Кульгаюча свобода

Враховуючи, як далеко просунулася по земній кулі свобода після завершення холодної війни, легко визнати, що її експансія неминуча. Однак доповідь організації Freedom House під назвою „Свобода у світі” на 2008 рік (такі доповіді організація випускає щорічно), яка буде опублікована сьогодні, схиляє до обережних оцінок.

Число країн, віднесених до категорії вільних, – 90 держав, де проживає 46% населення планети, – не змінилося, в порівнянні з даними минулорічної доповіді. „Частково вільних” країн стало на дві більше – тепер в них проживає 18% мешканців Землі. Загалом віднині 4,2 млрд. людей мають хоча б деякі уявлення про свободу з власного досвіду. Для порівняння: в 1977 році тільки 28% населення планети проживали у вільних країнах, а 41% – в абсолютно невільних. Тепер під ярмом невільних режимів перебуває „всього лише” 21%, причому приблизно половина цих людей проживає в одній країні – у Китаї.  .

Але якщо придивитися до динаміки в рамках категорій, то, за оцінкою Freedom House, багато країн відкочуються до минулого, навіть якщо ситуація там не настільки погіршується, щоб їхній рейтинг знижувався. У Киргизії (яка входить до категорії частково вільних) пройшли сумнівні вибори, з привілеями для правлячої коаліції. В Бірмі (невільній), яка вже займає одну з останніх позицій у рейтингу невільних країн світу, у вересні були силою пригнічені акції протесту. В Узбекистані (невільному) президент Іслам Карімов, порушуючи статтю конституції про лімітування президентських строків, висунув свою кандидатуру на президентських виборах і був переобраний на третій строк. В Єгипті (невільному) здійснювалися репресії журналістів, а в Демократичній Республіці Конго (невільній) принципи правової держави вельми хиткі через запеклу боротьбу між кланами.

В останні роки спостерігається також поява регіональних „залізних рук”, які поширюють та підтримують тенденції до репресивних методів у сусідів. Росія Володимира Путіна, що сама є невільною, допомагає й співчуває ще менш вільному білоруському режимові. Бірманський режим давно б повалився, якби не підтримка зі сторони Китаю. Уго Чавес використовує Венесуелу (частково вільну) як плацдарм для пропонування підтримки іншим репресивним режимам. Іран (невільний) і Сирія (невільна) чинять згубний вплив на Ліван (частково вільний).

Ці країни небезпечні не тільки для своїх найближчих сусідів – замисліться про ядерну програму Ірану та про (можливий) таємний план російської влади ліквідувати колишнього розвідника на території Великобританії. Крім того, вони прирікають на зубожіння власні народи. В „Індексі економічної свободи за 2008 рік”, оприлюдненому нещодавно Wall Street Journal і Heritage Foundation, відзначено, що економічна свобода та процвітання тісно взаємопов’язані; в репресивних у політичному відношенні країнах зі списку Freedom House прибуток на душу населення загалом нижчий, ніж у вільних.

І все ж глобальна жага свободи не вичерпалася. В деяких більш вільних країнах по сусідству з Венесуелою виборці не підтримали на виборах кандидатів, які симпатизують Чавесу. „Кольорові революції” в Європі та акції протесту ченців у Бірмі демонструють: навіть найбільш авторитарний уряд не в змозі задушити надії на краще.

Отже, доповідь „Свобода у світі” нинішнього року, насамперед, повинна стати сигналом будильника для вільного світу. Колись вільні країни забезпечували дисидентам із-за „залізної завіси” увагу громадськості та підтримували їх морально; у період після холодної війни ця традиція перервалася, але час знову зробити на цьому наголос. Тепер на кін поставлено куди більше. В минулі часи економічна неспроможність комуністичних режимів пророкувала неминучий крах тоталітарним державам Східної Європи, але сьогодні нафтові прибутки можуть зробити авторитарні режими вічними, якщо вільні держави це допустять. У сьогоднішньому світі більше 3,5 млрд. людей жадають зітхнути вільніше – або повністю вільно. Вони заслуговують цього шансу.


Джерело:
InoPressa