• Що може зробити комуністичний режим з жінкою за віру. ШОКУЮЧІ ФОТО

  • Середа, 2 вересня 2009 року
 

Китай. В ході заходів щодо «забезпечення безпеки» пекінської Олімпіади, 9 липня 2008 року були заарештовані Ван Хунся та її чоловік Цзян Чженьбай. Їх відправили в трудові виправні табори Китаю. Через півроку ув'язнення Ван від репресій і катувань стала майже калікою. Їхні «злочини» полягали в тому, що вони є послідовниками духовної практики Фалуньгун.

Внизу посилання на фотографії Ван Хунся після тортур. Обережно, фото можуть шокувати:

Чоловік Ван працював поліцейським у в'язниці міста Вейфан провінції Шаньдун. У 2000 році його звільнили через те, що він не захотів припинити займатися Фалуньгун, як того вимагала партія. Протягом цих років подружжя зазнало численних переслідувань з боку влади.

Нижче подано розповідь Ван Хунся про те, що вона пережила під час ув'язнення в трудовому таборі:

 

Мене звуть Ван Хунся, мені 47 років, займаюся Фалуньгун. Рано вранці 9 липня 2008 року близько 40 співробітників органів правопорядку прийшли до нас додому. Я почула їх і щільно зачинила всі двері та вікна. Тоді вони по сходах залізли на балкон, розбили вікно й увірвалися в квартиру. Не пред'явивши жодних ордерів, вони перевернули все догори дном, забрали всю нашу оргтехніку, деякі особисті речі і більше 30 тисяч юанів, а також книги Фалуньгун. При цьому ніякої опису конфіскованих речей складено також не було.

Нас з чоловіком відвезли в місцеву поліцейську дільницю, де протримали 1 місяць, після чого відправили в трудові табори. Чоловіка відправили в чоловічій трудовий табір №2 в місті Чжанчю провінції Шаньдун, а мене - до четвертої групи четвертого загону жіночого трудового табору №2 провінції Шаньдун.

Завданням двох начальниць загону, поліцейських У Сюйлі і Лі Чин, було моє «перетворення». Спочатку вони почали цей процес з удаваної доброти, намагаючись умовити мене відмовитися від практики Фалуньгун. Коли цей спосіб не дав результату, вони почали застосовувати тортури, переходячи від більш легких до більш жорстоких.

Почали з позбавлення мене сну. Спочатку мені давали спати 5 годин, потім лише 2 години. Це призвело до того, що я цілий день ходила як у тумані, з неясною головою.

Далі вони використовували «покарання стоянням». У день мене примушували стояти більше 20 годин. Навіть коли я їла, теж не дозволяли сідати.

Після цього мені стали забороняти ходити в туалет. А потім заборонили митися, від чого тіло й одяг мої почали смердіти. Далі вони почали мене бити.

Кожного разу, коли У Сюйлі викликала мене для «розмови», вона ставила мені запитання, на які я не відповідала або ж відповідала не те, що вона хотіла почути. Тоді вона починала бити мене спочатку кулаком, а потім елеткрошокером по грудях у ліву частину. Хоч вона і була жінкою, але жіночого в ній майже нічого не залишилося. Її спеціально навчали, як і куди бити жінок, щоб їм було максимально боляче. При цьому їх керівництво вимагало виконання плану по «перетворенню», тому вона дуже старалася і сильно лютувала, коли не добивалася мети.

У результаті тривалого побиття я не завжди могла тверезо міркувати. Мої мучительки ще написали на моїй руці лайки на засновника Фалуньгун майстра Лі Хунчжі.

24 вересня 2008 року мене і ще більше 50 ув'язнених послідовників Фалуньгун відправили в жіночий трудовий табір №1 міста Цзінань провінції Шаньдун.

У цьому таборі теж почали з психологічної обробки - «промивання мізків», а потім стали застосовувати катування, тривале ув'язнення в одиночній камері, примушували до рабської праці, потім знову застосовували хибну доброту. Таким чином, у людини легко з'являється стокгольмський синдром*, дуже складний душевний стан, і відчувається сильний психологічний тиск.

Перебуваючи тривалий час в таких умовах, на початку грудня у мене з'явилося запалення лівої руки, а потім і грудей. Після обстеження лікар сказав, що терміново потрібно робити операцію. Але адміністрація табору не захотіла платити за операцію, проте й побоялася залишати мене в такому стані. Тому 9 січня 2009 мене звільнили для лікування.

Довідка:

* Стокгольмский синдром — психологічний стан, що виникає від страху в людей, захоплених у заручники, коли вони починають симпатизувати і навіть співчувати своїм загарбникам, або ототожнювати себе з ними.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...