• Відповідь Інформаційного центру Фалунь Дафа Гарі У

  • Четвер, 24 серпня 2006 року
 

Нью-Йорк. Гарі У, голова китайського інформаційного центру, зробив низку заяв, що атакують і ставлять під сумнів правдивість заяви про видаляння органів у живих послідовників Фалуньгун, які проводиться китайською владою.

Він активно прагнув переконати ЗМІ і Конгрес США в помилковості таких тверджень, в тому, що вони були сфабриковані послідовниками Фалуньгун, хоча перші свідки й люди, що розслідують цей злочин, не є практикуючими Фалуньгун.

Детальне спростування тверджень Гарі У можна знайти тут.

Інформаційний центр Фалунь Дафа вважає, що настав час відповісти Гарі У, щоб громадськість змогла самостійно порівняти факти й оцінити дії.

Ми визнаємо, що робота, виконана паном У за довгі роки, розкрила багато злочинів, що відбуваються в Китаї. Саме пан У викрив жахливу політику видаляння органів у в’язнів, засуджених до страти в КНР. Звичайно, в КНР навіть дрібний злодюжка може бути засуджений до страти, не говорячи вже про політичних в’язнів.

У 1999 році Комуністична партія Китаю (КПК) проголосила своєю метою “знищити Фалуньгун за всяку ціну”. Останнім часом заяви свідків про прибуткову торгівлю органами, як би моторошно вони не звучали при інших обставинах, тільки підтвердили наші найстрашніші побоювання.

Крім того, комуністичний режим Китаю оголосив послідовників Фалуньгун “ворогом номер один”, яких можна піддавати тортурам і вбивати без усяких наслідків. За останні роки десятки тисяч безневинних чоловіків і жінок були поміщені в трудові табори без права на зв'язок із зовнішнім світом або просто пропали без вісті.

На цьому фоні факти, які шокують, про видаляння органів у живих і здорових людей, які практикують Фалуньгун, здаються не тільки можливими, але і дуже правдоподібними.

Нашою реакцією на заяви свідків був негайний заклик до уряду США і міжнародного співтовариства про допомогу в проведенні розслідування. Ми були шоковані і спантеличені тим, що пан У особисто написав секретні листи деяким членам Конгресу, підриваючи наші зусилля, замість того, щоб використовувати можливість переговорити з нами або зустрітися зі свідками.

Якщо він дійсно вважав, що це було “виразом співчуття й прагненням не дозволити їм (Фалуньгун) значно відхилитися від фактів”,  як він заявив, тоді чому він намагався приховати ці листи від нас?

Насправді, пан У, мабуть, збирався спростувати твердження, перш ніж розібратися в ситуації. У листі від 21 березня 2006 року членам Конгресу він заявив, що відомості про концентраційний табір Суцзятунь були сфабриковані, і його думка ґрунтується на “проведеному розслідуванні”.

Проте в подальшій заяві він написав, що його “команда” не розслідувала в госпіталі Суцзятунь до 27 березня. Свідки злочинів розцінили його позицію як ворожу і при  таких обставинах відмовилися з ним зустрітися.

Необхідно відзначити, що там, де пан У не зміг знайти ніяких доказів, інші зуміли виявити безліч доказів. Найвідомішими незалежними дослідниками є Девід Мейтас, міжнародний адвокат і правозахисник Девід Кілгур, колишній Держсекретар Канади з Азіатсько-тихоокеанського регіону. У своїй 140-сторінковій доповіді вони заявляють:

“Ми вважаємо, що в Китаї відбувалося широкомасштабне видалення органів без згоди практикуючих Фалуньгун, яке триває і до цього дня. Наш висновок ґрунтується не на одиничному доказі або свідченні, а на сукупності всіх свідчень і фактів, які ми виявили. Кожен доказ може бути перевірений і в більшості випадків є неспростовним. Усі зібрані докази в цілому створюють страхітливу картину”.

Щодо того, що журналісти й дипломати, які відвідали Суцзятунь, через кілька тижнів після появи першого повідомлення про його існування, не знайшли ніяких доказів про те, що в нім у практикуючих Фалуньгун видалялися органи, Кілгур і Мейтас заявили, що висновок комісії, яка здійснювала цей “показовий тур”, не переконливий.

“Ми і не чекали, що ці відвідувачі що-небудь знайдуть. Після операції в операційній не залишається ніяких слідів. Операційні кімнати миють і дезінфікують після кожної операції”. Натомість, Мейтас і Кілгур підкреслили велике значення телефонних інтерв'ю, які вони провели з медичним персоналом госпіталів у 10 провінціях Китаю. Під час цих інтерв'ю співробітники відкрито визнали, що органи, які використовували для трансплантацій у їхніх лікарнях, належать послідовникам Фалуньгун.

Ставлячись з належною пошаною до заслуг пана У та до труднощів, які він пережив під час 20-річного ув'язнення в таборах Лаогаю, необхідно відзначити, що з тієї пори багато що змінилося в значно гіршу сторону. Він вважає ці факти нереальними або помилковими, можливо, тому, що сам не стикався з ними десятиліття тому.

Система трудових таборів останнім часом стала більш прихованою й таємною. Звідки пан У може знати, які методи тортур застосовуються тюремними охоронцями сьогодні? Для тисяч, якщо не мільйонів, послідовників Фалуньгун це є реальністю сьогодні й щодня. На жаль, вони є справжніми експертами.

Пан У вважає, що немає можливості розмістити або заховати більше 1000 ув’язнених в Суцзятунь або в його околицях. Китай – велика країна. Якщо владі потрібно заховати більше 1000 людей від закордонних дослідників, то вони можуть це зробити. Пан У повинен знати, що на цей час існує велика мережа таємних тунелів і тисячі акрів підземних приміщень у м. Шеньяні. Про це дуже повідомляли навіть китайські державні ЗМІ.

У іншому прикладі пан У вважає ідею про 4500 випадків видалення органів у живих людей, проведених за три роки, “неможливою теоретично і нездійсненною практично”. Враховуючи те, що ці жертви згодом зазнають кремації, медики вважають, що на цей час цілком можливо видаляти органи досить швидко (деякі – за 20 хвилин), щоб досягти цього числа.

Впродовж всієї своєї кар'єри пан У доводив, наскільки комуністичний режим Китаю не дотримується норм і законів ставлення до в’язнів таборів. Тому дивовижно те, що він тепер припускає, ніби пенітенціарна система Китаю, включаючи лікарні при таборах, суворо дотримується правил “трансплантації органів”, маючи справу з ув'язненими послідовниками Фалуньгун.

В результаті спроб пана У дискредитувати свідчення свідків, деякі члени Конгресу вважали за краще не розглядати цю гуманістичну проблему, тоді як вони могли чинити реальний тиск на режим, щоб припинити ці злочини.

Чиїм же інтересам у такому разі служить його діяльність? Незалежно від його намірів ясно, що його дії не логічні. Ми наполегливо радимо йому переглянути свій підхід і далі вносити цінний внесок до викриття злочинів КПК, що він і робив впродовж усього свого життя.

Свідчення свідків жахають, і нам усім хотілося б, щоб це не було правдою. Але коли китайський хірург ясно говорить потенційному клієнтові для пересадки йому органів про те, що у них є запас органів (печінки та ін.), які будуть видаленні у живих практикуючих Фалуньгун, який висновок ми повинні зробити?

Як ми, будучи людьми й членами міжнародного співтовариства, повинні реагувати на подібну інформацію? Ми не можемо уявити більшого зла, ніж те, що КПК тримає послідовників духовної практики, немов домашню худобу, поки не настане час вирізувати їх органи. Коли одного разу це буде повністю доведено, то ця звістка потрясе людство до глибини душі.

Велика Епоха

 

 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...