• Культура стародавнього Китаю: Переливатися всіма кольорами веселки — ідіома 44

  • Вівторок, 8 квітня 2014 року
У своїй поемі Цзян порівняв жінку із квіткою: «Червоний лотос у тихій заводі... вона переливається всіма кольорами веселки, прекрасна і сяюча». Ілюстрація: Флора Чун/Велика Епоха

У своїй поемі Цзян порівняв жінку із квіткою: «Червоний лотос у тихій заводі... вона переливається всіма кольорами веселки, прекрасна і сяюча». Ілюстрація: Флора Чун/Велика Епоха

У період Північних і Південних династій (420—581) жив поет Цзян Янь. Він був відомим літератором свого часу і майстром фу.
Фу (кит. 赋) — жанр традиційної китайської літератури, що являє собою ритмічну прозу, що переривається віршами. Це свого роду поема у прозі, що стала популярною у стародавньому Китаї, особливо в період династії Хань.
У молодості Цзян старанно вивчав літературу. Він написав чимало чудових віршів і поем у стилі фу.
Однією із його найбільш знаменитих поем у цьому стилі була «Лі Се Фу», яку він присвятив красі і витонченості однієї жінки. У поемі Цзян написав:
«З першого погляду на цю прекрасну даму вона здається червоним лотосом у тихій заводі. Коли вона рухається, її граціозні жести, немов дивовижні хмари, що летять із круч. Вона переливається всіма кольорами веселки, чарівна і сяюча».
Із цієї поеми і народилася ідіома 五光十色 (wǔ guāng shí sè), яка дослівно означає «п’ять променів світла і десять кольорів» і часто перекладається як «переливатися всіма кольорами веселки» або «різнокольоровий», «строкатий».
Цією ідіомою описують те, що є одночасно і красивим, і барвистим, і яскравим.
Доюй Чжун, Велика Епоха

Читайте також:
Підписатися:

Г

Д

Є

З

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

У

Ц

Я

Social comments Cackle

загрузка...