Зберігати спокій й говорити

Чи дійсно це важливо, чи прийме Рада Безпеки ООН наступну резолюцію щодо Ірану? Важливо лише, щоб Іран не перетворився на другий Ірак. Так, американці в ході воєнної кампанії скинули кровожерливого диктатора. Але це не додало регіону стабільності.

Важливо зберегти баланс між тиском та готовністю до переговорів з Тегераном. Економічні санкції зіграли свою роль – особливо бойкот, який підтримали більшість представників міжнародного банківського світу. Якщо вірити повідомленням, які поступають з країни, багато говорить на користь того, що міф, створений навколо національного героя Махмуда Ахмадінежада, починає поступово розвінчуватися. Іншими словами: вже не можна виключати можливість змін Ірану зсередини.

А для цього важливо ось що: сили, готові до діалогу, повинні шукати партнерів у міжнародній спільноті. Вони повинні зуміти переконати своїх співгромадян у тому, що зміни потрібні. І потрібні вони не тільки для еліти, але й для більшості населення. Велику роль грають в цьому процесі й резолюції Ради Безпеки ООН. Але далеко не головну – навіть при тому, що голова німецького МЗС насолоджується своєю значимістю у якості господаря підготовчої зустрічі.

Жодна резолюція і жодний міжнародний тиск не можуть покінчити з найважливішим союзником іранського ядерного ентузіаста – з дурним прикладом. Приклад держав, яким успішно вдається попереджувати катастрофи, аналогічні чорнобильській, і які під егідою спасіння клімату на планеті використовують найнебезпечніші ядерні технології. Приклад держав, які без почуття провини починають називати свої програми з розробки ядерної зброї – що довгий час залишалися секретними – державними символами удаваної влади.

Важче за все при цьому протиставити що-небудь іранському керівництву, яке говорить про подвійні стандарти. І тим більше важливим стає залучення до діалогу обох супердержав, які й виступають хрещеними батьками згаданих вище країн. Той, хто так чи інакше спілкується з Китаєм або Росією, повинен знати, що Пекін і Москва реагують на це не лише у рамках двосторонніх відносин. Тому дуже добре, що китайське керівництво офіційно оголосило про завершення кризи з Далай-ламою. Але можливо, ще краще навіть те, що вона взагалі мала місце. Німеччині також іноді личать невеликі жести демонстрації сили.

До цього часу по інший бік від усіх протиріч між США, Китаєм та Росією всім тим, хто у Берліні закликає до діалогу, вдавалося зберігати курс світової спільноти по відношенню до Ірану. З тим, що ще одна офіційна чи неофіційна ядерна держава ні на йоту не зробить нашу планету безпечнішою, не сперечається ніхто, окрім, можливо, кандидата на отримання сумнівної честі. Отже, що ж є важливим у відносинах з Іраном? А те, що всі повинні зберігати спокій. Що ніхто не повинен переслідувати корисливих цілей, через які життя інших може стати не просто гірше, а навіть жахливіше. Я маю на увазі війну. В цьому відношенні битва за єдність позицій має успіх, не кажучи вже про прийнятий у вівторок проект резолюції. 


Джерело:
InoPressa