• Китай вважається 'Глобальним центром по пересадці органів'

  • Четвер, 6 квітня 2006 року
 

Жахаючі новини про таємні джерела постачання органів «у великій кількості за невеликий термін і чудової якості»

5 березня цього року китайські ЗМІ  рекламували КНР як "Глобальний центр пересадки органів".

Члени родин корейських пацієнтів розповідали: "Одержати орган для пересадки не важко. Термін очікування після рутинної фізичної перевірки - приблизно один тиждень".

Матеріали про медичну практику й теоретичні дослідження щодо пересадки печінки на материковому Китаї не були опубліковані в жодному з міжнародних медичних журналів.

Причина цього в тому, що китайські лікарі не можуть дати інформацію про фактичного донора цих органів. Кількість іноземців, яким пересаджують органи в Китаї, починаючи з 2002 року, зросло в багато разів. 

5 березня 2006 року в центральному  розділі щотижневика Movie, TV and Books Weekly, виданого Changchun Daily Newspaper Group, на сторінці 19 з’явилася стаття "Китай став всесвітнім центром пересадки органів". У цій статті повідомлялося, що відповідно до неповної статистики, більше 3000 корейців приїжджали в Китай за останні 3 роки для пересадки органів. Автор статті - репортер Чжан Яньхуей.

Пацієнтів, що приїхали з інших країн і областей для одержання в Китаї органів для трансплантації, щорічно налічується більше 1000. Згідно з цією ж статтею, у газеті Korean Daily було повідомлення, що "корейська Асоціація пересадки органів" провела опитування пацієнтів, які їздили в Китай для трансплантації будь-якого органу. Виявилося, що в 1999 році тільки двом пацієнтам було зроблено пересадку органів у Китаї, в 2000 році - одному, а в 2001 році – вже чотирьом.

Але з 2002 року кількість подібних операцій значно зросла. Керівник корейської Асоціації пересадки органів, Хе Чжунюань, який також працює в лікарні при Сеульському Національному Університеті Південної Кореї, вказав, що кількість пацієнтів, які брали участь в опитуванні, була тільки "верхівкою айсберга". Фактична кількість пацієнтів, які для трансплантації отримали органи з Китаю, може бути набагато вищою. Директор однієї пекінської лікарні сказав: "Кількість корейських пацієнтів, що приїхали для пересадки органів і перебувають у головних лікарнях Тяньцзіня, Пекіну, Шанхая й Ханчжоу, становить від 70-ти до 80-ти на місяць.

Якщо враховувати й районні лікарні, то корейським пацієнтам у Китаї проводяться близько 1000 операцій по пересадці органів щорічно. Цей підрахунок не враховує багатьох, хто приїжджає з Японії, Індії, Малайзії, Саудівській Аравії, Єгипту, Сполучених Штатів і Канади. У статті "Китай став глобальним центром пересадки органів" згадується, що ізраїльські ЗМІ повідомили, що зараз щомісяця близько 30 ізраїльських пацієнтів їдуть у Китай для пересадки органів. Кількість лікарняних ліжок у Центрі пересадки органів Тяньцзіня значно збільшилося.

Згідно із статтею, Відділ трансплантації в Тяньцзіні при лікарні №1 розташований на березі ріки Цзинь у південно-західному районі Тяньцзіня й відомий як Східний Центр пересадки органів. Його можна вважати найбільшим центром пересадки органів у світі.

Директор середнього медичного персоналу Лі Лянь сказав репортеру: "Лікарня почала приймати велику кількість корейських пацієнтів в 2002 році, що призвело до дефіциту ліжок у лікарні №1 у Тяньцзіні. Керівництво виділило у 12-поверховому будинку лікарні 4 поверхи (з 4-го по 7-ий) для пацієнтів, яким роблять пересадки органів".

Крім цього, Східний Центр пересадки органів також зайняв 8-ий поверх Міжнародної серцево-судинної лікарні, щоб приймати там корейських пацієнтів. У той же час 24-ий і 25-ий поверхи прилеглого готелю були перетворені на палати для перебування там пацієнтів, що чекають пересадки органів. Незважаючи на всі ці зусилля, ліжок усе ще не вистачає.

На сьогодні будівництво головного будинку Східного Центру пересадки органів майже закінчено. У ньому ще 500 ліжок і очікується, що він відкриється в травні 2006 року. Як говориться в статті, громадські статистичні дані показують, що кількість пацієнтів цієї лікарні значно збільшилася. Більшість із них приїжджають із сусідніх країн і областей, включаючи Корею, Японію, Малайзію, Єгипет, Пакистан, Індію, Саудівську Аравію, Оман, Гонконг, Тайвань і Макао.

Кафетерій на 4-ому поверсі лікарні перетворився в "міжнародний клуб", де представники різних рас діляться своїми враженнями із приводу методів і результатів лікування. Пацієнти стверджують, що органи в Китаї є "у великій кількості" і "чудової якості". Стаття заявляє, що "Китай став Глобальним Центром пересадки органів".

До кінця 2004 року Східний Центр пересадки органів виконав 1500 пересадок печінки, приблизно 800 пересадок нирок, а також численні пересадки рогівки. До 16 грудня 2005 року там було проведено 597 операцій трансплантації печінки й інших органів. Однак до 30 грудня ця кількість зросла до 650.  Тільки протягом двох тижнів було виконано 53 операції!

Члени родин пацієнтів повідомили, що за один день робляться 24 пересадки печінки й нирок. Стаття згадувала, що член родини корейського пацієнта сказав репортеру: "У Кореї немає такого "вибору трансплантата" печінки. У Кореї пацієнтам можуть бути зроблені тільки часткові пересадки печінки. На материковому Китаї можливі повні пересадки печінки. До того ж, якість органів, кажуть, "чудова".

Термін очікування необхідного органу недовгий, але джерело "донорів" залишається невідомим.  Відповідно до вищезгаданої статті, член родини корейського пацієнта сказав, що період очікування трансплантата після медичного обстеження становить всього один тиждень. 

Вони чули, що вік більшості "донорів" - між двадцятьма й тридцятьма роками, але саму особу цих "донорів" не можна довідатися.  Анонімний доктор у лікарні №1 розповів репортеру, що більшість донорів – «ув'язнені, засуджені до страти». У документах, що видаються прооперованим пацієнтам лікарнею № 1 при виписці, у графі про причину смерті донорів відзначено – "серйозні травми головного мозку". 

За традиціями китайської культури, тіло після смерті повинне бути збережене цілим. Навіть після страти злочинців, у ситуації, де органи, можливо, були ушкоджені, частини тіла повинні бути поховані разом з тілом. Скільки людей у Китаї вмирає від "гострої травми головного мозку" щорічно? Скільки членів родин страчених ув'язнених дають згоду на вилучення органів їхнього родича?

За законами, що діють в Китаї, навіть при згоді засудженого до смерті на вилучення органів члени його родини можуть рішуче виступити проти цього й, таким чином, запобігти видаленню органів з тіла. Скоріше за все, близькі родичі донорів органів, а їх при такій кількості трансплантацій повинно бути дуже багато, такої згоди ніколи не давали!

Звідки на землі з'являється так багато живих "донорів", згаданих у статті? Хіба нещодавнє збільшення кількості ліжок у новому Східному будинку Центру пересадки органів не говорить про те, що існує велика кількість "донорів"? Звідки  беруться ці "донори"? 

З моменту нещодавнього викриття існування концентраційного табору Суцзятунь провінції Ляонін, міста Шен’яна, співробітник, що працював у концтаборі, стверджує, що в цьому таборі перебуває клініка (Thrombosis Hospital of Integrated Chinese and Western Medicine), що поєднує методи китайської й західної медицини. Приблизно шість тисяч практикуючих Фалуньгун таємно містяться там у ув'язницях з 2001 року. Ніхто з ув'язнених не вийшов звідти живим.

У цій клініці вирізають необхідні органи (нирки, печінку, серце, кістки, шкіру, рогівку очей та ін.) з живих тіл  практикуючих Фалуньгун, причому через дефіцит анестезуючих препаратів, операції проводяться при недостатній кількості знеболювання. Після видалення органів, ще живі тіла практикуючих Фалуньгун спалюють в крематорії, що створений  з кімнати водяного опалення.

Згідно заяв свідків, більшість практикуючих Фалуньгун були переведені в табір з в'язниці Дабей, Трудового табору Масаньцзя й інших в'язниць у Шен’яні. Деякі практикуючі були заарештовані в парках і у власних будинках. Офіційні ордери на арешт практикуючих Фалуньгун ніколи не пред'являються під час арешту, і члени родини нічого не знають про своїх близьких.

Імена деяких практикуючих навіть невідомі. Окремі арештовані практикуючі Фалуньгун були фізично слабкими і вони не проходили медичний огляд. Деяким, раніше здоровим практикуючим Фалуньгун, були введені наркотичні препарати, що руйнують свідомість і викликають  дезорієнтацію. Потім їх переводять у Суцзятунь, де піддають подальшим катуванням. Далі вирізають їхні органи, і наприкінці – спалюють тіла, щоб позбутися доказів. 

Один свідок повідав, що смерть практикуючих Фалуньгун не є проблемою у в'язницях китайської компартії. За знущання над практикуючими нікого не карають. Навпаки, найжорстокіші знущання практикуючих Фалуньгун заохочуються. Медичним же працівникам у клініці говорять, що практикуючі були засуджені до смерті за якісь порушення, або що вони втратили розум у результаті практики за Фалуньгун, для того, щоб вони не відчували докору совісті, видаляючи органи з живих тіл. Свідок вважає, що масштабне вилучення органів з живих тіл - "національний злочин".

Вартість нирки коливається від $30,000 до $100,000. Трансплантація органів перетворена у прибутковий бізнес. Дохід ділять не тільки керівництво табору, лікарні, але й  торговці органами, чиновники. Це національний злочин, у який втягнуті великі групи людей. Оскільки ніхто не вийшов живим з табору Суцзятунь із 2001 року, із шести тисяч ув'язнених чотири тисячі вмерли після операцій видалення органів, а їхні тіла були знищені.

Колишня співробітниця лікарні, що надала інформацію про концентраційний табір, зараз живе за межами Китаю. Один з її родичів був хірургом, що витягував органи з тіл практикуючих Фалуньгун. Вона припускає, що на сьогоднішній день близько двох тисяч практикуючих Фалуньгун перебувають у лікарні концтабору Судзятунь. Жінка боїться, що влада КПК знищить сліди злочину й змусить свідків мовчати, знищивши їх, як уже були знищені тисячі людей.

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...