Історія Китаю (35): Ті-ін — самовіддана дівчина, яка звільнила з в'язниці свого батька

Історія про самовіддану дівчину, яка звільнила із в'язниці свого батька, несправедливо звинуваченого в скоєнні злочину, і допомогла скасувати жорстокі тілесні покарання засуджених, сталася за часів зародження династії Хань.

Попередня династія Цінь залишила прийдешній династії жахливу «спадщину» — тілесні покарання винних у скоєнні злочинів, які широко застосовувалися за часів Цінь. На початку правління Хань існувало три види тілесних покарань у залежності від ступеня тяжкості злочину: винному наносили татуювання на обличчя, відрізали ніс, вуха або кінцівки. Каліцтва приносили великі страждання і на все життя перетворювали на каліку людину, знівечену з волі суддів, які непохитно виконували закони імператора.

Однак знайшлася самовіддана дівчина, яка насмілилася виступити проти нелюдської практики «тілесних покарань». Завдяки її сміливому вчинку імператор династії Хань — Вень-ді вирішив скасувати жорстокий метод покарання винних. Звали цю дівчину Ті-ін.


Ті-ін була наймолодшою з п'яти дочок відомого лікаря Чуньюй І. Свого часу він обіймав посаду керуючого громадськими коморами в царстві Ці, тому й отримав прізвисько «Цан-гун» («Повелитель комор»). Поряд із державною службою він також навчався лікувальній справі у знаменитого цілителя. Чуньюй І згодом залишив службу, щоб повністю присвятити себе медицині, і через деякий час як лікар набув широкої популярності серед місцевих жителів.

Одного разу до Чуньюй І звернулася дружина дуже впливового і багатого чоловіка, яка страждала запущеною формою хвороби. Обстеживши пацієнтку, Чуньюй І сказав, що його вмінь недостатньо, щоб лікувати такі захворювання. Однак родина хворої наполягала на своєму, і Чуньюй І під тиском змушений був погодитися, наказавши їй приймати якийсь відвар. Як і очікувалося, лікування не принесло позитивних результатів, і жінка невдовзі померла.

Убитий горем чоловік розгнівався і подав на Чуньюй І скаргу до місцевого суду, стверджуючи, що причиною смерті жінки став виписаний лікарем рецепт. Судові чиновники, не захотівши провести всебічне розслідування, схопили цілителя. Оскільки Чуньюй І раніше обіймав високу державну посаду, то було прийняте рішення відправити його під конвоєм до столиці, щоб там виконати вирок — піддати Чуньюй І тілесному покаранню.

Синів у Чуньюй І не було, а тільки п'ять дочок. Тому щоразу, коли він бачив крізь тюремне вікно своїх ридаючих дітей, то не міг не зітхати від досади: «У мене народилося стільки дочок, і жодного сина! Був би у мене син, він допоміг би мені в скрутному становищі. А від вас яка користь!»

Молодша дочка Ті-ін почула слова батька і вирішила відправитися з ним до столиці, щоб спробувати врятувати його від незаслуженого покарання. Ті-ін мужньо переносила тяготи поїздки, дбаючи не лише про свого батька, але також і про інших мандрівників.

Після прибуття до столиці Ті-ін передала палацовій сторожі прохання на ім'я імператора Веня, в якому мовилося: «Коли мій батько служив чиновником, усі жителі Ці звеличували його безкорисливість і неупередженість. Коли він став лікарем, то врятував безліч життів. Тепер його несправедливо звинувачують у скоєнні злочину і він повинен зазнати суворого покарання. Якщо людину покалічити, то вона залишиться інвалідом на все життя, навіть якщо згодом з'ясується, що вона невинна. Не існує способу виправити перенесені страждання і приєднати до тіла відрізану частину. І навіть якби покараний згодом захотів виправити свої помилки і почати нове життя, він не зможе слідувати цим шляхом. Я чула розповідь про те, що син може спокутувати провину батька. Я дочка свого батька і хочу перетворитися на державну рабиню на все життя, щоб спокутувати гріх мого батька, позбавити його від суворого тілесного покарання і дати йому можливість почати нове життя».

Імператор Вень був глибоко зворушений проханням Ті-ін і вражений її мужністю. Він розпорядився переглянути справу лікаря і відновити справедливість. Своїм указом імператор також скасував жорстокі тілесні покарання засуджених.

Історія про дівчину на ім'я Ті-ін стала відомою у всіх куточках Китаю, і згодом один історик зауважив: «Сини — це прекрасно, але як би мені хотілося виховати таку доньку, як Ті-ін».