Транспорт на біопаливі в Сан-Дієго

Дата: 13-05-2008

Джошуа Філіпп. The Epoch Times, Сан-Дієго

The Epoch Times Україна: www.epochtimes.com.ua

Власники Wherever Shuttle Райан Вількокс (ліворуч) і Бруно Мора (праворуч) на фоні свого мікроавтобуса Мерседес, який працює на біопаливі. Фото: Джошуа Філіпп/The Epoch Times

Читайте також:

Систему управління комп'ютером силою думки розробляють учені з Ростова У Греції виявлено древнє поховання Нікола Тесла. Частина 2: громадянин Всесвіту

Першу в Сан-Дієго компанію з перевезень на біопаливі Wherever Shuttle заснувало двоє друзів, що поставили собі за мету пропагувати чистіше навколишнє середовище, використовуючи альтернативне пальне. Кожна машина в парку компанії працює на чистому дизельному біопаливі або суміші переробленої олії. «Існує така річ, як безкоштовна енергія, тому ми доводимо це до людей», - каже Райан Вількокс, співвласник Wherever Shuttle.

Вількокс і його діловий партнер Бруно Мора заснували компанію перевізників у 2007 році. На борті першої машини - великого білого мікроавтобуса Мерседес - гордо красувався напис «Працює на біопаливі». Пропонуючи ті ж послуги, що і решта компаній у цій галузі послуг, Вількокс і Мору підняли свою справу на абсолютно новий рівень, навчаючи під час поїздки.

Відвозячи клієнтів в аеропорт, на заходи, на екскурсію містом, по телевізору, встановленому в автобусі, Вількокс і Мору демонструють те, як вони самі готують паливо, одночасно навчаючи пасажирів робити це самостійно. «Вони бачать те, як це робиться, і що впоралися з цим два звичайні хлопці», - каже Вількокс. «Я великий ентузіаст, а це легко робиться. Я був звичайним студентом коледжу, не знав, чим зайнятися в житті, але навіть я впорався з цим. Фільтрувати олію - нескладна наука».

За словами Вількокса, його інтерес до альтернативної енергії виник після того, як приїжджий лектор розповів його класові про глобальне потепління та екологічні проблеми. У той час він був студентом Коледжу Куйамака. Вількокс провів онлайн-дослідження і зробив перші спроби приготувати біопаливо, утаємничивши свого друга і співробітника Бруно Мора у свій план. «Саме тоді у нас з'явилася ця ідея. Райан спробував приготувати біопаливо у себе вдома. Він покликав мене й ми почали працювати над біопаливом разом», - розповідає Мору.

Друзі їздили від ресторану до ресторану, збираючи використану олію. Формула була вдосконалена шляхом проб і помилок. Мору, житель Сан-Дієго, родом із Сан-Пауло, Бразилія, пожартував, що на початку вони не знали, що робити з паливом, яке вони приготували. «Ми не знали, навіщо ми його робимо, але ми зацікавилися цим і ми хотіли відкрити свою власну справу», - сказав Мору. «Раптом виникла ідея придбати дизельний мікроавтобус, і ми об'єднали обидві ці ідеї».

Вількокс усміхнувся, коли пригадав, який урок він здобув, експериментуючи з новим паливом. Проводячи онлайн-дослідження, він напоровся на небезпечний процес, описаний на веб-сайті. «Їхньою метою було зробити процес по-справжньому дешевим, але насправді такий спосіб не підходить. Для олії потрібні насоси з високою продуктивністю, тому що вона дуже густа», - каже він. «Кінчилося тим, що всі наші фільтри забилися, і Бруно застряг на узбіччі швидкісного шосе».

Вількокс пояснив, що корінь проблеми полягав у тому, що вони не розуміли того, що необхідно відфільтрувати транс-жири, і ті забили всі фільтри. Пізніше вони вирішили відвезти свій автобус у Лавленд, де він був професійно перероблений для роботи на дизельному біопаливі.

«Вони витягнули фільтр і вставили фільтр, що нагрівається, з високою продуктивністю. Тому він фільтрує олію дійсно добре і нагріває його до достатньо високої температури для спалювання в двигуні - це справді просто. Він також досить недорогий і чудово працює» - каже Вількокс.

Вількокс пояснив, що вони з Мору намагаються зробити використання олії як альтернативне паливо якомога простішим. «Усі труднощі при використанні олії, його фільтруванні, можуть бути усунені», - каже Вількокс. «Якщо зробити перетворення в машині, то все має піти чудово. Ми виявили, що це найлегший шлях, якщо ви збираєтеся виконати це самостійно».

Хоча вони ведуть бізнес усього біля 7 місяців, але вже змогли додати ще одну нову машину у свій парк. Деякі зі своїх майбутніх машин вони планують перевести на інші види альтернативного палива, розвиваючи далі екологічно чистий транспорт. «Електромобіль - наша мрія,» - сказав Вількокс. «Оскільки це екологічно чистий вид транспорту, то ми повністю за нього».

Версія англійською

Коментарів (1)

1 Автор: Петро Осипенко, дата: 05-02-2009 13:24
МІЛЬЙОНИ ЄВРО – НА ЗВАЛИЩАХ...
Щорічно Україна може заробляти 100 млн. євро на ... смітниках. Це тому, що звалища побутових відходів великих міст мають потенціал добутку біогазу в межах 0,3 млн. тонн. Та євро ми від цього ще не маємо. Невже – не потрібна валюта? Під час кризи. Наче, і не так...
Скажемо, на Луганському полігоні твердих побутових відходів з 2003 року введена в експлуатацію демонстраційна система збору і утилізації біогазу. Три свердловини дають 90 куб. м біогазу за годину з вмістом метану до 60 відсотків. Хоча загальна площа полігону дозволяє пробурити 30 свердловин. А об’єму зібраного з них біогазу буде достатньо для монтування електростанції потужністю 1,5 МВт. Проте повне запровадження проекту передбачене тільки за рахунок коштів, що надійдуть від реалізації механізму Кіотського протоколу (довідка 1). Тож поки-що добутий газ просто спалюється. «Бо ж трьох свердловин недостатньо для комерційного використання», - переконаний директор НТЦ «Біомаса» Георгій Гелетуха.
До речі, є, як мінімум, ще десять подібних проектів. Проте вони тільки – «на папері». Та чому?!
«Причина зволікання – в «таємничих» листах схвалення», - каже Г. Гелетуха. – «Для того, аби встановити відповідне обладнання, від уряду потрібно отримати два листи: один – підтримки; другий – схвалення. Листи підтримки вже направлені для залучення інвестора. І останніх у світі вже знайшлося 60. Але для того, щоби вони почали вкладати кошти, потрібний ще й головний документ – лист схвалення. Так ось, такий документ отримала тільки Харківська адміністрація» (довідка 2).
Інша причина затримки впровадження проектів – інертність місцевої влади.
Якщо подивитися на вартість однієї установки по видобутку біогазу на сміттєвому полігоні, - владна інертність десь стане зрозумілою. Адже така установка коштує щонайменше 1-1,5 млн. євро. А окупиться, якщо ефективно використовувати біогаз, не менше як за 5 років. Тобто, скажемо, теперішній міський голова «наб’є собі шишаки» на впровадженні виробництва біогазу, а його наступник після чергових виборів вже прибутковість установки покладе собі «в кишеню» економічною ношею, що працюватиме на його імідж ефективного управлінця...
Та, якщо виходити з інтересів громади, установка на сміттєвому полігоні може приносити прибуток відразу. Якщо поряд є споживач: завод, фабрика. Коли ж нема, - можна збудувати міні-електростанцію.
Звичайно, біогазом не покрити потребу держави в газі. Проте на місцевому рівні – він відчутний резерв.
Коментар. У містечку Прилиманське (Одеська область) два брати – Петро і Анатолій Родіонови побудували оригінальний апарат по видобутку біогазу. Вони використовують для добування «голубого палива» гній. Хоча мають в авторських розробках і проекти для добування біогізу на звалищах. Тож послухаємо їхній коментар: «... за статистикою, в побутовому смітті є до 50 відсотків органічних решток. Вони можуть гнити і давати біогаз. За нашою технологією від свіжозавезеного сміття на звалище – до початку видобування біогазу, - мине тільки п’ять років. Досить його накрити газонепроникним матеріалом. Як це робиться в Америці та Європі. А матеріал простий: кілька шарів почергово. Наприклад, плівки і глини.
І це вже перевірена технологія. Скажемо, третина Лондону опалюється біогазом. В Німеччині на такому паливі працюють електростанції. Причому, держава купляє на таких станціях електроенергію за більш високими тарифами, ніж у звичайних електростанцій.
А що у нас? У Києві є велика проблема з побутовими відходами. Але ж зі столичних звалищ можна отримувати від 6 до 18 мільйонів куб. м в місяць.
Або взяти одеську міську каналізацію. За день нею спливає біля 500 тонн органічних відходів. Якщо їх переробити, і отримати енергію, то її вистачить для опалення великого мікрорайону міста».
Довідка 1. Предметом Кіотського протоколу (в 1997 р.) є обмеження і зниження викидів парникових газів (СО2) у 2008-2012 роках усіма країнами, що його ратифікували. За точку відліку кількості викинутих парникових газів взятий 1990 рік.
Завданням Кіотського протоколу є зменшення до 2012 року емісії парникових газів на 5% у порівнянні з рівнем 1990 року.
Країни, які не впораються зі своїми нормами, будуть змушені закуповувати кредити в тих, хто виконує зобов’язання в рамках протоколу.
Україна ратифікувала Кіотський договір 4 лютого 2004 року.
В 2004 році рівень емісії в Україні склав усього 43% від зобов’язань перед Кіотським протоколом.
На початку 90-х років Україна викидала біля 920 млн. тонн еквівалента парникового газу, тоді як зараз цей показник не перевищує 450 млн. тонн.
У 2008 році Україна «викинула» не більше 550 млн. тонн еквівалента.
Довідка 2. Цікавих для інвесторів звалищ в Україні біля 700. Потенційно рентабельних, що наповнені до 1 млн. тонн – біля сотні. Потенціал кожного такого полігону: 4-5 млн. куб. м в рік біогазу.

Додавання коментарю
Будь ласка, дотримуйтеся теми статті! Особиста переписка, ненормативна лексика та образи будуть вилучені. Адміністрація сайту залишає за собою право вилучати будь які коментарі, що не відповідають інтересам та іміджу Великої Епохи. Не використовуйте коментарі для розкручування Інтернет ресурсів та будь якої реклами. Такий матеріал буде видалено.
Ім я:
BBCode:
Коментар:
Код:*