• Історії Стародавнього Китаю. Проковтнути дань

  • Четвер, 12 жовтня 2006 року
 

У людському світі все ілюзія, те, що бачать очі, не є реальністю.

Це було давно, Вей Поянь із князівства У повів трьох своїх послідовників у гори вдосконалюватися в Дао і гартувати дань. Вони пройшли через багато років важкого  вдосконалення, зазнали безліч мук і ось підходив день, коли дань вже повинен був бути готовий.

Коли настав день, коли потрібно було проковтнути дань, Вей побачив, що деякі учні ще не до кінця відкинули серця звичайних людей, тоді він сказав їм: ”Дань уже готовий, але не знаю, чи можна його проковтнути, ми зробимо так, спочатку дамо шматочок собаці скуштувати, якщо вона злетить у небо, то ми проковтнемо дань, який залишиться, а якщо вона помре, то не ковтатимемо його”.

Сказавши це, він покликав собаку, вона з'їла дань і відразу ж померла, учні заціпеніли. Вей, зітхаючи, сказав учням: ”Найважче це довести гарт дань до кінця, ми вже повністю загартували дань, але собака, проковтнувши його, помер, що ж нам тепер робити?”

Один учень сказав: ”Вчителю, у Вас високий гун, може спробуєте проковтнути шматочок?” Вей знову зітхнув і сказав: ”Я вчив вас удосконалюватися так багато років, примусив вас терпіти так багато страждань, а сьогодні ось все так плачевно закінчується, мені буде соромно спуститися з гір і дивитися в очі людям, краще мені проковтнути дань і померти. Якщо я помру, спускайтеся з гір і більше не вдосконалюйтеся в Дао”. Сказавши це, він проковтнув шматочок дань, впав і помер.

Молодший учень із ще більшим здивуванням і розчаруванням дивився на мертвого вчителя, він зовсім не знав, як вчинити. Середній учень сказав: ”Ми дотримувалися настанов учителя так багато років, ми прагнули стати безсмертними, але сьогодні наш учитель помер, чи можемо ми ще сподіватися стати безсмертними? Давайте спустимося з гір”. Тоді старший учень сказав: ”Наш учитель, це людина, яка осягнула Дао, ми повинні вірити йому і йти за ним до кінця, хоч навіть він і помер, я не шкодую ні про що! ” Сказавши ці слова, він проковтнув шматочок дань, і відразу ж упав мертвий.

Молодший учень, побачивши це, сказав: ”Учитель і наш товариш по навчанню мертві, за цим Дао не можна вдосконалитися, ми двоє ще молоді, спустимося з гір і проживемо ще багато років”. Так вони обидва і спустилися з гір. Як тільки вони пішли, Вей піднявся із землі й пожвавив свого учня і собаку, після чого вони полетіли на Небо і стали небожителями. Вчитель також послав людину розповісти про все це тим двом учням, дізнавшись про це, вони гірко розкаювалися.

(Із збірки розповідей ”Тайпінькуаньци”)

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...