Китайський бунт, осмислений, але нещадний

Чутки про стабільність у Китаї виявилися небагато перебільшеними. У той час, коли тисячі китайців протестували проти нового японського підручника історії, жителі села Хуанкантоу в південно-східній провінції Чжецзян 10 квітня підняли повстання проти місцевої влади. Головною причиною міні-революції стали нестерпні умови, у яких виявилися жителі села після будівництва хімічних заводів. Місцеві керівники були акціонерами цих підприємств.

Наприкінці березня 2005 р.жителі села почали перекривати дороги. Після того, як втрутилася поліція і почала розганяти демонстрантів, по чуткам, загинули дві жінки похилого віку. Розлючені люди, озброївшись кийками, вступили в бій з поліцейським спецназом. Демонстранти перевертали поліцейські машини, кидали камені в поліцейських, яким довелося ховатися в місцевій школі. Більше 50 поліцейських були поранені, п'ятеро з них перебувають у критичному стані, заявив для Reuters місцевий лікар. Деякі жителі села також одержали травми.

Через майже тиждень після кривавих подій на місці революції в окремо взятому китайському селі – незрозуміла обстановка на грані анархії. Місцева влада втікла. Поліція не повертається. Жителі села вважають, що поліцейські побоюються знову зустріти запеклий опір. Люди не бояться, не чекають репресій, а, навпроти, перебувають у якійсь ейфорії, від рідкісної перемоги, здобутої над владою, пише британська Guardian.

Село Хуанкантоу - західна преса приводить ще одну її назву – Хуаксі – розташоване не в самій бідній прибережній китайській провінції Чжецзян. У ній проживає до десяти тисяч жителів. Зараз цей сонний куточок китайської провінції перетворився в якийсь музей під відкритим небом.

Картина для стабільного Китаю – сюрреалістична. З минулої неділі діти не ходять у школу. Зовні хімічної фабрики, що стала головним джерелом і складовою частиною «революції», установлені контрольно-пропускні пункти, на яких чергують місцеві жителі. Саме село влада після подій не блокувала. До пізньої ночі по ній бродять «туристи», які кинулися на «бойовище», щоб подивитися на розбиті поліцейські машини, автобуси, зім'яті шоломи. Супроводжують їх горді «бунтарі», розповідають «історію повстання» через гучномовці.

Китайська влада давно не зіштовхувалася з подібним народним викликом. За різними оцінками, селянам протистояли від тисячі до трьох тисяч поліцейських, які змушені були ретируватися під натиском величезної юрби.

Центральні ЗМІ нічого не повідомляють про події в Хуанкантоу, мабуть, через те, що весь ефір і сторінки газет переповнені матеріалами про антияпонські виступи. Лише місцева газета лає «агітаторів» і винуватців безладу. Однак усна «народна пошта» розносить новини набагато швидше, ніж офіційна преса. У село щодня приїжджають тисячі «екскурсантів» і доброзичливців. Не виключено, що хтось їде переймати досвід «хімічної революції» у селян, які «перемогли поліцію».

- «Хіба ці селяни не сміливці? – запитує Guardian водія таксі із сусіднього міста. – Вони настільки сильні, просто неймовірно”. Усі хочуть приїхати і побачити це. Ми захоплюємося ними». Багато хто приїжджають у село компаніями, тому що це дуже «велика новина».

Безпосередня причина повстання – загибель двох жінок після того, як поліція спробувала розсіяти пікет біля хімічного заводу – уже піддається сумніву. Свідки говорять, що пікетування проводилося протягом двох тижнів. Але імен жертв ніхто не знає. Місцева влада до свого «розформування» наполягала, що ніхто не загинув.

Заколотне село перебуває в декількох годинах їзди до півдня від Ханчжоу, столиці провінції Чжецзян. У промисловому парку, неподалік, зосереджені 13 хімічних заводів. Місцеві жителі обвинувачують корумпованих чиновників у тім, що вони «самовільно» захопили землю для будівництва «парку», побудованого в 2002 році. Після цього вода в місцевій річці була забруднена, урожаї стали гинути, люди - хворіти. «Хімія» буквально витає в повітрі. Обробляти землю даремно – вона заражена. Керівництво фабрик обіцяло піклуватися про навколишнє середовище, але, за словами місцевих жителів, майже нічого для цього не робиться.

Керівництво села до скарг не прислухалося, відмовляючись провести збори жителів. Центральний уряд на петиції селян також не відповідав – економіка зараз у КНР понад все. - «Ми втратили віру у владу», - говорять місцеві жителі.

Селяни говорять, що вибрали «організаційний комітет», який буде тимчасово керувати селом, тому що все колишнє керівництво втікло. Але хто ввійшов у цей комітет, невідомо: усі імена тримаються в секреті.

Літній чоловік із села сказав, що люди не шкодують, що сталися ці події , а поліція не насмілюється повернутися. Одна з жінок у Хуанкантоу закликала уряд зробити перший крок до примирення. Вимоги жителів залишаються колишніми – забрати хімзавод із села. Здаватися вони не збираються, хоча і не впевнені, що зможуть протистояти при новій спробі китайського спецназу.

План центральної влади дотепер неясний. Нікого не затримали, село «не закрили». Статистика уряду показує, що спротивний рух у Китаї постійно наростає. За офіційними даними, він збільшився на 15 відсотків торік – до 58 тисяч виступів. У них брало участь біля трьох мільйонів чоловік. У столицях деяких провінцій шляхи перекривають не рідше одного разу в тиждень.

Те, що трапилося в Хуанкантоу, у рамки статистики не укладається. Це досить тривожний сигнал для центрального уряду, що і так стурбований розривом у рівні життя між декількома промисловими центрами і відсталою провінцією. Торік відбулися зіткнення поліції з десятками тисяч жителів провінції Сичуань, що протестують проти будівництва дамби. У принципі, Китай готовий до «революції» будь-якого кольору, але на щастя для влади, всі протести носять поки місцевий характер. Однак той факт, що люди почали втрачати довіру не тільки до місцевих, найчастіше корумпованих чиновників, але і до центрального уряду, не може не тривожити офіційний Пекін.

Повстання висвітило ще одну сторону китайської «стабільності». Екологи вже давно б'ють тривогу: зворотною стороною високих темпів економічного росту Китаю стало катастрофічне забруднення навколишнього середовища. Це стає однієї з головних соціальних проблем. Розвиток країни носить усе більше однобокий характер. Піклуючись лише про економіку, уряд ризикує відкрити кришку вируючого казана. Китай – країна велика. На всі повстання спецназу не вистачить. А події в Хуанкантоу можуть стати репетицією справжньої революції.