• Історія життя великого тибетського йога Міларепи. Ч.2

  • Вівторок, 22 березня 2011 року

За гіперпосиланням читайте початок історії про Міларепу - великого тибетського йога.

У цій статті The Epoch Times Україна продовжує публікацію історії про визначного тибетського йога Міларепу.

Через важкість роботи у мене утворилася велика рана на спині між плечем і хребтом, але я не насмілювався показати її ламі, який, я боявся, буде цим невдоволений. Я також не показував рану його дружині, щоб вона не подумала, що я хочу цим підкреслити, яку важку роботу для них виконую. Тому я нікому не говорив про свою хворобу, а тільки попрохав дружину лами умовити його дати мені обіцяні настанови. Вона пішла до нього і сказала:

- Мій пане, твої пусті витівки із будівництвом будинків тільки виснажують цього бідного юнака. Прошу хоч тепер пожаліти його і дати настанови.

Лама відповів:

- Приготуй хороший обід і поклич його.

Вона приготувала обід і привела мене. Тоді лама сказав:

- Великий Маг, не звинувачуй мене марно, як учора. Що стосується настанов, я їх тобі дам.

І він навчив мене чотирьом формулами прихильності, а також молитвам, правилам і обітницями і на закінчення сказав:

- Вони називаються тимчасовими релігійними настановами. Та якщо ти прагнеш отримати релігійні настанови непідвладні часу, тобто містичні істини, ти повинен чинити так.

І він розповів мені про подвиги його гуру Наропи і закінчив розповідь словами:

- Та навряд чи ти зможеш здійснити таке. Боюся, це надто важко для тебе.

Його розповідь глибоко вразила мене. Я не міг стримати сліз через віру, що переповнювала моє серце, і вирішив виконувати все, що лама мені накаже.

Минуло кілька днів, і лама запросив мене піти на прогулянку. Під час прогулянки ми підійшли до місця, на якому дядьки і двоюрідні брати лами домовилися нічого не будувати і яке тепер ними охоронялося. Тут лама зупинився і сказав:

- Тепер ти повинен побудувати звичайний, з квадратною основою будинок на дев'ять поверхів, з прикрасами у верхній частині, що утворюють десятий поверх. Цей будинок не буде зруйнований, і після закінчення будівництва, я передам тобі істини, які ти прагнеш отримати, і буду забезпечувати тебе всім необхідним, коли здійснюючи Садхану будеш на самоті.

Тут я наважився попросити його запросити у якості свідка його дружину. Він погодився, і я пішов за нею, а лама у цей час зайнявся складанням плану будинку. Дружина лами сказала:

- Звичайно, я можу бути свідком, але твій гуру такий примхливий, що не зверне на нас ніякої уваги.

Знову я взявся за роботу і, заклавши квадратний фундамент, почав зводити будинок. Сталося так, що старші учні мого гуру заради фізичної розминки принесли до того місця, де я працював, великий камінь. Оскільки це був дуже хороший за розміром камінь, я використав його у якості наріжного, встановивши його над фундаментом поблизу отвору для дверей.

Коли я звів другий поверх, Марпа прийшов подивитися на мою роботу. Оглянувши весь будинок дуже уважно і помітивши камінь, який принесли три його старших учня, він сказав:

- Великий Маг, де ти дістав цей камінь?

- Ваша милість, його принесли в якості розминки три твоїх старших учня, - відповідав я.

- Якщо це так, - сказав він, - то ти не маєш права використовувати для будівництва будинку принесений ними камінь. Потрудися витягти його і повернути на місце, звідки він був принесений.

Я нагадав йому про його обіцянку не руйнувати цю будівлю. Та він відповів:

- Я не наказував тобі використовувати як робітників моїх кращих учнів, втаємничених у містичні істини, двічі народжених. Крім того, я не наказую тобі руйнувати всю будівлю, але тільки витягти цей камінь, принесений моїми учнями, і віднести його на попереднє місце.

Мені нічого не залишалося робити, як розібрати зверху до низу зведену мною стіну. Витягнувши камінь, я відніс його туди, звідки він був принесений. Як тільки лама побачив, що я виконав його наказ, то сказав:

- Зараз ти можеш сам принести цей камінь і встановити його у тому ж місці.

Доклавши зусиль, що дорівнюють силі трьох, я зміг це зробити. Цей камінь згодом стали називати Гігантом на знак незвичайної фізичної сили, яку я доклав, щоб підняти його.

Коли був збудований сьомий поверх, у мене біля попереку з'явилася ще одна рана.

У той час прибув Метен-Цемпо з Цанг-Ронга для отримання посвячення в Демчонг-Мандалу. Дружина лами сказала:

- Зараз для і тебе слушна година отримати посвячення.

І я подумав, що сам заслужив посвячення. Адже я зміг побудувати таку будівлю своїми руками, й ніхто мені не допомагав. Ніхто не приніс мені жодного каменя, навіть завбільшки з цапову голову, ні одного кошика землі, жодного глечика води, жодного шматка глини. Міркуючи так, я був цілком упевнений, що буду гідний посвячення. І, поклонившись, зайняв місце серед посвячуваних.

Побачивши мене, лама запитав:

- Великий Маг, що у тебе є для пожертви?

Я відповідав:

- Ваша превелебність обіцяли мені, що коли я закінчу будівництво будинку для сина Вашої превелебності, я отримаю посвячення і настанови. Тому сподіваюся, що Ваша превелебність буде тепер прихильним до мене і удостоїть мене посвячення.

Лама обурився:

- Яка зухвалість! Яке нахабство! За те, що ти поклав кілька кладок глинобитної стіни, я, по-твоєму, повинен передати тобі священне вчення, яке я отримав в Індії, віддавши за нього ціле багатство? Якщо ти можеш заплатити за посвячення, тоді інша справа. Якщо ж ти не можеш, то йди звідси. - І він ударив мене і, схопивши за волосся, виштовхнув з кімнати.

Мені хотілося померти тут же на місці. Я проплакав усю ніч. Тоді дружина лами підійшла до мене і сказала:

- Ламу неможливо зрозуміти. Він говорить, що приніс святе вчення з Індії сюди для блага усіх живих істот, і зазвичай готовий вчити і проповідувати кожному, навіть собаці, якщо вона опиниться перед ним, і молитися за неї. Тому не втрачай у нього віри.

Наступного ранку лама сам прийшов до мене і сказав:

- Великий Маг, тобі краще припинити будувати цей будинок і почати інший, з дванадцятьма стовпами, із залом і каплицею у вигляді прибудови до головного будинку. Коли ти його закінчиш, я передам тобі настанови.

Іще раз я заклав фундамент будівлі. Коли прибудова була майже закінчена, прибув Цуртен-Ванггай родом з Делі, щоб отримати посвячення у мандалу езотеризму. Тоді дружина лами сказала мені:

- Мій сину, цього разу нам удасться посвятити тебе .

Вона дала мені вершкове масло, шматок тканини для ковдри і невеликий мідний посуд і звеліла мені піти сісти серед учнів, що чекали посвяти.

Лама, помітивши мене, сказав:

- Великий Маг, зайнявши місце серед посвячуваних, чи маєш ти щось пожертвувати за посвячення?

Я показав масло, тканину і посудину й сказав, що це буде моєю платою. На це лама відповів, що ці речі вже належать йому, так як їх принесли у якості пожертви інші учні, і що я повинен принести речі, що належать мені, або ж вийти із кола. І, розгніваний, він встав і стусанами випхав мене. В ту мить я хотів провалитися крізь землю. Одночасно у мене виникла думка: «Оскільки я згубив за допомогою чаклунства стількох людей і знищив посіви градом, усі мої страждання зараз - карма цих злодіянь - або, - продовжував я міркувати, - лама побачив у мені щось таке, через що, він знає, я не зможу сприйняти і практично застосувати вчення, або ж, - запитував я себе, - лама не відноситься до мене з приязню і пошаною? Що б не було, - сказав я собі, - без релігії життя людини нічого не варте». І я став думати про самогубство. В цю хвилину дружина лами принесла мені свою долю освяченої їжі і висловила своє щире співчуття. Та я втратив смак навіть до освяченої їжі і проплакав усю ніч.

Наступного ранку лама сам прийшов до мене і сказав:

- Ти повинен закінчити обидві будівлі. Тоді я обов'язково передам тобі настанови та істини. Продовживши роботу, я незабаром майже закінчив прибудову, але на той час на попереку у мене з'явилася ще одна рана. Кров і гній сочилися з трьох ран, і скоро вся спина перетворилася в одну суцільну рану. Я показав її дружині лами і, нагадавши їй про обіцянку лами передати мені повчання, просив її поклопотатися за мене перед ламою, щоб він зволив передати мені істини, які я жадав отримати. Вона уважно оглянула мої рани і висловила готовність поговорити про мене з ламою.

Прийшовши до лами, вона сказала йому:

- Великий Маг виконав таку колосальну роботу. Всі його руки й ноги вкрилися тріщинами, а на спині з'явилися три величезні рани, з яких сочиться кров і гній. Ти повинен пожаліти хлопчика. Крім того, ти ж обіцяв, що передаси йому настанови.

- Так, обіцяв, - відповів лама, - Я обіцяв йому, що, коли десятиповерховий будинок буде закінчено, я передам йому настанови, але де ці десять поверхів? Він закінчив їх?

- Але він зробив прибудову, яка набагато перевищує десятиповерховий будинок.

- Багато розмов, мало справи, як говорить прислів'я, - заперечив лама. - Коли він закінчить десятий поверх, я дам йому настанови, але не раніше. А правда, що на його спині з'явилися рани?

- Твій деспотизм заважає тобі навіть глянути. Інакше ти не міг би не помітити, що у нього не просто рана на спині, але що вся його спина - суцільна рана.

Сказавши це дуже суворим тоном, дружина лами поспішила вийти. Але лама окликнув її і сказав:

- Нехай хлопець прийде до мене.

Я прийшов до нього, дуже сподіваючись, що, нарешті, мені будуть передані настанови, але замість цього лама велів мені показати мою хвору спину. Оглянувши її дуже уважно, він сказав:

- Це ніщо в порівнянні з тими випробуваннями і стражданнями, які переніс мій пан святий Наропа. Йому довелося піддати своє тіло дванадцяти великим і дванадцяти малим випробуванням, які разом складають двадцяти чотирьом. Я сам не шкодував свого майна і свого життя і, готовий пожертвувати ними, беззавітно дотримувався і служив моєму вчителю Наропі. Якщо ти дійсно шукаєш Істину, не виставляй на показ свою старанність і працюй, доки не виконаєш доручену тобі справу.

Знову мої надії рухнули.

Потім лама, склавши свій одяг так, що вийшло щось на зразок подушки, показав мені, як її укладають на поні та ослів, коли у них натерті спини, і порадив мені зробити те ж саме для себе. Коли я запитав його, яка користь від цієї підкладки, коли вся спина - суцільна рана, він холодно відповів, що в рану не буде потрапляти земля, щоб не стало гірше, і велів мені продовжувати носити глину та каміння. Отримавши від гуру таку вказівку, я розумів, що зобов'язаний підкоритися і продовжувати працювати. Але тепер я вже носив ношу не на спині, а перед собою. Лама, побачивши, як я працюю, казав собі: «Заслуговує похвали той благородний шішья, який безкорисливо кориться наказам свого гуру». І він потай плакав від радості, бачачи мою щирість і віру в нього.

А рани тим часом ставали кривавішими. Я відчував таку сильну біль, що не міг більше працювати, і попросив дружину лами знову поклопотатися за мене і попросити ламу передати мені істини. Але навіть якщо мені в цьому буде відмовлено, я просив дозволу перепочити якийсь час, поки не зможу знову працювати. У відповідь на її прохання він сказав:

- Ні вчення, ні наставлянь він не отримає, поки не закінчить ці будівлі, але відпочити він може, якщо не в змозі працювати, тому що іншого виходу немає. Поки нехай працює стільки, скільки зможе.

Тоді дружина лами дозволила мені відпочити і стала лікувати мої рани. Коли вони частково загоїлися, лама, не згадуючи зовсім про настанови, сказав мені:

- Великий Маг, будівництво краще відновити і швидше закінчити.

Я вже був готовий приступити до роботи, коли дружина лами сказала мені по секрету:

- Давай, щоб змусити ламу передати тобі вчення, зробимо так.

Ми порадилися з дружиною лами і придумали, що я вийду з усіма своїми речами (книгами і т.д.) і з невеликим мішком борошна за спиною і буду говорити їй: «О, не держіть мене, не тримайте!» В тому місці, звідки мене міг би бачити і чути лама, коли він сидів на своєму звичному місці. Так я повинен був робити вигляд, що йду, а вона утримує мене, кажучи: «Не йди, не йди! Я зроблю все, щоб ти отримав настанови».

Коли це коротке дійство було таким чином розіграно у межах досяжності для очей і вух лами, він покликав дружину:

- Дамема (Позбавлена егоїзму), що за комедію ви зараз двоє граєте?

Його дружина відповідала:

- Великий Маг каже, що прийшов сюди здалеку в надії отримати від тебе, свого гуру, знання Істини, що приносить спасіння. Однак замість цього він тільки викликав невдоволення і заробляв побої. А зараз, боячись померти без знання Істини, він збирається піти куди-небудь, щоб отримати їх, а я переконую його, що зроблю все, що в моїх силах, і намагаюся втримати його.

Тоді лама зійшов зі свого місця і, нанісши мені кілька ударів, закричав:

- Коли ти вперше прийшов до мене, чи не пропонував мені всього себе - тіло, мову і думки? А зараз куди ти збираєшся? Ти належиш мені безроздільно. Якби я захотів, я міг би порубати твоє тіло на сто шматків, і ніхто не зміг би завадити мені. Але навіть якщо ти хочеш піти, яке ти маєш право виносити з мого дому борошно? - Сказавши це, він збив мене з ніг і побив, а потім відніс мішок до хати.

Це схилило мене у стан невимовної скорботи, з яким може зрівнятися горе матері, яка втратила свого єдиного сина. Але в той же час я був уражений владою і величчю лами, і мене осінила думка, що причиною події стала моя розмова з дружиною лами. Мені не залишалося нічого іншого, як повернутися, лягти і плакати. Дружина лами сказала, що, очевидно, ламу неможливо зачепити абсолютно нічим - ні молитвами, ні хитрощами.

- Але будь певен, що він, зрештою, відкриє тобі Істини, - заспокоювала вона мене. - А поки я спробую чогось навчити тебе.

І вона навчила мене деяким способам медитації, що значно полегшило мій внутрішній стан, хоча я і не отримав повного результату від цієї практики. Але за те, що я отримав, я був пребагато вдячний моїй Шановній Матері. Я думав про те, що оскільки вона є дружиною мого гуру, Істини, які вона мені передала, допоможуть спокутувати мої злочини.

Незабаром я став серйозно думати про відхід звідси, щоб знайти іншого гуру. Однак зваживши все, я дійшов висновку, що єдиний, хто володіє вченням, за допомогою якого я зможу досягти Остаточного Визволення у цьому житті, - це мій справжній гуру. Я розумів також, що якщо я не досягну Визволення у цьому житті через злочини, які я скоїв, я опинюся після смерті в одному із Трьох Поганих Світів. Тому я вирішив робити все, що в моїх силах, і наслідувати Наропу в його подвигах, стійкості і безперервних пошуках Істини, без набуття якої я не досягну Визволення. У цьому настрої я продовжував працювати, укладаючи камені і заготовляючи глину.

У цей час прибув Нгогдун-Чудор родом з Жунга з великим почтом та цінними подарунками, щоб отримати посвячення в мандалу Хе-Ваджри, і тоді дружина лами сказала мені:

- Якщо лама все ще незадоволений тобою, незважаючи на твої відданість і слухняність, ми піднесемо йому що-небудь як пожертвування за посвячення, щоб у будь-якому випадку забезпечити твою участь у церемонії. Піднеси йому цю річ і прийми посвяту. А якщо він буде заперечувати, я додам мої молитви до твоїх. - Сказавши це, вона вручила мені цінну бірюзу темно-синього кольору, яка була її особистою власністю.

Я пішов до гуру, і, віддавши йому бірюзу в якості плати за посвячення, зайняв місце серед учасників церемонії. Лама взяв бірюзу і, ретельно оглянувши її з усіх сторін, сказав:

- Великий Маг, як тобі дісталася ця бірюза?

Я відповів:

- Поважна Мати дала мені її.

Він засміявся і наказав покликати дружину. Коли вона прийшла, він запитав:

- Дамема, як ми придбали цю бірюзу?

Вона кілька разів впала ниць перед ним і відповіла:

- Поважний Батьку, ця бірюза ні в якому разі не є нашою спільною власністю. Це особлива частина мого приданого, отриманого мною від моїх батьків з нагоди мого заміжжя. Запальність твоєї милості могла стати причиною нашого розлучення, і ця бірюза повинна була залишитися в мене в тому випадку, якщо б нам довелося розійтися, а так я повинна була зберігати її у таємному місці як мою особисту власність. Але бачачи, як цей хлопчик жадає отримати посвячення, я не могла не віддати цю річ йому. Будь ласка, візьми цю бірюзу і удостой його посвячення. Він і так вже стільки страждав за те, що його кілька разів виганяли зі священного кола. Дозволь мені просити тебе змилуватися над ним, і ви теж, мої сини, Нгогдун і інші, прошу вас також поклопотатися за нього разом зі мною.

Закінчивши цю промову, вона кілька разів впала ниць перед ним.

Знаючи про круту вдачу лами, Нгогдун і інші не посміли нічого додати, але тільки піднялися і, вклонившись, промовили:

- Хай буде так, як каже наша Шановна Мати.

Але лама вже надів бірюзу на своє намисто і сказав тільки:

- Дамема, через твою дурість ми ледь не втратили цю цінну бірюзу. Вона взагалі могла б пропасти. Не будь дурною. Оскільки ти сама цілком належиш мені, бірюза теж моя. Великий Маг, якщо ти можеш принести сюди яку-небудь свою власність, я дам тобі посвяту. А ця бірюза не твоя, вона належить мені.

Бачачи, що бірюза виявилася в нього, я сподівався на те, що він, можливо, буде м'якшим і дозволить мені взяти участь у посвяченні. Тому я не йшов. Тоді лама, не бажаючи більше терпіти мою присутність, піднявся і закричав, здавалося, в нападі гніву:

- Ти, нахаба, чому не йдеш, коли я тобі наказую? Як ти смієш залишатися тут?

І оглушливим ударом він звалив мене на підлогу обличчям униз, а потім з величезною силою жбурнув на спину. Він вже зібрався схопити палицю щоб відлупцювати мене, але тут втрутився Нгогдун і втримав його. Тоді я, страшенно вражений, вистрибнув із вікна, змусивши ламу затурбуватися, хоча зовні він цього не показував і продовжував прикидатися розлюченим.

За гіперпосиланням читайте закінчення історії про великого тибетського йога Міларепу.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...