Немолоде подружжя понад 30 років живе у долині, яка ізольована

Їхній дім оточений небезпечними скелями та прірвами. Для того щоб потрапити у долину, необхідно пройти через дві потаємні вузькі печери. У тихому та відірваному від світу місці немолоде подружжя живе спокійним життям.

Пройшовши півгодини вузькою стежинкою у високих горах, ви потрапите до іншого невеликого входу. Всередині печери є спіральна кам‘яна драбина, яка спускається вниз на десятки метрів.

Вийшовши з цієї печери, ви потрапите у залите сонцем місце. Пройшовши декілька сотень метрів і подолавши урвище, можна потрапити в іншу печеру, вхід до якої перегороджують дерев'яні двері висотою один метр. По інший бік дверей стелиться гірська полонина, де земля пласка, споруди акуратно розміщені, і можна почути півнів, які кукурікають, та гавкіт собак - ви побачите тут справжній притулок спокою.

Пан Цинь розповів по те, що вони з дружиною переїхали сюди у 1974 році. До цього вони жили в селищі Боян міста Личуань, розташованого за десятки кілометрів звідси. Подружжя жило з великою сім'єю пана Циня у маленькому будинку. До того ж земля їхня була безплідною, а врожай видався поганим. Через нестачу грошей, вони часто не мали ніякої їжї. Побачивши те, що його дружина стає усе тоншою з дня в день, пан Цинь вирішив знайти "рай" для неї.

Після довгих пошуків він зрештою помітив маленьку невідому долину, сховану глибоко в горах на висоті 1200 метрів над рівнем моря. Тому подружжя спокійно переїхало сюди, побудувало дім із соломи, зайнялося обробітком землі та почало нове життя. Пан Цинь і його дружина обробили приблизно біля 20 му посівної землі (близько 3,5 акра), виростили свиней, курчат і бджіл, тому жили на всьому тому, що самі виробляли. Через деякий час пані Лі Цаймей народила двох здорових синів, і подружжя не було більше самотнім тут.

Не так давно обидва їхні сини Цинь Сінпін та Цинь Сіньбінь залишили родину та обзавелися сім'ями в іншому місці. Оскільки вони нечасто відвідують свій рідний дім, батьки почувають себе дуже самотньо, але подружжя не жаліється на це. Вони не залишали долини вже протягом багатьох років. Цинь Дайхуа та Лі Цаймей кажуть "Ми звикли до цього місця; коли настане час помирати, ми хотіли б померти тут."