Голодомор: 10 млн. жертв, але скільки буде свічок?

24 листопада, у День вшанування жертв Голодомору, Президент закликає кожного українця засвітити свічку на згадку про загиблих. У 32-33 роках двадцятого століття в Україні від голодної смерті померло близько 10 млн. людей. Щонайменше 10 млн. свічок вимагає від нас історія та наша пам’ять, але чи набереться така кількість в Україні?

Можливо не у кожному вікні буде горіти така свічка. Україна розділилася на тих, хто хоче пам’ятати, і на тих, хто пам’ятає, але прагне забути. «Прикро, що світова спільнота не знає цілого масиву з подій 1932-1933 років, але більш прикро, що сама нація не хоче про це знати», – зазначив В. Ющенко, повідомляє прес-служба МЗС України. Президентська політика спрямована на вшанування історичної пам’яті щодо Голодомору, але вона зустрічає чимало перешкод, як з боку власного народу так і з боку інших країн, зокрема Росії, яка займає досить принципову позицію щодо цього питання.

«Коли я був у Америці, де представляв виставку «Забуттю не підлягає», в тому числі і в штаб-квартирі ООН, російська дипломатія робила дуже серйозні й вагомі кроки для того, щоб Голодомор не був визнаний геноцидом», - згадує Роман Круцик, голова київської міської організації «Меморіал».

Сьогодні Міністерство закордонних справ Росії звинувачує Україну в спекуляції на темі Голодомору. Як повідомляє «Газета по-українські», у понеділок Департамент інформації й преси МЗС Росії заявив, що «оголошення трагічних подій тих років «актом геноциду» щодо українського народу є однобоким перекручуванням історії...».

Якщо це було перекручуванням, тоді звідки взялися архівні документи, які так ретельно приховувала влада? На сьогоднішній день СБУ вже розсекретила значну кількість таких  документів, за допомогою істориків було опубліковано більше 100 науково-документальних книг, у яких досліджується природа тоталітаризму, політичних репресій і Голодомору 1932-1933 рр.

Але, нажаль, цього виявилося замало для світової спільноти, щоб визнати Голодомор геноцидом українського народу. На сьогодні лише близько 10 країн визнали трагедію 32-33 років геноцидом. Серед них Австралія, Еквадор, Іспанія, Перу, Грузія, Канада, Литва та ін. Польща висловила свою солідарність з позицією України щодо визнання Голодомору актом геноциду. Втім Франція не визнає, адже вважає, що голод був і в інших регіонах.

Хоча до компетенції ЮНЕСКО і не входить визнання Голодомору геноцидом, але й вона не залишилася осторонь. 1 листопада цього року 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про «Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні». У тексті Резолюції Генеральна конференція ЮНЕСКО вшанувала пам'ять загиблих і висловила співчуття жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні та жертвам голоду, що також мав місце у Росії, Казахстані та інших частинах колишнього СРСР, повідомляє прес-служба МЗС України.

Координатор системи ООН в Україні Френсіс М. О'доннелл висловив сподівання, що ООН також розгляне питання щодо визнання Голодомору геноцидом, повідомляє Delfi.

Перший заступник міністра закордонних справ Володимир Огризко вважає своїм величезним моральним обов’язком, як громадянина, так і дипломата, донести до нашої, а головним чином до світової громадськості, правду про цей страшний злочин проти українського народу. «Скажу відверто, це не проста робота…», - зізнався пан Володимир. Поки що в світі дуже мало знають про цю трагедію. Часто Голодомор в Україні ототожнюють з тим голодом, який мав місце в інших регіонах Радянського Союзу. Пан Огризко переконаний, що саме роз’яснювальна робота щодо Голодомору в Україні є найважливішою на даному етапі.

А ось пан Литвин не підтримує ідеї надання Голодомору статусу геноциду. За інформацією ІCTV, політик вважає, що потрібно чітко заявити, що це крок для встановлення історичної правди, а не зведення історичних рахунків, а тим більше висунення претензій Росії як правонаступнику Радянського Союзу.

Нагадаємо, що українські та закордонні історики зібрали незаперечні докази того, що мільйони людей у Радянській Україні померли внаслідок систематичної конфіскації зерна та продуктів харчування.

Отже, кількість запалених свічок буде свідчити про розуміння громадою важливості шанування своєї історії. Можливо зараз їх буде замало, але крок за кроком ми наблизимося до того моменту, коли будемо спроможні вшановувати не тільки померлих під час Голодомору, але й зможемо співчувати іншим народам.