• «Апеляції напроти китайського консульства повинні бути скасовані», – заявив мер Ванкувера

  • Середа, 5 липня 2006 року
 

Посилаючись на ухвалу місцевої влади, було оголошено про порушення правил; прихильники говорять, що зміна місця суперечить основі закону

Що важливіше: незаконна постанова муніципалітету про «дорожній рух і вулиці», чи глибше розуміння тортур, що поширюються, і вбивств у Китаї? Це питання поставили послідовники Фалуньгун мерові Ванкувера Сему Саллівану, який вимагав, щоб група перемістила проведення своїх протестів подалі від китайського консульства у Ванкувері.

Починаючи з серпня 2001 року послідовники Фалуньгун із Ванкувера постійно проводили беззмінну вахту перед консульством, виражаючи протест проти переслідувань китайського режиму. Вони безперервно проводили цей протест уже протягом більше 1760 днів, це число наводилося в Книзі рекордів Гіннеса.

Щоб розповісти світові про здійснюваний геноцид проти їх групи в Китаї, практикуючі Фалуньгун встановили стіну з плакатами й фотографіями, що зображають переслідування і різні методи тортур.

Протягом майже п'яти років протести тривали без заборони на їхні проведення. Але в травні головний інженер Ванкувера Том Тімм інформував групу про те, що їх пікети перед китайським консульством порушують громадський порядок. Мер також наказав, щоб усі спорудження прибрали до 16 червня.

На прес-конференції, коли було поставлено питання про те, чому те, що так довго проводилося в цьому місці, раптом стало забороненим, мер Салліван відповів, що після п'яти років настав «час» заборонити. Він додав, що якщо Канада стверджує, що «народ повинен жити відповідно до закону», тоді постанови місцевої влади повинні виконуватись.

Називаючи це «абсолютно незадовільною відповіддю», пані Мішель Вонн, політичний директор Громадянської ліберальної асоціації, сказала, що проблема упирається в питання свободи самовираження, гарантоване документом про права й свободу. Пані Вонн сказала, що якщо цю свободу обмежують, то це має відбуватися з якоїсь важливої причини, що є допустимим у вільному й демократичному суспільстві.

«Якщо ви бажаєте обмежити громадянські права, то повинні домагатися їх визнання законними шляхами», – заявила пані Вонн. Послідовники Фалуньгун розповіли, що серед них є тисячі свідків, які зазнавали тортур і були свідками вбивств, від того часу, як сім років тому почалося це переслідування. Пекін оголосив практику поза законом в 1999 році. Коли в 2001 році ванкуверські послідовники почали на знак протесту медитувати перед посольством, вони дали слово, що нестимуть беззмінну вахту до тієї пори, поки в Китаї не припиниться переслідування Фалуньгун.

«Я висловлюю свою підтримку Фалуньгун, я поважаю їх прагнення вирішити питання порушення їхніх прав, але я сказав, що чекаю від них, що вони виконають постанову, як зробили б інші громадяни світу», – сказав мер.

Мер Салліван сказав, що група може вільно діяти, якщо прибере плакати. Але послідовниця Фалуньгун з Ванкувера пані Софія Бронвен із цим абсолютно не згодна. «Коли сюди приїжджають китайці й бачать нас із цими плакатами, це має дуже могутній ефект, і зараз китайці бажають донести цю інформацію до Китаю», – сказала пані Бронвен.

Пані Люсі Чжоу, спікер Асоціації Фалунь Дафа в Канаді, заявила, що мер у своїх діях не керується законом. «Мета постанови в тому, щоб установити порядок. У нашому випадку такі дії абсолютно неправильні. Їх мета – створювати практикуючим Фалуньгун труднощі для виразу вільного протесту».

Адвокат із питань Фалуньгун, Клайв Анслі, сказав, що вони «використовуватимуть всі наявні законні методи для запобігання втручанню в наші справи, що по суті називається обмеженням свободи слова китайських і європейських канадців».

Пан Анслі сказав, що з того часу, як перед консульством стали встановлювати плакати, адміністрація Ванкувера придумувала різні відмовки для того, щоб їх прибрати, Анслі назвав ці причини «явною дурницею». Спочатку адміністрація сказала, що ці протести порушують Віденську угоду про консульські відносини, пізніше назвавши це джерелом небезпеки. Недавно пан Анслі сказав, що вони посилалися на відсутність будь-якого письмового договору на проведення цих заходів.

Спочатку адміністрація дала усне схвалення на проведення протестів. Він вважає, що справжня причина, із якої адміністрація бажає скасування протестів була в тому, що на них тисне китайське консульство.

«Все це лише виправдання, вони перепробували всі способи», – сказав адвокат Анслі. «Вся річ у тому, що всі ми знаємо, що китайські генеральні консульства почали кампанію очорнення, і адміністрація Ванкувера перебуває під тиском китайського консульства. І в усьому західному світі китайські консульства й посольства застосовують тактику тиску, щоб залякувати членів усіх рівнів уряду».

У інтерв'ю Vancouver Sun колишній мер міста Ларі Кемпбелл сказав, що, якби китайське консульство торкнулося цієї проблеми за його правління, він не бачить ніяких причин діяти, хоч і не обов'язково згоден із цими протестами.

«Я згоден, що це порушення постанови, але хіба буде краще, якщо використовувати поліцію? Постанову в місті порушують щодня».

Хімік Суе Чжан з університету ім. Саймона Фрейзера сказала, що вона була на тривалих переговорах щодо проблем міста, і була «здивована й шокована» раптовим рішенням мера Саллівана. Частий учасник апеляцій перед консульством пані Чжан сказала, що «спочатку міський інженер Том Хеммелл попросив групу з плакатами віддалитися. Але потім йому розповіли про факти переслідування, і він дозволив нам бути від посольства на відстані 32 фути».

У 2005 році заступник голови міста Ванкувер Брент Мак Грегор попросив, щоб місце проведення протестів було переміщене, або має зменшитися кількість учасників. Пан Мак Грегор не заперечував, що китайське консульство тиснуло на адміністрацію міста для того, щоб скасували показ протесту. Пані Чжан також сказала, що пан Мак Грегор сказав їй, що чиновник з федерального відділу закордонних справ попросив адміністрацію міста зробити що-небудь із протестами.

«Ми відчуваємо, що це не проблема постанови», – сказала пані Чжан. «Це політичні мотиви, і ми були шоковані, що ці порядки і правила використовує адміністрація міста». Пані Чжан сказала, що вперше вона дізналася про зменшення учасників протесту з газетних повідомлень.

Пані Чжан розповіла, що коли стали відомі новини, які просто шокують, про існування в Китаї таємних концтаборів, в яких у живих практикуючих Фалуньгун видаляють органи, вона зажадала зустрічі з мером і радником, щоб повідомити їм про це. Але коли, нарешті, відбулася зустріч, Тімм наполіг на обговоренні питання про переміщення місця протесту.

«Ми вказали їм, що наш адвокат відправив лист, який звертається до їх совісті, але вони заперечували одержання цього листа. Тому ми знову послали їм лист, але вони бажали тільки того, щоб ми поміняли місце протесту», – сказала Чжан.

Тиск китайської влади

Китайська влада послідовно тисне на канадський уряд, щоб він перешкоджав проведенню протестів. Згідно з повідомленням Vancouver Courier, в серпні 2004 року ванкуверський доповідач китайського консульства Чжоу Юн зізнався, що консульство скаржилося в City Hall на протести.

Фахівець у справах китайських звинувачень в Канаді Чу Гуан Ю сказав, що китайська влада «радила канадському урядові вирішити відчутне питання Фалуньгун, яке загрожувало зруйнувати двосторонні відносини», – мовилося в листі Джиму Пітерсону, яке датоване березнем 2003 року, до того, як воно було обнародуване Міністром міжнародної торгівлі.

Схожий лист з китайського генерального консульства, який був надісланий у муніципалітет Торонто в березні 2004 року, також містив загрозу того, що якщо в місті допускатимуться заходи Фалуньгун, то «це могло б вплинути на наші відносини та вигідну співпрацю».

У заяві колишнього співробітника секретного «Комітету 610» Хао Фенцзюня, проголошеній в червні 2005 року, мовиться, що в повідомленні, написаному китайським шпигуном, який працює в Канаді, згадувалося, що, через успішне лобіювання Пекіном своїх інтересів, канадський уряд став тиснути на адміністрацію Ванкувера, щоб та скасувала показ протестів перед Посольством КНР.

Пан Чжоу з канадської Асоціації Фалунь Дафа сказав, що багато міст Канади та інші місця земної кулі з такими показами перед китайськими консульствами й посольствами перебувають під тиском китайської влади. І Торонто, і Оттаву просили заборонити пікети перед китайським консульством, але поки чиновники цих міст не прийняли ці пропозиції.

«Для нас абсолютно очевидно, що це і є тиск китайської влади, – заявив пан Чжоу. – Ми знаємо, що китайський режим використовує економічні й торгові інтереси для придушення Фалуньгун».

«Ці протести проводилися протягом більше п'яти років, і раптом несподівано мер міста став забороняти нам їх проводити. Якщо це відбудеться, то це буде ганебно для міста», – заявив пан Чжоу.

 

 

 

Підписатися:

Social comments Cackle

загрузка...