Спочатку держава, потім я — історія давнього Китаю

Фань Чжун'янь (989―1052 н.е.) був видатним літератором і чиновником в часи династії Північна Сун. Найбільше він відомий за вислів: «Треба в першу чергу піклуватися про державні інтереси, і в останню ― насолоджуватися особистим щастям».

Фаню було всього два роки, коли помер його батько. З дитячих років йому довелося випробувати всі тяготи життя. Дві порції каші були єдиною їжею протягом дня, яку він міг собі дозволити. Взимку Фань розрізав заморожену кашу на шматки та їв. Коли мати залишила його, життя хлопчика стало ще гіршим, і Фань був змушений шукати притулок у храмі.

Його поселили в кімнаті для гостей, де він старанно вчився. Щоб побороти втому, він умивав обличчя холодною водою, або дрімав напроти стіни. В історичних записах зазначається, що він не підходив до свого ліжка, щоб поспати, протягом п'яти років. Одного разу батько його товариша по навчанню дізнався, що Фань міг дозволити собі тільки одну порцію каші в день, і передав йому гостинець з кількома смачними стравами. Але Фань не торкнувся до них. Коли його запитали, чому, він відповів: «Я дуже вдячний за вашу доброту, але боюся, що ця смачна їжа може зіпсувати мене, і в майбутньому я не зможу їсти свою кашу».

Хоча Фань жив дуже бідно, але був дуже суворий до себе. Якось він випадково виявив чашу, повну срібних злитків, заховану в його кімнаті, але нічого не взяв. Незабаром Фань успішно склав імператорський іспит і вступив на державну службу. Коли він зустрівся із ченцями, які дали притулок йому в храмі, він розповів їм, що бачив срібні зливки у своїй колишній кімнаті. Ті, відповідно до його опису, знайшли там срібло. Під враженням від його чесності ченці із захопленням казали: «Коли до влади прийшов такий чиновник як Фань, для народу, нарешті, наступили добрі часи».

Ставши міністром, Фань боровся із хабарництвом, кумівством. Він запропонував низку заходів, щоб поліпшити роботу державної служби нагляду, зміцнити армію і справедливо розподілити земельні ділянки. Виступав за те, щоб на посаду відповідальних за розвиток сільських угідь обирали людей, які добре зналися на веденні господарства. Однак минув рік, і старі чиновники, боячись втратити свою владу, не дали йому продовжувати свої перетворення. Фаня понизили на посаді до службовця місцевого управління, і він змушений був залишити столицю.

Повернувшись у рідні місця, Фань на свої заощадження, які накопичив за довгі роки служби, придбав великі сільгоспугіддя, які назвав «Справедливим господарством». Він ретельно відбирав людей на посаду керівників. Весь дохід від продажу врожаю він використовував для оплати навчання місцевої молоді з бідних сімей та на догляд за літніми людьми. Ці благодійні сільгоспугіддя успадкували діти Фаня і підтримували їх протягом кількох поколінь.

Хоча Фань Чжун'янь жив дуже скромно, але більшу частину свого доходу жертвував на благодійність. Він володів чималими прибутковими сільськогосподарськими угіддями, але так і не побудував для себе великого будинку. Після його смерті родина хотіла тихо поховати Фаня, покликавши на церемонію оплакування лише родичів. Проте сотні людей прийшли, щоб висловити йому свою вдячність і глибоку печаль. Люди, що отримали благодійну допомогу від сільгоспугідь Фаня, провели триденний піст, щоб ушанувати його пам’ять. Дізнавшись про смерть Фань Чжун'яня, жителі областей, де він колись служив, почали зводити меморіальні храми із його статуями. За династії Сун на одному із них з'явився напис: «Завдяки Фань Чжун'яню, імператорський двір династії Сун може насолоджуватися миром».