуньгун. Однак, і процес заборони, і сама заборона на цей метод духовного вдосконалення не має нікого законного обґрунтування і є прямим порушенням Конституції і законів КНР.

Протягом цих років чисельні китайських адвокати та фахівці в галузі права давали свою оцінку з приводу дотримання правових норм китайською компартією відносно Фалуньгун. Як правило, їхні думки сходяться в одному - в Китаї ніколи не було офіційної заборони на Фалуньгун, арешти та вироки тільки за приналежність до групи послідовників Фалуньгун є незаконними.

Нижче систематизовані факти, на підставі яких був зроблений вищевказаний висновок.

У всіх цивілізованих країнах офіційна заборона відбувається за допомогою видання відповідного закону, в якому вказується, що певний вид діяльності є протиправним. Потім відповідний державний орган виконавчої влади видає відповідне розпорядження. При цьому, як перше, так і друге не повинно суперечити Конституції.

Конституція КНР і міжнародний договір захищають прихильників Фалуньгун

Найперше, що варто відзначити, це те, що в Конституції КНР, розділ другий статті 35 говориться: «Громадяни Китайської Народної Республіки мають право на свободу висловлювань, публікацій, зборів, створення співтовариств, союзів і організацій, проведення демонстрацій і маніфестацій».

У статті 36 говориться: «Громадяни Китайської Народної Республіки мають право на свободу віросповідання. Жоден державний орган, громадська організація або приватна особа, не може перешкодити громадянам сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої».

У жовтні 1998 року китайська влада ратифікували Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Серед положень про права людини, у статті 18 пакту говориться: «Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. ... Ніхто  не  повинен  зазнавати  примусу,  що  принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір».

Отже, і міжнародний договір і положення Конституції КНР захищають право послідовників Фалуньгун вільно практикувати та триматися уявлень цього духовного вчення.

У статті 5 Конституції КНР підтверджується її верховенство у правовій системі країни: «Ніякі закони, укази, або місцеві правила та інструкції не можуть суперечити Конституції. ... Всі державні органи, збройні сили, політичні партії і громадські організації, підприємства та установи зобов'язані дотримуватися Конституції і закони».

Реалізація «заборони»



У другій половині дня 22 липня 1999 р. за наказом колишнього на той час голови китайської компартії Цзяна Цземіня через центральне телебачення КНР від імені міністерства внутрішніх справ по всій країні була поширена інформація про три документи: «Рішення про заборону діяльності Асоціації Фалуньгун», «Повідомлення ЦК КПК про те, що членам компартії заборонено практикувати Фалуньгун», а також циркуляр міністерства громадської безпеки про заборону практики Фалуньгун.

Перший документ. По-перше офіційно заборона стосувалася діяльності організації Фалуньгун, а не самої духовної практики. І, по-друге, на той момент організація, яку заборонила влада (Асоціація), вже три роки, як офіційно не існувала.

У 1993 році Фалуньгун був офіційно визнаний як напрям цигун Китайським товариством дослідження цигун. У той же рік була створена Асоціація Фалуньгун, з офіційною назвою «Товариство дослідження Фалуньгун». У вересні 1994 року і в 1995 році засновник даного напряму цигун Майстер Лі Хунчжі завершив проведення лекцій в Китаї та за кордоном. «Товариство дослідження Фалуньгун» займалася організацією та проведенням цих лекцій, і після того як вони були завершені в 1995 році, вона стала практично не потрібна. У березні 1996 року вона офіційно вийшла з Китайського товариства вивчення цигун та пройшла весь юридичний процес своєї ліквідації.

Тобто в липні 1999 року китайська влада офіційно заборонила організацію, яка юридично не існувала з березня 1996 року.

Другий документ. Заборона практикувати Фалуньгун членам компартії є внутріпартійним документом, що стосується дуже невеликого числа громадян, в порівнянні із загальним їх числом. Всього в КНР проживає понад 1,4 млрд. людей, у той час як членів компартії налічується тільки більш 70 млн.

Третій документ. Циркуляр міністерства громадської безпеки про заборону було винесено на підставі перших двох документів міністерства внутрішніх справ. Він не має законного обґрунтування, оскільки перші два документи не забороняють громадянам займатися Фалуньгун.

При цьому ні Міністерство внутрішніх справ, ні Міністерство громадської безпеки не пояснили, на підставі яких конкретних діючих законів вони прийняли свої рішення.

Міністерство внутрішніх справ повідомило лише, що Асоціація Фалуньгун є «незаконної організацією» на підставі «Правил реєстрації громадських організацій».

Однак саме на підставі цих документів по всій країні почалися масові облави і арешти. За різними даними, за перші кілька днів було арештовано більше 300 тисяч послідовників цього духовного руху.

Недолуга спроба підвести репресії під законодавчу базу

У перший час багатьох садили в тюрми й відправляли в виправні табори без суду, оскільки не було жодного закону, на підставі якого можна було б винести вирок за заняття Фалуньгун.

Згодом комуністична влада спробувала заповнити цю прогалину і підвести під свою репресивну політику юридичну базу.

30 жовтня 1999 р. Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників ратифікував «Рішення про заборону організацій єретичних релігій та заходи запобігання діяльності цих організацій і покарання». Так з'явилася стаття 300 Кримінального кодексу КНР: «Перешкоджання виконанню державних і адміністративних законів шляхом створення та використання організацій сектантського та єретичного характеру».

Саме ця стаття аж дотепер використовується в КНР в більшості судових розглядах пов'язаних з Фалуньгун.

Однак немає жодного висновку експертизи та офіційного документа, в якому б Фалуньгун був зарахований до «організації сектантського і єретичного характеру».

Незабаром з'явився ще один документ «Роз'яснення Верховного народного суду і Верховної народної прокуратури про практику розгляду судами справ за участю організацій сектантського і єретичного характеру» (частини 1 і 2). Варто відзначити, що він не маємо юридичної сили, оскільки прийнятий з перевищенням повноважень та в порушення закону. Стаття 42 Закону КНР «Про законотворчість» встановлює, що роз'яснення прийнятого в установленому порядку закону може давати тільки Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників.

А в 2005 році Міністерство громадської безпеки КНР видало документ, у якому 14 релігійних рухів були зараховані до «організацій сектантського і єретичного характеру». Важливо не те, що дане Міністерство також перевищило свої повноваження, тому що воно не компетентно вирішувати подібні питання, а те, що серед цих рухів не було Фалуньгун, як не було згадки про цю практику і в роз'ясненнях суду та прокуратури.

Протягом усіх цих років китайська компартія намагається переконати міжнародну спільноту в тому, що заборона Фалуньгун у країні здійснюється повністю в рамках законодавства. Однак з усього вищесказаного видно, що в країні з тоталітарним режимом законодавство є всього лише інструментом в руках партії-диктора, що маніпулює ним за своїми потребами.

Тим не менше, число жертв репресивної політики компартії КНР з кожним роком зростає. Згідно з неповною статистикою Інформаційного центру Фалунь Дафа, в даний час в результаті репресій в КНР вже загинуло 3383 прихильників Фалуньгун, сотні тисяч перебувають в ув'язненні в тюрмах і виправно-трудових таборах.  

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...