У Китаї існує ще одне значне традиційне свято, що називається Цінмін, що в перекладі означає «світлий і ясний» або, коли говорять про царя, «бездоганний і справедливий». Це свято відзначають у 15-й день після весняного рівнодення. Цього року він припав на 5 квітня. Це день, коли китайці відвідують могили предків, щоб ушанувати їх, а також святкують прихід весни.
У пам’ять про Цзє Цзитуя
Через рік Чун Ер, правитель царства Цзінь, прийшов на могилу Цзє. На його подив, він виявив, що спалена верба залишилася живою, і на ній з’явилося багато нових гілок із зеленим листям. Здавалося, ніби то Цзє вітав його і закликав залишатися бездоганним і справедливим.
Через рік Чун Ер, правитель царства Цзінь, прийшов на могилу Цзє. На його подив, він виявив, що спалена верба залишилася живою, і на ній з’явилося багато нових гілок із зеленим листям. Здавалося, ніби то Цзє вітав його і закликав залишатися бездоганним і справедливим. Ілюстрація: Чжіцін Чень/Велика Епоха
Про походження свята Цінмін можна дізнатися із легенди, описаної у «Цзо Чжуань», одному з найбільш ранніх творів з історії Китаю, що описує значну частину періоду Весни й осені (770—476 рр. до н.е.).
Наслідний принц Чун Ер (697—628 рр. до н.е.) був вигнаний із царства Цзінь улюбленою наложницею батька Ліцзі. Під час свого 19-річного вигнання Чун Ер жив у неймовірних злиднях, і йому служили тільки кілька вірних йому людей. Цзє Цзитуй був одним із них.
Одного разу, перебуваючи на межі смерті від голоду, Чун Ер знепритомнів. Щоб урятувати йому життя, Цзє відрізав шматок плоті від свого стегна і приготував тарілку супу для свого пана.
Чун Ер був глибоко зворушений тим, що зробив Цзє, і пообіцяв у майбутньому відплатити йому. Але Цзє наполягав на тому, що йому не потрібно ніякої винагороди і що він лиш бажає бездоганного і справедливого правителя для царства Цзінь.
Після того як Чун Ер зійшов на престол, він скликав людей, які залишилися відданими йому і щедро їх нагородив. Як новий цар Чун Ер нагородив навіть тих, хто зрадив його, але тепер підтримав. Однак він забув про Цзє.
Коли Чун Ер зрештою згадав про свого рятівника і жертву, на яку той пішов, то його охопив жаль, що він знехтував людиною, яка допомогла йому у найтяжчу хвилину. Він відправив гінця, аби знайти Цзє і запросити його у палац. Але Цзє переїхав із матір’ю вглиб лісу на горі на північному сході Китаю. Цар особисто відправився на ту гору шукати Цзє, але так і не зміг його знайти.
Один із радників запропонував підпалити гору із трьох боків, аби змусити Цзє вийти. Чун Ер послухався цієї поради і підпалив гору. Пожежа вирувала три дні, та, як і раніше, слідів Цзє і його матері не було.
Пізніше Цзє знайшли мертвим — він сперся на стовбур великої верби. В отворі напівзгорілого дерева знайшли записку, написану кров’ю на шматку тканини. У ній говорилося:
Я відрізав власну плоть, аби допомогти Вам, єдиного бажаючи — щоб мій цар був бездоганний і справедливий.
Краще вже бути мертвим під вербою і забутим, ніж чиновником поруч із Вами.
Мій цар, я — у вашому серці, будь ласка, коли думаєте про мене, шукайте в собі недоліки.
Я вмираю без жалю, лише бажаючи, щоб мій ван* дбав про царство і був бездоганний і справедливий.
*Ван — правитель, цар у Стародавньому Китаї.
Цар послухався поради і підпалив гору, аби змусити Цзє вийти. Пожежа вирувала протягом трьох днів, та, як і раніше, не було й сліду Цзє.
Цар послухався поради і підпалив гору, аби змусити Цзє вийти. Пожежа вирувала протягом трьох днів, та, як і раніше, не було й сліду Цзє. Ілюстрація: Чжіцін Чень/Велика Епоха
По щоках Чун Ера покотилися сльози, він так засмутився, що голосно заволав. Він засунув записку Цзє у кишеню рукава і присягнувся бути бездоганним і справедливим правителем для свого народу.
Цзє поховали під вербою, і, в пам’ять про нього, цар наказав, щоб у цей день було заборонено палити вогонь. Цей день назвали днем Ханьши або днем холодної їжі, оскільки без вогню люди були змушені їсти нерозігріту їжу.
На наступний рік, у річницю смерті Цзє, цар у супроводі чиновників прийшов на його могилу. На їхній подив, вони виявили, що велика верба вижила і була повна нових гілок із зеленим листям. Здавалося, що то Цзє привітав їх і закликав царя залишатися бездоганним і справедливим.
Побачивши це, Чун Ер втішився і відчув себе щасливим. Він згадав слова із записки Цзє — «бездоганний і справедливий», у пам’ять про цей випадок день і був названий Днем Цінмін (якщо мається на увазі правитель, то з китайської це перекладається як «бездоганний і справедливий»; якщо погода, то «світлий і ясний»).
У записах наголошується, що Чун Ер дійсно був бездоганним і праведним царем, а народ Цзінь під його правлінням жив у мирі та злагоді.
Із цього часу День Цінмін став для китайців важливою подією, за традицією у цей день поминають предків.
