Повчальні історії з Китаю: жаба і морська черепаха
"Моє життя у водоймищі – ось вже дійсно радість! Коли я виплигую з водоймища, я деруся на огорожу навколо водоймища.
Коли я повертаюся, відпочиваю в ущелині водоймища. Коли я плаваю, вода покриває мене до пахв, а голова відпочиває.
Граючись у мулі, я закопую в ньому свої лапки. Подивіться на молюсків, крабів і жаб навколо мене – хто живе так само щасливо, як я? До того ж це водоймище – моя власність, служить для мого особистого задоволення. Яке у мене чудове життя. Чом би тобі не відвідати мене і самій не переконатися?"
На запрошення жаби, черепаха готувалася увійти до водоймища. Але перш, ніж вона змогла перемістити свою ліву ногу, її права нога вже уперлася в огорожу, що оточує водоймище. Вона відходить до краю водоймища, і починає говорити з жабою про море.
"Наскільки велике море? Навіть тисяча миль не описала б його ширину; десять тисяч футів не описали б його глибину. За часів Великого Юй (династії Ся), 9 з 10 років йшли рясні зливи, і повінь спустошила землі, але рівень моря, здавалося, і не підвищувався.
За часів Тан (Династії Шан), 7 з 8 років була засуха, поверхня землі порепалася, але побережжя, здавалося, не відступало. [1] Не бути зачепленим перебігом часу чи приливом, чи відливом – ось велика радість життя в Східному Морі".
Почувши про море, жаба була приголомшена. Вона відчула нікчемність свого власного життя у водоймищі.
[1] Ся і Шан – ранні династії до XI в. до н.е.
Джерело: "Чжуан Цзи – Осінні води" Чжуан Цзи (приблизно 369-286 рр. до н. е.).