У втраченій дамаській сталі використовувалася технологія вуглецевої нанотрубки?

Незрівнянно гострі, прекрасні та розкішні мечі і ножі з дамаської сталі колись були предметом розкоші у знатних людей Сходу та Заходу. На жаль, услід за тим, як наприкінці XVII ст. ресурси заліза в головному родовищі, узбецьких копальнях, вичерпалися, технологія виплавки дамаської сталі також канула в Лету. У XX столітті фахівці, вдаючись до сучасних засобів, намагалися відновити технологію дамаської сталі, але марно.

Зовсім недавно, нарешті, знайшлися вчені, які стверджують, що зробили це. Як повідомило агентство Юнайтед Прес Інтернешнл, звіт вчених з Німеччини розкриває таємницю дамаської сталі. Ймовірно, завдяки цьому, сучасна обробна промисловість зможе відродити виробництво цього знаменитого матеріалу.

У XVIII столітті дамаський спосіб плавлення був втрачений. Петер Пауфлер з Дрезденського технічного університету (Німеччина) разом зі своїми колегами за допомогою електронного високочутливого мікроскопу зробив аналіз меча з дамаської сталі XVII століття. Команда Пауфлера виявила, що мікроскопічна структура дамаської сталі вказує на те, що в процесі лиття в неї, ймовірно, додавалися інші компоненти, і можна навіть стверджувати, що це є найранішим застосуванням технології вуглецевої нанотрубки. З іншого боку ці компоненти сприяли утворенню нанопроволок карбіду заліза, завдяки яким шаблі з дамаської сталі володіли особливою твердістю і привабливим зовнішнім виглядом. Результати цього дослідження були нещодавно опубліковані в журналі Nature.