• Правдою захищати права людини в Китаї

  • Середа, 16 серпня 2006 року
 

У комуністичних країнах дуже складно відрізнити істину від брехні. На це інколи витрачається багато сил. Без сумніву, комуністична партія постійно бреше, але вона також невпинно змушує й інших брехати. Кожен каже одне, а робить – інше.

Після стількох років впливу на свідомість людей брехнею, більшість людей не вірять навіть своїм власним словам, не кажучи вже про слова інших людей.

Інтелігенція країни, що завжди вважала, що вона йде по дорозі до істини, не змогла виступити проти репресій, щоб викрити й спробувати зупинити переслідування Фалуньгун.

По-перше, нам необхідно усвідомити, що здатність переслідуваних протистояти репресіям і зібрати докази про них не порівняти з величезними ресурсами переслідувачів і їхньою здатністю приховувати факти переслідувань і видавати заяви про відмову від практики, підписані під тортурами, як правильне рішення, але, насправді, вони [що підписали] стають на сторону зла.

Наприклад, жінка, ризикуючи бути зґвалтованою злочинцем, кличе на допомогу: "Будь ласка, врятуйте мене!" У такій ситуації, чи повинен інтелігент спокійно залишатися осторонь і заявляти: "Згідно з моїм спостереженням, злочинець має намір лише зґвалтувати жінку, а не убити. Я категорично проти такого перебільшення. Як інтелігентна людина, що не приймає брехні, я не можу погодитися з тим, що навіть під загрозою зґвалтування вона має право на брехню". У такій ситуації спроба запобігти злочинові повинна стати пріоритетним завданням.

По-друге, у процесі викриття переслідувань послідовників Фалуньгун завжди серйозно підходили до питання пошуку доказів, хоча деколи зібрати докази буває досить непросто. На сайті ”Прозріла Мудрість”, був опублікований список імен близько 3 000 послідовників Фалуньгун, загиблих у результаті переслідувань. Більше 90% жертв знають імена й адреси злочинців, а також їх співучасників.

Опублікованої інформації досить для того, щоб привернути увагу і здобути сприяння міжнародного співтовариства для припинення переслідування. Фалуньгун не потребує сенсації для того, щоб привернути увагу міжнародного співтовариства, тому що такі дії суперечать одному з трьох основних принципів Фалуньгун – Істині.

Ми впродовж багатьох років спостерігаємо, як послідовники Фалуньгун завжди наполягали і наполягають на мирному й розумному роз'ясненні правди, оскільки вони приймають Істину, Доброту, Терпіння не тільки за основу вдосконалення, але і як спрямовуючі принципи їхньої діяльності, направлені проти переслідувань. Використовувані ними методи відповідають принципам їх удосконалення.

По-третє, після того, як переслідування Фалуньгун було розкрите, не зважаючи на те, що деякі люди до цієї пори ставляться до цього скептично, вони не можуть з упевненістю сказати, що цього переслідування не існує, не провівши відповідного розслідування. Проте при існуючій жорсткій цензурі інформації, яку здійснює комуністична партія, і замовчування фактів здійснених нею переслідувань, докази можуть бути легко приховані й знищені. Отже, розпізнати фальсифікацію часто важче, ніж виявити правду.

Загальновідомо, що, почувши повідомлення про пожежу в період посушливого літа, перше, що зробить будь-яка розсудлива людина, – згасить вогонь, а не чекатиме, коли вогонь розгориться в повну силу.

Аналогічно, коли свідчення жорстокого переслідування Фалуньгун були вже широко розкриті, звістка про "видалення органів у живих ув’язнених" прозвучала, як сигнал пожежної тривоги. Люди, які хочуть або підтвердити, або спростувати цей факт, повинні негайно об'єднати свої зусилля і закликати КПК відкрити доступ до трудових таборів для розслідування, замість того, щоб безцільно дискутувати про це.

Не зважаючи на труднощі, пов'язані з отриманням доказів, “Велика Епоха”, не маючи іншої альтернативи, віддано публікує отриману інформацію і використовує всі можливі зусилля, щоб закликати міжнародне співтовариство почати розслідування.

В таких обставинах необхідно керуватися судовим принципом “Зміна з питання обов'язку надавати докази” (напр.: Onus of Proof – правило розподілу між учасниками громадянського процесу обов'язків обґрунтовувати наявність тих або інших фактів, обставин, істотних для вирішення справи).

В цьому випадку обвинувачений (КПК) повинен пред'явити третій, незалежній особі (Комітету проти тортур ООН, організації “Міжнародна Амністія” і позивачеві), докази того, що переслідувань не існує. Після того, як був представлений запит на розслідування, Фалуньгун може співпрацювати або забезпечувати доказами людей, що розслідують цю справу. Але обов'язок надавати докази можна вже не виконувати.

По-четверте, незалежні канадські слідчі Девід Кілгур і Девід Мейтас використовували 18 видів доказів і спростувань, щоб виявити правду про "видалення органів у живих в’язнів". Не зважаючи на це, деякі представники “інтелігенції” стверджували, що такого не може бути, незалежно від наявності доказів або спростувань.

Така лінія поведінки не відповідає принципам освіченості. Наприклад, “Велика Епоха” надала численні докази про людей, що вийшли з лав КПК, у тому числі й список імен добровольців, затриманих або побитих до смерті в континентальному Китаї за спробу розгорнути діяльність на підтримку виходу з комуністичної партії і її молодіжних організацій. "Інтелігенція", навпаки, все ще не може надати ні доказів, ні спростувань.

Особливо потрібно підкреслити те, що 12 мільйонів людей, чиї імена опубліковано на сайті ”Великої Епохи” – це люди, що вийшли з КПК і її молодіжних організацій. Існують сотні мільйонів людей в Китаї, які вступили в партію, комсомол або є юними піонерами; 12 мільйонів людей, які вийшли з цих трьох організацій, – усього лише "крапля в морі".

П'яте. Основою дій, що виконуються на захист прав людини, без сумніву, повинна бути правда (варто відмітити, що дотримання цього принципу послідовниками Фалуньгун було очевидне для всіх). Проте ми повинні також відзначити, що вся провина за порушення прав і утиск інтересів активістів лежить на злій суті КПК.

Основна причина появи в суспільстві захисників прав людини – відсутність незалежної судової системи, недостатня міра свободи слова і неспроможність відповідних організацій підтримати соціальне правосуддя, разом із диктаторством і навмисним утиском деспотичним режимом його народу. Захист прав людини не може бути успішним, якщо не вирішити проблему безпосередньо з КПК.

Відсутність єдності в боротьбі – ось чого хоче добитися КПК. Така тенденція рішуче підтримується деякими окремими особами. Роз'єднані сили не можуть протистояти деспотичному режимові, що захопив усі національні ресурси. Такі розрізнені сили були б переможені одна за одною. Отже, розрізненість у русі захисту прав людини, насправді, лише укріплює існування деспотизму.

Кращий спосіб протистояти брехні – це, звичайно ж, говорити правду. Проте ми повинні відмітити, що для брехні суспільство без свободи слова все одно, що для риби – нерестовище. Створення суспільства із свободою слова, коли можна відкрито говорити правду, приведе до знищення таємниць і брехні. В той самий час ми повинні також усвідомлювати, що, поки КПК існує, знайти свободу слова в Китаї неможливо.

Чжан Тяньлян. Велика Епоха

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...